06 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1408/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О.В.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Савицької О.В.,
Стрийської міської ради Львівської області - не з'явився,
ОСОБА_1 - Огородника О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
касаційну скаргу Стрийської міської ради Львівської області
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бойко С.М., Бонк Т.Б.)
у справі № 914/1408/23
за позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури
до Стрийської міської ради Львівської області, ОСОБА_1
про визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835, визнання недійсним договору оренди землі від 16.08.2022, скасування державної реєстрації права оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку,
У квітні 2023 року Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Стрийської міської ради Львівської області (далі - Стрийська міська рада), ОСОБА_1 , у якому просив:
- визнати незаконними та скасувати пункти 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242;
- визнати недійсним договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 16.08.2022, укладений між Стрийською міською радою та ОСОБА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрації права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2628504646100, номер запису про інше речове право: 47733371;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га в розпорядження Стрийської територіальної громади в особі Стрийської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Стрийська міська рада в порушення вимог чинного законодавства надала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку в комплексі з водним об'єктом площею 44,5005 га (кадастровий номер 4625387600:02:000:0001) без проведення земельних торгів і всупереч встановленим умовам використання.
Прокурор, посилаючись на наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зазначив, що Стрийська міська рада діяла всупереч інтересам Стрийської територіальної громади, що є неприпустимим у розумінні положень статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Стрийська територіальна громада є власником землі та інших природних ресурсів, а передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.
Також прокурор зазначив, що звертається до суду із цим позовом в інтересах держави як самостійний позивач, оскільки Стрийська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і, за доводами прокурора, вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, тобто порушують інтереси держави.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду; у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 31.10.2023 заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі № 914/1408/23 задоволено частково. Стягнуто зі Стрийської окружної прокуратури на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2023 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242. Визнано недійсним договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 16.08.2022, укладений між Стрийською міською радою та ОСОБА_1 . Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2628504646100; номер запису про інше речове право: 47733371. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га в розпорядження Стрийської територіальної громади в особі Стрийської міської ради.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури 13 420,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 заяву Львівської обласної прокуратури від 02.09.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/1408/23 задоволено. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 31.10.2023 у справі № 914/1408/23 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі відмовлено.
Стягнуто зі Стрийської міської ради на користь Львівської обласної прокуратури 13 420,00 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити; скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині судових витрат ОСОБА_1 в суді першої інстанції задовольнити.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Стрийська міська рада подала касаційну скаргу на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у частині стягнення судових витрат зі Стрийської міської ради.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2024, 17.10.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1408/23 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Стрийської міської ради з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 06.11.2024.
Прокурор у відзивах на касаційні скарги зазначив про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору та просив залишити касаційні скарги на додаткову постанову без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін; закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.
Стрийська міська рада у судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без її участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяви Стрийської міської ради щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності представника Стрийської міської ради.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 , дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин ОСОБА_1 14.12.2006 включений до реєстру як фізична особа-підприємець, одним з видів зареєстрованої економічної діяльності якого є « 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура)».
Згідно з Державним актом на право користування землею серії В № 060291, 1990 року за Рибгоспом «Стрий» закріплено в безстрокове і безплатне користування 597,5 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення рибного господарства.
Протягом 1994-1995 років проведено приватизацію Орендного підприємства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», до складу якого входив Рибгосп «Стрий» та за яким закріплювалася земельна ділянка площею 595,5 га (згідно даних Плану приватизації Орендного підприємства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», погодженого 09.12.1994).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2005 серія НОМЕР_1 , виданого Сихівською сільською радою, за ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» на праві власності зареєстровано будівлі по АДРЕСА_1 , а саме: побутове А-1 площею 5,3 кв. м та склад Б-1 площею 8,4 кв. м.
