Номер провадження: 11-сс/813/1728/24
Справа № 495/9800/24 1-кс/495/2270/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 кизи,
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2024 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горіс, Сюнікська область, республіка Вірменія, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України у кримінальному провадженні №12024162240001541 від 24.10.2024 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження №12024162240001541 від 24.10.2024 було залишено без задоволення клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 23.12.2024, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України..
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що під час розгляду клопотання слідчого про тримання під вартою прокурором не надано достатнього обґрунтування доцільності тримання ОСОБА_7 під вартою.
Зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що суперечить нормам процесуального права з наступних підстав.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі оцінені обставини справи та не надана належна увага тому, що наявні ризики, на які слідчий посилається у клопотанні.
На підставі цього, прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого в повному обсязі та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався та врахував їх при постановленні ухвали.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Оскільки обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в апеляційній скарзі не оспорюється, апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу в цій частині і констатує, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді, що у вказаному провадженні існують ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, ризик незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Апеляційний суд приймає до уваги посилання прокурора відносно того, що ОСОБА_7 в разі доведення його вини загрожує тяжке покарання, його скрутний майновий стан, відсутність міцних соціальних зв'язків, відсутність постійної роботи.
В той же час, колегія суддів зауважує, що вищевказані обставини не можуть слугувати безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу в межах вказаного провадження.
Водночас, доказів того, що ОСОБА_7 протягом дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту вчиняв дії, які перелічені у ст. 177 КПК України матеріали, надані апеляційному суду, не містять та прокурором не надані.
Окрім того, підозрюваний ОСОБА_7 з'явився за першим викликом до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій порушується питання про погіршення його становища.
Більш того, колегія суддів зауважує, що запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета - забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що під час апеляційного розгляду прокурор не надав суду доказів, які б вказували на те, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, не забезпечує достатнім чином виконання покладених на нього обов'язків.
Окрім того, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 Конвенції.
Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування на теперішній час відносно підозрюваного ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Окрім того, орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання ОСОБА_7 умов домашнього арешту звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до приписів п.1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, запобіжний захід у цілодобового нічного домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з чим не вбачає підстав задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 196, 403, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2024 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України у кримінальному провадженні №12024162240001541 від 24.10.2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4