Номер провадження 2/243/2042/2024
Номер справи 243/8761/24
04 грудня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головучий суддя Пронін С.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Прокопцева С.В. звернувся до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він є рідним братом доводився рідним братом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після його смерті залишалася спадщина у виді 1/3 часткижитлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також частина земельної ділянки площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після його смерті залишилась спадщина у виді 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також частина земельної ділянки площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач прийняв спадшину і була заведена спадкова справа, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №45450062 від 18.10.2016. Крім цього, позивач оформив право власності в порядку спадкування на 1/3 частку житлового будинку з господарськимим будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянки у зв'язку із тим, що частка спадкодавця в правовстановлюючому документі не зазначена. Зазначає, що на сьогодні право власності на 2/3 частки успадкованої земельної ділянки зареєстроване за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДН №069855 від 02.02.2001. Вказує на те, що на зараз виникла ситуація, коли позивач успадкував 2/3 частки земельної ділянки після смерті його рідних братів, однак позбавлений можливості оформити спадщину шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки в Державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-ДН №069855 від 02.02.2001 в якості власників зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким земельна ділянка передавалась у приватну сумісну власність.
У зв'язку із чим просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Прокопцев С.В., у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. До суду надано Заяву, в якій адвокат просить суд розглянути справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, будучи належним чином повідомленою про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участі свого представника не забезпечила, до суду надав заяву про розгляд справи без участі свого представника.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню повністю з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.
Із наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними братами, про що свідчать відповідні свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 12.08.1965, свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 29.05.1962, свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 29.05.1962.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після його смерті залишалася спадщина у виді 1/3 часткижитлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також частина земельної ділянки площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДН №069855 від 02.02.2001 року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після його смерті залишилась спадщина у виді 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також частина земельної ділянки площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ДН №069855 від 02.02.2001.
Встановлено, що ОСОБА_1 оформив право власності в порядку спадкування на 1/3 частку житлового будинку з господарськимим будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.10.2024, реєстровий №8177, Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78781026 від 17.10.2024, Витягом з Державного реєстру речових прав №399675715 від 17.10.2024.
Постановою приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігуна В.В. від 17.10.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі права на спадщину за законом на земельну ділянки у зв'язку із тим, що неможливо визначити частку спадкодавця в правовстановлюючому документі.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».
В судовому засіданні було досліджено спадкову справу 197/2024 заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З якої вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , є його брат - ОСОБА_1 , який успадкував після смерті брата 1/3 частку житлового будинку з господарськимим будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.10.2024, реєстровий №8177, Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78781026 від 17.10.2024, Витягом з Державного реєстру речових прав №399675715 від 17.10.2024.
Крім того, в судовому засіданні було досліджено спадкову справу 525/2016 заведену після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .З якої вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , є його брат - ОСОБА_1 , який успадкував після смерті брата 1/3 частку житлового будинку з господарськимим будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.10.2024, реєстровий №1-982, Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №788699033 від 24.10.2024, Витягом з Державного реєстру речових прав №400681260 від 24.10.2024.
Однак позивачу було відмовлено у наданні свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки земельної ділянки після смерті його рідних братів, оскільки в Державному акті на право приватної власності на землю ІІІ-ДН №069855 від 02.02.2001 в якості власників зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким земельна ділянка передавалась у приватну сумісну власність
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Згідно з ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного із учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно із частиною 4 статті 86 Земельного кодексу України, співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Відповідно до положень статті 89 Земельного кодексу України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 р. частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13,81, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_4 ) право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 0,1209 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1414100000:01:007:0019, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області С.Г.Пронін