29 листопада 2024 року Справа № 926/2076/24
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» від 22.11.2024, вх. №2989,
про скасування заходів забезпечення позову
та заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» від 28.11.2024, вх. №3063,
про скасування ухвали про стягнення штрафу від 06 листопада 2024 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, код ЄДРПОУ 03328907)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, місто Київ, вул. Коноплянська, 12, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409)
про стягнення заборгованості за договором про передачу активного балансу транспортних карток в сумі 832 577,11 грн,
Суддя І.В. Марущак
Секретар судового засідання Л.В. Терещенко
представники:
від позивача - Подгорецька О.В.;
від відповідача (заявника) - адвокат Поляк П.П.
В провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа № 926/5372/23 за позовом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» про стягнення заборгованості за договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 в сумі 832 577,11 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2024 заяву Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про забезпечення позову від 06.11.2024, вх. № 2817, у справі № 926/2076/24 задоволено; вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, в межах ціни позову в сумі 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн, які обліковуються на рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ», відкритих у банківських установах.
Крім того, ухвалою від 06.11.2024 судом вжито заходів процесуального примусу шляхом накладення на ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» штрафу в сумі 30 280,00 грн за невиконання ухвал Господарського суду Чернівецької області про витребування доказів (копії статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ») від 26.09.2024, 03.10.2024 та 23.10.2024 щодо надання суду копії статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ».
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2024 у вказаній справі позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» на користь Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» заборгованість за договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 в сумі 2 834 344,71 грн та 42 515,19 грн витрат зі сплати судового збору.
25.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» через систему «Електронний суд» подано заяву від 22.11.2024, вх. №2989 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.09.2024 у справі № 926/2076/24, обґрунтовану тим, що забезпечення позову у вигляді арешту коштів на рахунках ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» фактично унеможливив господарську діяльність ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ», створює серйозні негативні наслідки, що виходять за межі предмета спору та порушують права третіх осіб, які не є учасниками судового процесу.
Так, арешт коштів ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» призвело до припинення можливості виплати працівникам заробітної плати. На підприємстві наразі працюють 13 працівників згідно з штатним розписом. У товариства немає спеціальних рахунків, які б використовувалися виключно для виплати заробітної плати, а тому усі фінансові операції здійснюються через основні рахунки, які наразі заблоковані.
Також на даний час існує близько сотні договорів, в яких ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» є стороною. Арешт коштів унеможливлює виконання договірних зобов'язань перед постачальниками, підрядниками та іншими партнерами. Це, у свою чергу, може спричинити застосування до ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» штрафних санкцій, розірвання договорів та втрату ділової репутації. Контрагенти, які залежать від виконання зобов'язань ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ», також зазнають збитків, що суперечить принципу недопустимості порушення прав третіх осіб.
Крім цього ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» має зобов'язання зі сплати податків та зборів у місцевий та державний бюджет, що є неможливим за умови арешту коштів на рахунках товариства.
Звертає увагу, що протягом розгляду даної справи ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» визнавало позовні вимоги позивача, що свідчить про відсутність спору щодо основних вимог та фактично підтверджує добровільне виконання зобов'язань перед позивачем. З метою мирного врегулювання спору ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» разом з позивачем зверталось до суду з заявою про затвердження мирової угоди, яка була спрямована на врегулювання спору без подальших судових процедур.
Продовження арешту коштів на рахунках призвело до зупинення діяльності підприємства, що загрожує як стабільності господарського середовища, так і правам працівників та контрагентів.
Ухвалою суду від 25.11.2024 заяву про скасування заходів забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2024.
26.11.2024 Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» подало до суду заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову, в яких просить відмовити відповідачу у скасуванні заходів забезпечення позову з огляду на таке:
1) стосовно добровільного виконання зобов'язань та відсутності спору щодо основних вимог зазначає, що у своїй заяві заявник стверджує про відсутність спору щодо основних вимог та фактично підтверджує добровільне виконання зобов'язань перед позивачем, та вказує про звернення до суду протягом розгляду даної справи із заявою про затвердження мирової угоди, яка була спрямована на врегулювання спору без подальших судових процедур. Однак це твердження не відповідає дійсності.
Так, у зв'язку з необхідністю дослідити копію Статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» з метою з'ясування наявності повноваження представника відповідача Гунчак К.О. на підписання мирової угоди та визнання позовних вимог в сумі 2 834 344,71 грн судом неодноразово відкладався розгляд даних заяв. За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 03.10.2024, якою заяву про затвердження мирової угоди від 13.09.2024 № 2237 залишено без розгляду та повторно зобов'язано відповідача надати суду копію статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ». При цьому, судом повторно відкладено розгляд заяви сторін про затвердження мирової угоди від 26.09.2024 та заяви відповідача про визнання позовних вимог до надання відповідачем копії статуту.
