Справа №592/16718/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/566/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
03 грудня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,-
У провадженні СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12024200480003018 від 08 жовтня 2024 року, в якому ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 183, ст. 182 КПК України визначити розмір застави, у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказане клопотання слідчого вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої ОСОБА_8 підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2024 року, застосовано запобіжний захід - тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 , до внесення застави.
Дата закінчення дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою - 06 грудня 2024 року о двадцять четвертій годині.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 та ст. 182 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн.
У разі внесення застави на ОСОБА_8 покладені певні обов'язки.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою (ізоляцією від суспільства), зокрема домашній арешт, за адресою проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник, зазначає про те, що прокурором не було надано доказів на підтвердження існування заявлених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ні органом досудового розслідування, ні слідчим суддею не перевірявся матеріальний стан підозрюваного, на підставі якого обґрунтовувалися існування заявлених слідчим ризиків.
Крім того, слідчим суддею не було враховано та належним чином не перевірено наявність у підозрюваного сталих соціальних зв'язків, а саме перебування останнього у фактичних шлюбних відносин без реєстрації шлюбу із неповнолітньої ОСОБА_10 , від якої у пари є донька - ОСОБА_11 , 25 грудня 2022 року. Після обрання підозрюваному запобіжного заходу, останні залишились без будь-якого способу для існування.
Визначена сума коштів у виді застави є надмірною для підозрюваного, а тому останній перебуваючи під вартою позбавлений можливості самостійно відшукувати кошти в сумі 181 680 грн., що не змозі й зробити неповнолітня дружина.
Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що наявні реальні обставини для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого слідчим клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 12024200480003018 від 08 жовтня 2024 року, 09 жовтня 2024 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням наданих органом досудового розслідування доказів, а саме: повідомлення до старшого інспектора - чергового ЧЧ Сумського РУП ГУНП в Сумській області, зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал НП України» (журналі єдиного обліку) Сумського РУП ГУНП в Сумській області 08 жовтня 2024 року за № 60806; протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_8 від 08 жовтня 2024 року; фото таблиця до протоколу огляду місця події від 08 жовтня 2024 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; висновок експерта від 09 жовтня 2024 року № СЕ-19/119-24/1603-НЗПРАП; протокол огляду предмета від 09 жовтня 2024 року, які об'єктивно зв'язують підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення та є достатніми на даній стадії провадження.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Так, про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 06 до 10 років з конфіскацією майна, а тому існує ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що ускладнить своєчасне виконання процесуальних рішень.
Існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що під час проведення слідчих дій, у мобільному телефоні підозрюваного виявлено чисельна кількість фотознімків із координатами закладок, що обумовлює можливість останнього вжити заходи спрямовані на їх знищення, з метою переховування заборонених в обігу речовин та неможливістю їх вилучення.
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя послався на той факт, що в разі не застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, зважаючи на ведення останнім протизаконного способу життя, не маю при цьому офіційного джерела доходу для проживання.
Враховуючи вищезазначене, а також характер злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування до останнього запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки доводами клопотання доведена неможливість застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне, а їх наявність об'єктивно спростовує апеляційні доводи про недоведеність ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення нового кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 06 до 10 років з конфіскацією майна.
Відсутність офіційного джерела доходу, сталих соціальних зв'язків та вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, підтверджує існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження останнім вчинення кримінального правопорушення, у яких він підозрюється та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Характеризуючи дані стосовно особи ОСОБА_8 , котрий має неповнолітню доньку та проживає однією сім'єю із неповнолітньою ОСОБА_10 , у даному випадку за наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, на переконання апеляційного суду не дають підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, враховуючи ризики, передбачені п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважав можливим визначити заставу в розмірі, визначеному ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 181 680,00 грн., та вважав її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо визначення розміру застави та вважає, що 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені слідчим та прокурором, та встановлені нормами п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 , як підозрюваним, покладених на нього обов'язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Підстав вважати вказаний розмір застави надмірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 жовтня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4