Також судом установлено, що у матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу № 16-01/18р (під скасувальною умовою) від 16.01.2018, укладений між ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»( (в тексті договору - продавець) та ОСОБА_1 (в тексті договору - покупець), за умовами якого продавець передає у власність покупцю комплекс гідротехнічних споруд для вирощування риби (рибогосподарська технологічна водойма), який розміщений на земельній ділянці загальною площею 34,7 га (акт про постійне користування), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Споруди складаються з: дамба контурна - 1 шт., дамба роздільна - 9 шт., перепускна споруда - 9 шт., водовипуск - 1 шт., канал дренажний - 1 шт. Цей договір вчинено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а право власності гр. ОСОБА_1 на зазначене майно не зареєстроване.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.07.2018 № 736/0/5-18 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» надано дозвіл ПрАТ «Львівський облрибкомбінат» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 34,7 га та 47,3 га, розташованих за межами населеного пункту на території Сихівської сільської ради Стрийського району Львівської області.
На підставі цього розпорядження розроблено технічну документацію із землеустрою, відповідно до якої 25.06.2020 земельну ділянку державної власності площею 44,5005 га з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001, категорія земель «Землі водного фонду», цільове призначення «10.07 Для рибогосподарських потреб» зареєстровано в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600668482022 від 16.08.2022 та копією технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПрАТ «Львівський облрибкомбінат», для ведення рибного господарства на території Сихівської сільської ради Стрийського району Львівської області.
ПрАТ «Львівський облрибкомбінат» є правонаступником Рибгоспу «Стрий», разом із тим ПрАТ «Львівський облрибкомбінат» не оформило право оренди на зазначену вище земельну ділянку.
16.07.2020 між ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (в тексті договору - продавець) та гр. ОСОБА_1 (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нежитлові будівлі та споруди в АДРЕСА_1 , а саме: побутове А-1 площею 5,3 кв. м та склад В-1 площею 8,4 кв. м (загальна площа об'єктів продажу 13,7 кв. м) (Додаток №1 до договору).
На підставі зазначеного договору за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на вказані об'єкти нерухомості (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23204046253), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (побутове А-1 площею 5,3 кв. м та склад В-1 площею 8,4 кв. м (загальна площа об'єктів продажу 13,7 кв. м).
У зв'язку зі зміною власника нежитлових будівель і споруд ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» відповідно до заяви від 16.07.2020 відмовилося від постійного землекористування земельною ділянкою площею 44,5005 га, кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, яка належить до державної власності і знаходиться на території Сихівської сільської ради.
Рішенням Стрийської міської ради від 30.09.2021 № 640 «Про надання громадянину дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Стрийської міської ради» надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку загальною площею 44,5005 га (кадастровий номер 4625387600:02:000:0001) для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07), яка знаходиться за адресою: с. Сихів, Стрийський район, Львівська область на території Стрийської міської ради.
Рішенням Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у користування (оренду) на території Стрийської міської ради» (пункт 18) затверджено громадянину ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі її в користування (оренду) на земельну ділянку загальною площею 44,5005 га (кадастровий номер 4625387600:02:000:0001) для рибогосподарських потреб (для ведення рибного господарства, код КВЦПЗ 10.07), яка знаходиться за адресою: с. Сихів, Стрийський район, Львівська область на території Стрийської міської ради.
За змістом пункту 19 зазначеного рішення надано громадянину ОСОБА_1 у користування (оренду) земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна загальною площею 44,5005 га (кадастровий номер 4625387600:02:000:0001) з розташованими на ній водними об'єктами (рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 1) - площа водного дзеркала 3,3735 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок №2) - площа водного дзеркала 2,2740 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 3) - площа водного дзеркала 1,6964 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 4) площа водного дзеркала 2,2517 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 5) - площа водного дзеркала 2,2137 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 5а) - площа водного дзеркала 0,1196 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 6) - площа водного дзеркала 2,0176 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 7) - площа водного дзеркала 2,2852 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 8) - площа водного дзеркала 2,7718 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 9) - площа водного дзеркала 0,7787 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 10) площа водного дзеркала 5,9076 га) для рибогосподарських потреб для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07), яка знаходиться за адресою: с. Сихів, Стрийський район, Львівська область на території Стрийської міської ради строком на 10 років та встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.