Ухвалою суду від 23.10.2024 відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі №926/2076/24, повторно зобов'язано відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ». Вказане свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та ніяк не про намір добровільного виконання зобов'язань перед КП «ЧТУ», оскільки за весь період розгляду даної справи та відповідно після прийняття рішення судом відповідач ніяким чином не зменшив свої зобов'язання перед позивачем та не вчиняв добровільних дій з метою погашення боргу перед комунальним підприємством.;
2) відповідач стверджує, що арешт коштів унеможливлює виконання договірних зобов'язань перед постачальниками, підрядниками та іншими партнерами, на підтвердження чого надано журнал реєстрації договорів. Однак інформація, зазначена у даному документі, викликає сумнів, оскільки відповідач ніяким чином не підтвердив, які свої зобов'язання щодо інших договорів він має виконати, не вказав суми заборгованості перед іншими контрагентами, не вказав загальні суми виконання договорів, згідно яких здійснюється господарська діяльність, не вказав строк настання виконання зобов'язань, і при яких обставинах зобов'язання вважаються простроченими, не вказав суми штрафних санкцій. Таким чином, не надав суду належних доказів, які би свідчили про невиконані зобов'язання перед іншими контрагентами, а також не надав копій отриманих претензійних вимог від контрагентів та нарахувань штрафних санкцій.;
3) щодо зобов'язань зі сплати податків та зборів та інших обов'язкових платежів зазначає, що в матеріалах заяви не міститься жодних документів бухгалтерського обліку, що свідчать про наявність боргу перед бюджетом, зокрема немає довідки контролюючого органу про наявність заборгованості або витягу щодо стану розрахунків з бюджетом. Крім того, не надано жодних доказів стосовно наявності лише одного рахунку для сплати податків та обов'язкових платежів. Також звертає увагу, що заробітні плати не виплачувались і до здійснення забезпечення позовних вимогу даній справі.
28.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» через систему «Електронний суд» подано заяву, вх. №3063 про скасування ухвали Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2024 у справі №926/2076/24 про стягнення штрафу.
Вимоги заяви обґрунтовує наявністю поважних причин невиконання ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» вимог ухвал суду від 26.09.2024, 03.10.2024 та 23.10.2024 про витребування доказів. Так, авторизація відповідача в підсистемі «Електронний суд» здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису) генерального директора ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» ОСОБА_1 , яка на даний час не виконує свої обов'язки та звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» про визнання трудових відносин припиненими. Вказана справа перебуває на розгляді суду, на підтвердження чого надано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 р. про відкриття провадження у справі №910/10735/24.
Крім цього, Чернівецьким районним управлінням поліції ГУНП в Чернівецькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42024266010000229 від 30.08.2024 за ч. 1 ст. 175 Кримінального кодексу України, а саме безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності за заявою працівників ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» за фактом умисної невиплати їм заробітної плати генеральним директором ОСОБА_1 .
Враховуючи наявність між ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» та генеральним директором ОСОБА_1 спору та конфлікту, та те, що вхід в електронний кабінет здійснюється виключно за допомогою ЕЦП (КЕП) генерального директора, у відповідача немає доступу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, останній не отримував відповідних ухвал суду та, відповідно, не був обізнаний про наявність обов'язку надати суду зазначені в ухвалі докази.
Оскільки судом призначено заяву про скасування заходів забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2024, суд вирішив розглянути одночасно й заяву про скасування ухвали про стягнення штрафу в даному судовому заданні.
Присутні в судовому засіданні 29.11.2024 представник відповідача (заявника) підтримав заяви про скасування заходів забезпечення позову та скасування ухвали про стягнення штрафу та просив їх задовольнити, натомість представник позивача проти задоволення заяв заперечила.
Розглянувши заяву про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Таким чином, інститут забезпечення позову передбачає вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Відповідно, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю - є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
З аналізу наведених положень вбачається, що правовий інститут скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.
В той же час помилковість, незаконність чи безпідставність з точки зору учасника процесу застосування заходів забезпечення позову не є такими обставинами в розумінні передбаченої процесуальним законом процедури скасування забезпечення позову, а лише можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення.
За вказаних обставин, судом відхиляються посилання відповідача на те, що заходи забезпечення позову, що були застосовані судом, є неспівмірними та непропорційними із ризиками для діяльності товариства та порушують права третіх осіб (працівників та контрагентів), оскільки судом мотивована оцінка кожного аргументу та доказу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову.
Судом було взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 по справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 по справі №916/143/24, про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
До того ж, судом було враховано, що відповідно до пункту 4.5. Договору 1/24 від 01.02.2024 року кошти, отримані Оператором від поповнення електронних квитків акумулюються на розрахунковому рахунку, відкритому у фінансовій установі на ім'я Оператора та не являються його доходом від господарської діяльності. Відтак накладення арешту на дані кошти відповідача не перешкоджає здійснення ним господарської діяльності, вказані кошти не являються його доходом від господарської діяльності.
Суд зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову лише обмежить право відповідача розпорядженням грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, та не призведе до зупинення господарської діяльності останнього.
