Справа № 138/2086/24
Провадження № 22-ц/801/2329/2024
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Береговий О. Ю.
03 грудня 2024 рокуСправа № 138/2086/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Королюк Оксани Вікторівни на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Холодової Т. Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 18 жовтня 2017 року у справі № 138/1824/17.
Від даного шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2018 року з відповідача на користь позивача на даний час на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти в розмірі 1/6 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
ОСОБА_1 були понесені додаткові витрати на утримання дитини, що пов'язані особливими обставинами, зокрема, на лікування доньки: встановлення брекетів та їх обслуговування, лікування обличчя згідно призначення лікаря, оздоровлення дитини в загальному розмірі 78655,38 грн. Також на розвиток здібностей дитини, а саме на купівлю необхідної для навчання в умовах військового стану в режимі онлайн техніки (ноутбук та смартфон) позивач витратила 81268,00 грн. Крім того, позивачем витрачені кошти на придбання одягу на суму 10535,00 грн. Всього загальна сума понесених позивачем додаткових витрат складає 172458,38 грн.
Позивач вказує, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплатити додаткові витрати на дитину, він працевлаштований, отримує пенсію та заробітну плату, його місячний дохід складає біля 65000,00 грн., має у власності кілька об'єктів нерухомості.
За таких обставин, просила стягнути з відповідача на її користь понесені додаткові витрати на утримання доньки в розмірі 86229,19 грн.
Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 17226,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 1211,20 грн судового збору на користь Державної судової адміністрації України.
Провадження в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Королюк О. В. оскаржує його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача половини вартості витрат на оздоровлення та купівлю ноутбука, просить змінити оскаржуване судове рішення стягнувши з відповідача на користь позивачки понесені витрати в розмірі 51002,50 грн. Як зазначає скаржник, відповідно до положень ст. 185 СК України, особливими обставинами, зокрема, необхідністю в розвитку дитини є введення військового стану та проведення у зв'язку з цим навчання онлайн із застосуванням власних технічних пристроїв, якими є ноутбук, вартість якого не було включено у додаткові витрати. Так само не було включено до додаткових витрат і вартість оздоровлення дитини, тоді як щорічне оздоровлення дитини не може покриватися за рахунок щомісячних аліментних платежів, необхідних для поточного існування дитини і є особливою обставиною, яка має фінансуватися обома батьками.
29 жовтня 2024 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що додані позивачем товарні чеки про придбання ноутбуку та смартфону не є такими доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину в розумінні ст. 185 СК України, а тому вважає, що правові підстави для їх стягнення відсутні. Саме по собі навчання дитини у школі не може безумовно свідчити, що витрати, пов'язані із навчанням викликані особливими обставинами. У той же час, у зв'язку із введення в Україні військового стану у деяких школах навчання відбувається дистанційно, онлайн, за електронними підручниками, однак навчальний заклад у якому навчається дочка до таких закладів не відноситься. Крім того, позивач не зазначила жодних доказів, та не надала будь-яких документів із навчального закладу, де б була визначена необхідність придбання конкретних ноутбуків з технічними параметрами для всіх учнів, які будуть дистанційно навчатися у конкретному навчальному закладі. Щодо доводів скаржника про не включення до додаткових витрат вартості оздоровлення дитини в розмірі 42553,19 грн, то вважає, що надана у суді першої інстанції фотокопія скриншоту з додатку мобільного банкінгу про успішне списання з картки коштів в сумі 1000,00 євро (42553,19 грн) за категорію «Готелі» за відсутності інших доказів не свідчить про витрати скаржника саме на оздоровлення дитини й про те, що таке оздоровлення викликане особливими обставинами.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на оздоровлення та купівлю ноутбука, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що сторони є батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 січня 2009 року.