Відповідно до пункту 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242 «Про внесення змін у рішення сесії по земельних питаннях» у зв'язку з уточненням площ під ставками внесено зміни в пункт 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 та надано громадянину ОСОБА_1 у користування (оренду) земельну ділянку під об'єктами нерухомого майна загальною площею 44,5005 га (кадастровий номер 4625387600:02:000:0001) з розташованими на ній водними об'єктами (рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 1) - площа водного дзеркала 7,5689 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 2) - площа водного дзеркала 4,3694 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 3) - площа водного дзеркала 3,7986 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 4) - площа водного дзеркала 3,4556 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 5) - площа водного дзеркала 3,2452 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 6) площа водного дзеркала 3,0546 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 7) - площа водного дзеркала 3,0125 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 8) - площа водного дзеркала 2,9979 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 9) - площа водного дзеркала 2,3170 га; рибогосподарська технологічна водойма (Ставок № 10) - площа водного дзеркала 1,6373 га) для рибогосподарських потреб для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07), яка знаходиться за адресою: с. Сихів, Стрийський район, Львівська область на території Стрийської міської ради, строком на 10 років та встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.
16.08.2022 на підставі зазначених рішень між Стрийською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, відповідно до умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - ставковим господарством площею 35,4570 га (рибогосподарська технологічна водойма), розташованим за межами населеного пункту с. Сихів на території Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, для рибогосподарських потреб.
Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 44,5005 га, у тому числі: 35,4570 га - під водним об'єктом (рибогосподарська технологічна водойма), 4,6920 га - під пасовищами, 1,2479 га -під сіножатями, 3,1036 га - під земельними лісовими ділянками, вкритими лісовою рослинністю, з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001, цільове призначення земельної ділянки « 10.07 для рибогосподарських потреб», яка розташована за межами населеного пункту с. Сихів на території Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, та водний об'єкт (водний простір), у тому числі рибогосподарська технологічна водойма об'ємом при НПР 313,892 тис. м куб., площа водного дзеркала при НПР 35,4570 га. Рибогосподарська технологічна водойма згідно з цим договором надається в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру».
На земельній ділянці розташовані об'єкти інфраструктури: вершинна водонапускна споруда лоток із дерев'яними шандорами, вісім водовипускних споруд типу «Монах», десять водоперепускних споруд типу «Монах». Об'єкт оренди не передається разом з гідроспорудою (пункт 3 договору).
У пункті 13 договору визначено, що передача водного об'єкта в оренду здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта, а в разі надання в оренду рибогосподарської технологічної водойми - паспорта та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.
Об'єкт оренди передано орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 16.08.2022.
29.08.2022 зареєстровано право комунальної власності Стрийської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001 площею 44,5005 га на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ. До цього, земельна ділянка з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001 площею 44,5005 га належала до земель державної власності.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.08.2022 зареєстровано право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001 площею 44,5005 га. Номер запису про інше речове право: 47733371. Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, виданий 16.08.2022. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 64656783 від 31.08.2022 16:36:53, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Стрийської міської ради, Львівська область. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк 10 років, дата закінчення дії 16.08.2032, з правом пролонгації. Відомості про суб'єкта іншого речового права: орендодавець: Стрийська міська рада, код СДРПОУ: 26256903, орендар: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
20.01.2023 Державне агентство водних ресурсів України видало ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування №7/ЛВ/49д-23.
Прокурор, звертаючись до суду із зазначеним позовом у цій справі, обґрунтував вимоги обставинами порушення відповідачами норм законодавства (зокрема, статей 120, 123, 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 37 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) при наданні ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки; за доводами прокурора, спірна земельна ділянка передана в оренду без проведення земельних торгів, всупереч встановленим умовам використання та без належного обґрунтування передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею неспівмірно більшою від площі, яку займає розташоване на ній нерухоме майно, що належить орендарю.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив та мотивував таке рішення тим, що ОСОБА_1 , набувши право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці, яка належала попередньому власнику на праві постійного користування, правомірно звернувся до Стрийської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації зі землеустрою на спірну земельну ділянку для оформлення права оренди на таку ділянку, а прийняте міською радою рішення від 23.12.2021 про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки в користування (оренду) відповідає вимогам законодавства. Суд також дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не могла передаватися в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) з огляду на розташування на цій земельні ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Суд відхилив доводи прокурора про те, що площа орендованої земельної ділянки у 34231 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване та належить ОСОБА_1 , оскільки врахував специфіку та кількість споруд (21 позиція), розташованих на спірній ділянці (дамба контурна, дамба роздільна, перепускна споруда, водовипуск, канал дренажний, 1 побутова будівля і 1 приміщення складу) та формування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як однієї ділянки ще у 2020 році до звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою.
