Провадження № 3/734/2098/24 Справа № 734/3385/24
іменем України
03 грудня 2024 року смт Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., захисника Івашіна Є.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов з ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
24 липня 2024 року о 10 год. 13 хв. в смт.Козелець по вул. Соборності, 71, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена рухливість ходи, мови). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в Козелецькій ЛІЛ ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа. яка притягується до адміністративної відповідальності у судове засідання не з'явився.
Захисник у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_1 категорично не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Захисник вважає дії поліцейських такими, що не відповідають чинному законодавству. ОСОБА_1 на місці був не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення. Згідно медичного висновку в його організмі не виявлено наркотичних речовин, тому підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відсутні. Крім цього, останній є військовослужбовцем, а тому огляд повинен був проводитися у присутності працівника ВСП. Відтак, протокол про адміністративне правопорушенні відносно ОСОБА_1 є нікчемним.
Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В той же час, ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч. 2, ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 832671 від 24 липня 2024року, із змісту якого вбачається, що 24 липня 2024 року о 10 год. 13 хв. в смт.Козелець по вул. Соборності, 71, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена рухливість ходи, мови). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в Козелецькій ЛІЛ ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;
- направленням до Козелецької ЛІЛ на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24 липня 2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, сповільнена рухливість ходи, мови;
- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з боді-камери поліцейського, із якого вбачається, як працівники поліції зупиняють автомобіль марки Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 водієм якого є ОСОБА_1 . Причиною зупинки називають те, що автомобіль знаходиться на іноземній реєстрації. Під час спілкування працівники поліції вбачають у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння. Надалі поліцейські пропонують йому видати за наявності заборонені речовини, у тому числі наркотичні. На це останній погоджується і дістає з автомобіля паперовий згорток, який видає поліцейським. Поліцейські викликають на місце слідчо-оперативну групу, по прибуттю якої, ОСОБА_1 пояснює, що у згортку, який він видав добровільно, знаходиться наркотична речовина, яку він вживає шляхом паління. Працівники поліції ОСОБА_1 роз'яснюють, що оскільки у нього є ознаки наркотичного сп'яніння, то у них існує обґрунтована підозра, що він вживав наркотичні засоби. У зв'язку з цим, поліцейські неодноразово ставлять вимогу перед ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного у Козелецькій ЛІЛ та роз'яснюють наслідки такої відмови. Однак, ОСОБА_1 заявляє, що наслідки відмови йому зрозумілі, при цьому пройти огляд в лікарні відмовляється, про що стверджувально заявляє «Ні». Після цього поліцейській складає протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Після оголошення в голос протоколу, ОСОБА_1 письмово у ньому зазначає, що з протоколом згоден. Після цього поліцейській оголошує ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом.
- розпискою ОСОБА_1 від 24.07.2024, якою він зобов'язується не керувати транспортним засобом.
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
При цьому суд констатує, що на вимогу працівників поліції, які виявили ознаки наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 мав виконувати передбачені законом вимоги поліцейського щодо огляду на стан сп'яніння, але відмовився від виконання такої вимоги.
Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, однак таких дій не вчинив.
Під час розгляду справи судом з'ясовано обставини вчиненого правопорушення на підставі зібраних доказів в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч. Зазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Будь-яких доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту не надано.
Матеріали справи свідчать про те, що поліцейським було дотримано вимоги закону, які регламентують процедуру проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також фіксацію відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №832671 від 24 липня 2024 року відповідає вимогам ст.256 КУпАП та містить дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім'я та по батькові особа, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Доводи сторони захисту про те, що відповідно до результатів лабораторних досліджень медичної лабораторії «Мед Лаб» від 24.07.2024 №04808974, будь-які наркотичні речовини в організмі ОСОБА_1 відсутні, тому о 10 годині 47 хв. будь-якого наркотичного сп'яніння у останнього не було, суд до уваги не бере, оскільки це дослідження проводилося через три години після зупинки транспортного засобу. Тому ознаки наркотичного сп'яніння, які виявили працівники поліції у ОСОБА_1 на момент огляду в медичній лабораторії «Мед Лаб» вже могли не проявлятися. Крім цього, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п.2.5 ПДР, а саме відмова у законній вимозі поліцейського щодо огляду на стан сп'яніння, тому надані результати лабораторних досліджень не впливають на суть вчиненого правопорушення.
Стосовно твердження захисника про порушення процедури огляду на стан сп'яніння військовослужбовця, встановленої ст.266-1 КУпАП, суд зазначає таке.
Згідно документів, долучених захисником, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Під час судового розгляду було встановлено, що 24 липня 2024 року о 10 год. 13 хв. в АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування автомобілем марки Volkswagen Passat д.н.з НОМЕР_1 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. Також стороною захисту не надано суду відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , він виконував обов'язки військової служби.
Положення статті 266-1 КУпАП стосується військовослужбовців під час проходження ними військової служби та виконання своїх обов'язків, тоді як ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом, внаслідок чого, як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху.
Таким чином, суд критично оцінює доводи захисника про порушення процедури огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не був згоден з протоколом спростовуються переглянутим відеозаписом.
Доводи захисника про те, що працівники поліції не відстороняли підзахисного від керування транспортним засобом спростовуються розпискою останнього та відеозаписом, де працівник поліції після складання протоколу чітко і неодноразово повідомляє ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування автомобілем.
Інші доводи, які викладені захисником у клопотанні про закриття провадження не заслуговують на увагу, оскільки не є визначальними при встановленні вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Істотних порушень з боку працівників поліції судом не встановлено.
Суд зазначає, що підставою для висунення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння стало суб'єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп'яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак наркотичного сп'яніння.
Висунення такої вимоги призвело до виникнення у водія обов'язку пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд була такою, що не ставила під сумнів факт відмови.
На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку було необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Таким чином дії працівників поліції відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735.
За таких обставин суд приходить до висновку, що сукупність вищевказаних доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Відповідно ст. 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Дотримуючись вищевказаних вимог чинного законодавства суддя, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, дійшов висновку про призначення безальтернативного адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, а відповідно до п. 13 учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з виконанням військового обов'язку або службових обов'язків. Також дана справа не пов'язана з порушенням прав ОСОБА_1 , відтак останній не звільняється від сплати судового збору.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605, 60 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, 266, 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , в дохід держави грошові кошти в розмірі 605 грн. 60 коп. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом десяти днів із моменту її винесення.
Повний текст виготовлено 4 грудня 2024 року.
Суддя