За даними витягів з реєстру територіальної громади від 27 квітня 2023 року №2023/003312091 та від 20 червня 2024 року №2024/007229888 позивач ОСОБА_1 разом із дочкою ОСОБА_4 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 січня 2018 року у цивільній справі № 138/2042/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 16 серпня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
На даний час дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, а відтак аліменти з ОСОБА_2 стягуються на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 працює на посаді начальника відділення поліції № 1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області, окрім заробітної плати отримує також пенсію, має у власності кілька об'єктів нерухомості, що підтверджується декларацією про майновий стан відповідача за 2023 рік, із змісту якої також вбачається, що відповідач згідно розділу 3 декларації набув наступне нерухоме майно: - 15 квітня 2020 року земельну ділянку площею 600 кв.м., 11 листопада 2020 року земельну ділянку площею 24 кв.м.; згідно розділу 6 декларації 27 травня 2023 року відповідач набув у власність автомобіль марки NISSAN KUBISTAR, 2004 року випуску, вартістю 79194,00 грн; згідно розділу 11 декларації розмір доходу відповідача за 2023 рік складає 690389,00 грн заробітної плати та 83239,00 грн іншого доходу, що в сукупності складає 773628,00 грн річного доходу.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала про понесення додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 , а саме на лікування, зокрема, встановлення дитині брекетів та їх обслуговування, лікування обличчя дитини згідно призначення лікаря, на оздоровлення, на розвиток здібностей та купівлю одягу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 141, 181, 185 СК України, вказав, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано рахунок ПП «Стоматологічний центр Гіппократ» від 31 травня 2024 року на суму 30731,00 грн з переліком наданих послуг ОСОБА_4 , що включає: 04 жовтня 2023 року - терапевтичний набір, панорамний знімок, діагностика - 1250,00 грн; 10 жовтня 2023 року - оглядовий набір, чистка - 670,00 грн; 11 жовтня 2023 року - терапевтичний набір, брекет-система металева - 22674,00 грн; 15 листопада 2023 року - терапевтичний набір, ортодонтична дуга, лігатура - 850,00 грн; 27 грудня 2023 року - терапевтичний набір, лігатура, кнопка металева, цепочка - 1987,00 грн; 14 лютого 2024 року - терапевтичний набір, дуга, лігатура, цепочка - 2100,00 грн; 20 березня 2024 року - терапевтичний набір, цепочка - 400,00 грн; 10 квітня 2024 року - терапевтичний набір, лігатура, еластики - 600,00 грн; 30 квітня 2024 року - еластики - 200,00 грн.
Крім того в матеріалах справи наявна копія консультаційного висновку спеціаліста дерматолога із встановленням діагнозу ОСОБА_4 , з зазначенням дат консультацій 29 листопада 2023 року, 19 лютого 2024 року та 29 березня 2024 року, призначеного лікування та переліку медичних препаратів. На підтвердження придбаних медичних препаратів позивачем долучено чеки на загальну суму 3721,19 грн, а саме: чек від 29 листопада 2023 року №123167 на суму 398,49 грн; чек від 29 листопада 2023 року №338166 на суму 395,00 грн; чек від 29 листопада 2023 року №080164 на суму 215,90 грн; чек від 29 листопада 2023 року №947163 на суму 193,30 грн; чек від 06 травня 2024 року №420373 на суму 688,50 грн; чек від 06 травня 2024 року №533374 на суму 500,00 грн.; чек від 06 травня 2024 року №812372 на суму 226,00 грн; чек від 19 лютого 2024 року №663279 на суму 470,50 грн; чек від 19 лютого 2024 року №873278 на суму 633,50 грн.
Суд вважаючи доведеними належними та допустимими доказами додаткові витрати позивача на лікування доньки в сумі 34452,19 грн (30731,00 грн + 3721,19 грн), матеріальну спроможність відповідача нести додаткові витрати на дитину, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 половини понесених позивачем додаткових витрат на лікування дитини, що становить 17226,10 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення витрат на придбання одягу в сумі 10535,00 грн суд дійшов висновку, що такі не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, а є витратами на утримання дітей, які покриваються розміром аліментів.