Суд першої інстанції також задовольнив частково заяву ОСОБА_1 та відповідно до статті 126 ГПК стягнув на його користь зі Стрийської окружної прокуратури 25 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив із тих підстав, що можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена чинним земельним законодавством саме з метою розміщення та обслуговування об'єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, яка звертається до органу місцевого самоврядування із проханням надати їй земельну ділянку в оренду, а надання земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб площею, значно більшою аніж об'єкт нерухомості, належний орендарю, що встановлено у цій справі, а також при відсутності відповідного дозволу на спеціальне водокористування на час прийняття оспорюваного рішення та укладення договору не відповідає меті, яка може бути виключенням щодо проведення земельних торгів відповідно до частини 2 статті 134 ЗК. Разом із тим, виходячи з предмета та підстав заявлених позовних вимог, і враховуючи те, що оспорюються рішення та правочин, вчинені Стрийською міською радою, суд апеляційної інстанції зазначив, що в такому випадку законодавством передбачено можливість звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави самостійно.
Крім того, суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; також судом вирішено питання про стягнення витрат зі сплати судового збору за подання прокурором позову та апеляційної скарги і стягнуто з ОСОБА_1 та Стрийської міської ради на користь прокуратури 13 420,00 грн з кожного відповідача.
У поданих касаційних скаргах ОСОБА_1 в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції послався, зокрема на те, що:
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2024 у справі № 914/1133/18, щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді; при цьому скаржник зазначив, що, на його думку, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати функції нагляду (контролю) за дотриманням Стрийської міською радою вимог земельного законодавства під час прийняття рішень та укладення договору оренди землі є Держгеокадастр в особі його територіального органу;
- суд апеляційної інстанції при задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242, залишив поза увагою те, що прокурором обрано неефективний захист порушеного права, що є підставою для відмови в позові, та не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2024 у справі № 914/1133/18, щодо способу захисту порушеного права;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», а також дозволу на спецводокористування;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував при вирішення спору положення частини 2 статті 134 ЗК, статті 377 ЦК і не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19; при цьому поза увагою суду залишилися обставини розташування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, належних відповідачу, а також наявність у останнього дозволу на спеціальне водокористування;
- суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у постановах від 01.10.2016 у справі 6-222цс16, від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 29.01.2019 у справі № 925/595/18, стосовно того, що відповідно до статті 377 ЦК та статті 120 ЗК перехід права власності на нерухоме майно є підставою припинення, у тому числі, права постійного користування земельною ділянкою, яке мав попередній землекористувач;
- додаткова постанова суду апеляційної інстанції, за доводами скаржника, оскаржується у зв'язку із оскарженням постанови суду апеляційної інстанції щодо вирішення спору по суті.
У поданій касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції Стрийська міська рада в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення послалася на те, що у разі задоволення касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції про вирішення спору по суті судові витрати підлягають до нового розподілу згідно зі статтею 129 ГПК.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, відповідно до положень статті 300 ГПК, виходить із такого.
Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у справі, що розглядається.
Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та ГПК.
Прокурор у справі № 914/1408/23, що розглядається, звернувся до суду з позовом в інтересах держави самостійно.
На підтвердження підстав самостійного представництва інтересів держави прокурор у позовній заяві зазначив, що саме Стрийська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вчинила дії, які негативно впливають на державні інтереси, а тому Стрийська міська рада є відповідачем у цій справі, а прокурор пред'являє позов самостійно.
