Справа № 455/1288/24 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І.
Провадження № 22-ц/811/1889/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
31 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2024 року у справі за заявою представника ОСОБА_3 адвоката Куцалаби Галини Василівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,-
У травні 2024 представник ОСОБА_3 адвокат Куцалаба Галина Василівна звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування вимог вищезгаданої заяви покликається на те, що ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 , періодично чинить домашнє насильство щодо останньої, яке проявляється у психологічній та економічній формі: а саме словесно ображає, погрожує, принижує, вимагає кошти, примушує її оплачувати комунальні послуги в повному обсязі, самовільно заволодіває коштами, які належать ОСОБА_3 , і не повертає їх.
Вказувала, що згадані дії ОСОБА_1 спричинюють у постраждалої особи емоційну невпевненість та завдають шкоди її психічному здоров'ю.
Зазначала, що вказане підтверджується відповіддю Самбірського РВП №7431 від 05 жовтня 2023 року на звернення ОСОБА_3 , постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року, якою встановлено, що ОСОБА_1 30 вересня 2023 року у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дочки ОСОБА_3 , яке виразилося у тому, що вона не віддавала гроші, на які ОСОБА_3 має законне право; неоднарозово порушувала вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника.
Стверджувала, що даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винною за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, 16 квітня 2024 року був складений терміновий заборонний припис серії АА №338686 стосовно кривдника ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням нею домашнього насильства психологічного характеру відносно дочки ОСОБА_4
Покликалась на те, що ОСОБА_1 не дає душевного спокою своїй дочці, ображає її нецензурними словами, виганяє з дому, тим самим принижуючи її честь та гідність, відтак завдає їй своїми діями психологічних страждань та погіршення якості життя.
Просила обмежувальний припис ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 6 місяців з заборонами щодо: особисто і через третіх осіб розшуку постраждалої особи, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідування її та в будь-який спосіб спілкування з нею; листування, телефонних переговорів з постраждалою особою або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Оскаржуваним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2024 року заяву задоволено частково.
Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї обов'язки, а саме:
- заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительку АДРЕСА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_3 , або контактування з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видано на строк 3 (три) місяці.
В решті вимог відмовлено.
Копію рішення направлено до Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на профілактичний облік та Стрілківській сільській раді Самбірського району Львівської області.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що заявник перебуває на психіатричному обліку і з 01 травня 2022 року по 28 лютого 2023 року вона здійснювала постійний догляд та отримувала допомогу за особою, яка потребує постійного стороннього s догляду внаслідок психіатричного розладу, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою від 18 червня 2024 року, виданою Самбірським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю.
Вказує, що твердження, що вона здійснює домашнє насильство в економічній формі, яке полягає в примушуванні оплачувати комунальні послуги та самовільному заволодінні коштами, не відповідає дійсності.
Стверджує, що ОСОБА_3 отримує грошове забезпечення сім'ям військовослужбовців, які знаходяться в полоні, як законний представник ОСОБА_5 , у зв'язку з цим, і були розмови про допомогу у сплаті комунальних платежів, адже розмір пенсії не є великим.
Зазначає, що самовільного заволодіння коштами, як покликалась Заявник у заяві, не було, факт самовільного заволодіння ніяким належним доказом не підтверджено.
Просить рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Куцалаби Галини Василівнипро видачу обмежувального припису - відмовити.
31 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Рубцова В.В. надійшла заява, в якій останній просить відкласти розгляд справи, покликаючись на те, що виникла необхідність у відкладенні розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказане клопотання та проводити розгляд справи без участі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
З відповіді начальника ВП №1 Самбірського РВП №7431 від 05 жовтня 2023 року вбачається, що факт вчинення домашнього насильства знайшов своє підтвердження. На громадянку ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, який скеровано до Старосамбірського районного суду Львівської області для прийняття рішення (а.с. 8).
Постановою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 було визнано ОСОБА_1 винною за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі статті 36 КУпАП обрано їй стягнення у виді штрафу (а.с. 9-12).
Крім того, 16 квітня 2024 року був складений терміновий заборонний припис серії АА №338686 стосовно кривдника ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням нею домашнього насильства психологічного характеру відносно дочки ОСОБА_4 (а.с.13).
Також Постановою Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року у справі № 455/858/24 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винною за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та, на підставі статті 36 КУпАП, обрати їй стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок в дохід держави. Стягнуто із ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.(а.с. 47-49)
Згідно довідки №946 від 11 червня 2024 року, виданої Старосамбірським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальної підтримки, пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала допомогу відповідно до постанови КМУ «про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, призначену з 01 травня 2023 року по 28 лютого 2023 року в сумі 3106 грн. за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).
Згідно довідки №85 від 16 січня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вона зареєстроавна та проживає в АДРЕСА_1 , яке має статус гірського населеного пункту, пенсіонерка, здійснює догляд за дочкою ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання (а.с. 7).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_1 , оскільки вважав, що заявником доведено ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 зроблено висновок про те, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
У Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 року справа № 753/23624/18 (постановою суду зменшено обсяг обов'язків, які було покладено на кривдника рішенням апеляційного суду) міститься правовий висновок щодо обставин, які підлягають установленню судом, для видачі обмежувального припису.
«… Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного з батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають установлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві».
Частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Встановлено, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, перебуває на психіатричному обліку та потребує постійного стороннього догляду, який здійснює її мати ОСОБА_1 .
Заява представника ОСОБА_3 адвоката Куцалаби Галини Василівни та матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували чинення ОСОБА_1 психологічного та економічного насильства, відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2024 року до скасування.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити,
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 05 червня 2024 року - скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Куцалаби Галини Василівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.