Щодо витрат позивача на придбання смартфона вартістю 58268,00 грн та ноутбука вартістю 25000,00 грн, то суд також вказав, що такі не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами відповідно до ст.185 СК України, оскільки будь-яких доказів, що вони придбані для розвитку здібностей неповнолітньої доньки матеріали справи не містять.
Так само дійшов висновку, що наданий позивачем скриншот з додатку мобільного банкінгу про успішне списання з картки коштів в сумі 1000,00 євро (42553,19 грн.) за категорію «Готелі» за відсутності інших доказів не свідчить про витрати позивача саме на оздоровлення дитини ОСОБА_4 й про те, що таке оздоровлення викликане особливими обставинами.
Із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із вимогами ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові.
Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічні висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року в справі №336/1488/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача додаткових витрат на придбання ноутбука вартістю 25000,00 грн, позивач вказує, що такі зумовлені необхідністю розвитку дитини та навчанням у школі дистанційно у зв'язку із введенням на території України військового стану.
Однак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем, що такі витрати дійсно були зумовлені особливими обставинами та є додатковими саме в контексті ст. 185 СК України, а також того, що купівля ноутбуку покликана розвивати здібності дитини, чи її таланти. Натомість вказані витрати відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дітей виходячи із своїх матеріальних можливостей.
Слід також зауважити, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Тобто саме по собі навчання дитини у закладі освіти не може безумовно свідчити, що витрати, пов'язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами.
При цьому ноутбук згідно товарного чеку придбаний 20 листопада 2023 року, тобто більше ніж через рік з часу введення на території України правового режиму воєнного стану - 24 лютого 2022 року, тобто належить стверджувати про відсутність необхідності його придбання саме для забезпечення якісного дистанційного навчального процесу.
Щодо аргументів скаржника про те, що витрати на оздоровлення доньки в сумі 42553,19 грн зумовлені особливою обставиною, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу судової практики, яка склалась та наведена вище, простежується, що до додаткових витрат відносяться, зокрема оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті) при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
В разі лікування, протезування, санаторно-курортного лікування розмір додаткових витрат з огляду на судову практику, може обґрунтовуватися медичними документами, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини: виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні висновки тощо.
Тобто, якщо ці витрати пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості.
З матеріалів справи убачається, що кошти в сумі 44553,19 грн були перераховані для бронювання готелю у Греції.
Проте позивач не довела необхідності відпочинку саме у цій країні. Позивач самостійно обирала місце відпочинку, не надавши підтверджень, що такий відпочинок зумовлений особливими обставинами (хворобою доньки; рекомендаціями лікаря про оздоровлення саме за кордоном), а відтак такі витрати не викликані особливими обставинами, відноситься до відпочинку дитини, і є не обов'язковими, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері.
У постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №720/1119/17, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, вказано, що поїздка та відпочинок на морі (без надання доказів наявності потреб в такому відпочинку, викликаної хронічною хворобою, лікуванням), не визнаються особливими обставинами, що зумовлюють обов'язок батьків брати участь у таких додаткових витратах на дитину.
Аналізуючи надані позивачем докази, нею не доведено та матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів щодо рекомендацій лікарів для оздоровлення доньки сторін саме закордоном, щоб позитивно впливало на стан її здоров'я. Позивач самостійно і на власний розсуд обрала місце туристичного відпочинку, не надавши підтверджень, що такий туристичний, а не санаторно-лікувальний, відпочинок зумовлений особливими обставинами, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки понесені добровільно ОСОБА_1 , а отже вони не підлягають стягненню з відповідача.
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, залежно від особистих, індивідуальних особливостей дитини. Таких особистих, індивідуальних особливостей у дитини позивачем не доведено, а судом не встановлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в оскаржуваній частині дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Королюк Оксани Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді: О. С. Панасюк
Т. М. Шемета