Перевіряючи правильність застосування норм законодавства, що регулює питання представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Встановлена Законом України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК.
Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У справі № 914/1408/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що прокурор, звертаючись із позовом у цій справі на обґрунтування підстав самостійного представництва інтересів держави зазначив, що порушення Стрийською міською радою процедури передачі спірної земельної ділянки в оренду поза проведенням відкритих торгів, порушує інтереси територіальної громади та держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, тобто порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом. Міська рада відповідно до вимог чинного законодавства мала діяти в інтересах територіальної громади та держави, проте сама вчинила дії, які негативно впливають на інтереси держави, тому прокурор самостійно звернувся до суду із цим позовом.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Стрийську міську раду одним із співвідповідачів у справі, оскільки Стрийська міська рада як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і вчинила дії, які, за доводами прокурора, порушують інтереси держави. Таким чином прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18, яка наведена вище, та яка була врахована судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що, на його думку, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр в особі його територіального органу, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених у справі, що розглядається, обставин, що гуртуються на нормах законодавства, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
Проте, за обставин цієї справи, що встановлено судами попередніх інстанцій, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.
Такі висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
Суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Як у пункті 73 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, так і в пункті 6.66 постанови від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах.
За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави в господарському суді, а також особливостей здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів, яку (правову позицію) чітко сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, чим спростовуються доводи скаржника, які ґрунтуються на врахуванні попередніх правових позицій, викладених у певних постановах Верховного Суду.
Таким чином доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо доводів касаційної скарги стосовно вирішення спору по суті необхідно зазначити таке.
Відповідно до статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок у власність чи користування, наведений у статті 123 ЗК (у відповідній редакції), передбачає, що рішення органів про надання земельних ділянок приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання в користування земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та право власності на яку зареєстроване в Державномуреєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання в користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
За частинами першою, другою статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними у статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За змістом частин 1, 2 статті 120 ЗК (у редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу від 16.01.2018 № 16-01/18р) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містить стаття 377 ЦК, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що на спірній земельній ділянці площею 44,5005 га, переданій в оренду ОСОБА_1 відповідно до рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 на підставі договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 16.08.2022, знаходиться нерухоме майно загальною площею 13,7 кв. м (побутове А-1 площею 5,3 кв. м та склад В-1 площею 8,4 кв. м), що належить ОСОБА_1 на праві власності (право приватної власності на ці об'єкти нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 23204046253).
Щодо решти майна, то суд апеляційної інстанції установив, що право власності на майно, яке перелічене в договорі купівлі-продажу від 16.01.2018 № 16-01/18р (під скасувальною умовою), на який посилається ОСОБА_1 , як на підставу набуття права власності на комплекс гідротехнічних споруд для вирощування риби (рибогосподарська технологічна водойма), за ОСОБА_1 не зареєстровано, зазначений договір вчинено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а матеріали справи не містять доказів як наявності права власності на комплекс гідротехнічних споруд у ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (продавця за договором від 16.01.2018), так і доказів походження права власності на комплекс гідротехнічних споруд у цього товариства.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу від 16.01.2018 № 16-01/18р (під скасувальною умовою), вчинений сторонами у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та без будь-яких правовстановлюючих документів, не підтверджує набуття ОСОБА_1 права власності на комплекс гідротехнічних споруд.
Водночас будь-яких інших обставин, які б підтверджували набуття ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», а в подальшому - ОСОБА_1 права власності на комплекс гідротехнічних споруд, розташованих на спірній земельній ділянці, судом не встановлено, а ОСОБА_1 належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (на висновки в якій послався як суд апеляційної інстанції, так і скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення) зазначено, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК. З'ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.
Також судом апеляційної інстанції з огляду на положення статей 181, 182, 186, 187 ЦК установлено, що гідротехнічна споруда, розташована на спірній земельній ділянці, є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Такий об'єкт як гідротехнічна споруда є інженерною спорудою та нерозривно пов'язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об'єкта та її переміщення в інше місце неможливо без її знецінення та зміни призначення. Комплекс гідротехнічних споруд, що складається з дамби контурної (1 шт.), дамб роздільних (9 шт.), перепускних споруд (9 шт.), водовипуску (1 шт.) та каналу дренажного (1 шт.) призначений для існування рибогосподарської технологічної водойми на земельній ділянці водного фонду. Ці споруди розміщені на земельній ділянці, яка належить до комунальної власності, і розташована на території Стрийської міської ради.
При цьому суд касаційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, відповідно до яких державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води. Таким чином, спірна гідроспоруда забезпечує функціонування водного об'єкта та не може існувати окремо від нього.
Разом із тим, у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 та договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 16.08.2022 ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 44,5005 га, у тому числі: 35,4570 га - під водним об'єктом (рибогосподарська технологічна водойма), 4,6920 га - під пасовищами, 1,2479 га -під сіножатями, 3,1036 га - під земельними лісовими ділянками, вкритими лісовою рослинністю, з кадастровим номером 4625387600:02:000:0001, для рибогосподарських потреб.
Згідно з частиною 1 статті 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.
Зі змісту положень частин 1, 2 статті 134 ЗК убачається, що частиною 2 цієї статті передбачено перелік виняткових випадків, коли не застосовується загальне правило щодо обов'язковості проведення земельних торгів із метою продажу чи передачі в користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, зокрема в разі, коли земельна ділянка передається користувачу для потреб, передбачених спеціальними дозволами (абзац 3 частини 2 статті 134 ЗК), тобто для настання такого виняткового випадку необхідно, щоб саме майбутній землекористувач мав спеціальний дозвіл з певним видом водокористування, а земельна ділянка має передаватися такому користувачу саме для потреб, визначених у спеціальному дозволі, який (дозвіл) вже має такий майбутній користувач (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 910/2358/21).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив обставини, за якими як на час прийняття Стрийською міською радою рішення від 23.12.2021 № 835, так і на момент укладення договору від 16.08.2022 з метою надання в оренду спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб, ОСОБА_1 не мав дозволу на спеціальне водокористування, який є необхідним в цьому випадку для передачі водного об'єкта ОСОБА_1 без проведення земельних торгів, а дозвіл на спеціальне водокористування від 20.01.2023, отримано орендарем вже значно пізніше після прийняття оспорюваного рішення та після укладення оспорюваного договору, що свідчить про порушення Стрийською міською радою передбаченого частиною 1 статті 134 ЗК обов'язкового порядку продажу права оренди земельної ділянки водного фонду на конкурентних засадах (на земельних торгах).
Як обґрунтовано зауважив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 , придбавши нерухоме майно загальною площею 13,7 кв. м (побутове А-1 площею 5,3 кв. м та склад В-1 площею 8,4 кв. м), отримав право на звернення до міської ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна, розташованого на такій земельній ділянці, а не на отримання в оренду земельної ділянки із категорії земель: «Землі водного фонду» площею 44,5005 га, яка значно перевищує площу об'єктів нерухомості, що належать відповідачу, та з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, а не для обслуговування належної ОСОБА_1 нерухомості.
З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для передачі ОСОБА_1 в користування земельної ділянки площею 44,5005 га з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, без проведення торгів, тому правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання договору недійсним, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди відповідача та зобов'язання останнього повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га в розпорядження Стрийської територіальної громади в особі Стрийської міської ради.
Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (на яку послався скаржник в касаційній скарзі) щодо застосування частини 2 статті 134 ЗК, статті 120 ЗК, статті 377 ЦК.
Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у постановах від 01.10.2016 у справі 6-222цс16, від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 29.01.2019 у справі № 925/595/18, щодо застосування статті 377 ЦК та статті 120 ЗК, оскільки за встановлених судом обставин спірна земельна ділянка надавалася відповідачу саме для рибогосподарських потреб, а не для обслуговування належних скаржнику на праві власності об'єктів нерухомості, тому відповідні доводи є безпідставними.
Разом з тим аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у справі № 914/1408/23, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
Доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 , що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно обраного прокурором способу захисту порушеного права як визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242, необхідно зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.
Схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/2.0 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (на яку здійснено посилання скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК).
Крім того, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52) і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19 (пункт 4.13), від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19 (пункти 41, 42) сформульовано усталений правовий висновок про те, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність рішення (наказу, розпорядження) органу державної влади без заявлення вимоги про визнання його незаконним і скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.
Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов'язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту (див. також пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц).
З огляду на те, що на час звернення прокурора з позовом до господарського суду рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242, вже реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, а саме шляхом укладення між відповідачами договору оренди від 16.08.2022, визнання незаконним і скасування зазначеного рішення не може забезпечити ефективного захисту прав та інтересів держави, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв'язку з його необґрунтованістю.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в зазначеній частині знайшла своє підтвердження під час розгляду касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 914/1408/23.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242 необхідно відмовити з мотивів неефективності обраного позивачем способу захисту інтересів держави як власника, а не в зв'язку з її необґрунтованістю, як про це помилково зазначив суд першої інстанції.
Натомість суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення решти позовних вимог з огляду на неспростовані скаржником факти прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору внаслідок порушення Стрийською міською радою обов'язкового порядку продажу права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (на земельних торгах), передбаченого положеннями частини 1 статті 134 ЗК.
З викладених раніше мотивів суд касаційної інстанції частково (у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору та зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю) погоджується з обґрунтованими доводами прокурора, викладеними у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242.
Згідно зі статтею 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до частин 1, 4 статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову в повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги з мотивів, наведених у цій постанові.
Водночас оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення решти позовних вимог необхідно залишити без змін.
Щодо касаційних скарг ОСОБА_1 та Стрийської міської ради на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 914/1408/23 необхідно зазначити, що ці касаційні скарги взагалі не містять доводів, які б свідчили про те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат було допущено порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції.
При цьому самі скаржники у цих касаційних скаргах зазначають, що ця додаткова постанова підлягає скасуванню разом із постановою суду апеляційної інстанції про вирішення спору по суті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а додаткової постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Що стосується питання розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції зазначає таке.
Загальне правило розподілу судових витрат передбачено в частині 4 статті 129 ГПК, відповідно до якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте в частинах 5-7 і 9 статті 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Так, у частині 9 статті 129 ГПК передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Висновок щодо застування наведеної норми викладено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, відповідно до якого процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.
Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (такі висновки наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21).
Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18790/19, від 04.03.2021 у справі № 916/376/19).
Як свідчать матеріали справи № 914/1408/23, судом апеляційної інстанції позов задоволено і це судове рішення у частині задоволення повних вимог про визнання договору недійсним, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 та зобов'язання останнього повернути земельну ділянку кадастровий номер 4625387600:02:000:0001, площею 44,5005 га в розпорядження Стрийської територіальної громади в особі Стрийської міської ради, Верховний Суд залишає без змін. При вирішенні справи судом апеляційної інстанції установлено обставини, за якими спір фактично виник внаслідок неправильних дій відповідачів щодо отримання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 44,5005 га поза конкурентних засад.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи, що норма частини 9 статті 129 ГПК передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб, зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідачів судовий збір за подання касаційних скарг покладається на скаржників відповідно до частини 9 статті 129 ГПК.
Керуючись статтями 300, 301, 309, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 914/1408/23 задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 914/1408/23 скасувати в частині задоволення позовної вимоги Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури про визнання незаконними та скасування пунктів 18 та 19 рішення Стрийської міської ради від 23.12.2021 № 835 зі змінами, внесеними пунктом 1 рішення Стрийської міської ради від 11.08.2022 № 1242.
3. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2023 у справі № 914/1408/23 у частині відмови в задоволенні зазначеної позовної вимоги залишити в силі з мотивів, наведених у цій постанові.
4. У решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 у справі № 914/1408/23 залишити без змін.
5. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Стрийської міської ради Львівської області на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 914/1408/23 залишити без задоволення.
6. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 914/1408/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
О.В. Случ