Що стосується посилання відповідача на те, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову має місце перешкоджання господарській діяльності відповідача, оскільки на даний час існує близько сотні договорів, в яких ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» є стороною, арешт коштів унеможливлює виконання договірних зобов'язань перед постачальниками, підрядниками та іншими партнерами, що, у свою чергу, може спричинити застосування до ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» штрафних санкцій, розірвання договорів та втрату ділової репутації, а також завдати збитків контрагентам, які залежать від виконання зобов'язань ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ», суд дійшов наступного висновку.
Наведені відповідачем аргументи, на думку суду, навпаки свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки в разі скасування арешту на грошові кошти, в межах ціни позову в сумі 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн, останній матиме можливість в будь-який момент розпорядитися такою сумою коштів, які знаходяться на його рахунках, внаслідок чого, у разі задоволення позову, ефективний захист або поновлення порушених прав позивача буде неможливе чи вкрай утруднено.
Застосовані судом в ухвалі від 06.11.2024 заходи до забезпечення позову не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призводить до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Щодо доводів про накладення арешту на грошові кошти, які використовуються для виплати заробітної плати, суд зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №756/8815/20, зокрема, зазначено:
"69. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
70. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
73. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
74. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
75. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
76. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.
77. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.".
З огляду на викладене вище, захист прав боржника у разі накладення арешту на рахунок, який використовується ним для виплати заробітної плати, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і внаслідок доведення боржником обставин того, що рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом .
Однак, вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову. Виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби.».
Тому суд, з урахуванням вказаних обставин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову у даній справі. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Розглянувши клопотання про скасування ухвали суду про стягнення штрафу, дослідивши наявні матеріали справи, суд враховує таке.
Частиною першою статті 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
За змістом частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу частин першої та другої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною другою статті 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В силу приписів статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом
За приписами частин 2 та 3 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 135 ГПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини шостої статті 135 ГПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
З системного аналізу даної статті вбачається, що умовою для скасування ухвали суду про стягнення штрафу щодо особи, на яку накладено штраф, є такі обставини, а саме:
- сукупність обставин - виправлення допущеного порушення та надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків;
- окрема обставина - надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Однак, у обох випадках обов'язковою умовою для скасування ухвали суду про стягнення штрафу є надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
В обґрунтування клопотання про скасування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» вказує на те, що вхід в електронний кабінет товариства здійснюється виключно за допомогою ЕЦП (КЕП) генерального директора ОСОБА_1 , яка на даний час не виконує свої обов'язки, у відповідача немає доступу до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. Враховуючи наявність спору та конфлікту між товариством та генеральним директором ОСОБА_1 , відповідач не отримував відповідних ухвал суду та, відповідно, не був обізнаний про наявність обов'язку надати суду зазначені в ухвалах докази.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, ухвалою від 26.09.2024, окрім іншого, зобов'язав відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ».
Ухвалою суду від 03.10.2024 повторно зобов'язано відповідача надати суду копію статуту, у звязку з чим відкладено розгляд заяви сторін про затвердження мирової угоди від 26.09.2024 та заяви відповідача про визнання позовних вимог до надання відповідачем копії статуту.
Втретє, ухвалою від 23.10.2024 відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі № 926/2076/24 від 26.09.2024 за позовом КП «Чернівецьке тролейбусне управління» до ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» про стягнення заборгованості за договором про передачу активного балансу транспортних карток та продовжено судовий розгляд справи, повторно зобов'язано відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту.
Ухвали суду від 26.09.2024, 03.10.2024 та 23.10.2024 були надіслані судом в електронний кабінет ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» та отримані ним, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Разом з тим, ухвали суду залишились без виконання. Жодних пояснень причин невиконання вимог ухвал ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» до суду не надано.
Приписами частини восьмої статті 81 ГПК України встановлено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
При цьому, заходи процесуального примусу у вигляді штрафу суд може застосувати як у випадку не подання доказів без поважних причин, так у випадку неповідомлення про неможливість подати докази, яке має бути здійснено у строк, встановлений ч.8 ст.81 ГПК України.
У даній справі відповідач зволікав з виконанням вимог ухвал суду від 26.09.2024, 03.10.2024 та 23.10.2024, не повідомляв суд про причини їх не виконання, чим допустив як невиконання вимог суду щодо надання доказів, так і свого процесуального обов'язку, визначеного ч. 8 ст. 81 ГПК України.
Суд звертає увагу, що ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» подавалися зави та клопотання, зокрема про визнання позову та затвердження мирової угоди, відтак він знав про наявність справи, вживав заходів для мирного врегулювання спору, однак стверджує, що йому не було відомо про наявність ухвал суду.
Також відповідно до наданого ордеру представника випливає, що між відповідачем та його представником (адвокатським об'єднанням) укладено договір про надання правової допомоги №49/1/24 від 01.01.2024 р. В свою чергу у представника адвоката є зареєстрований кабінет в електронному суді, що підтверджується подачею ним заяв, які розглядаються через електронний суд.
Суд зазначає, що оскільки відповідачу було відомо про наявність на розгляді в Господарському суді Чернівецької області даної справи, він міг дізнатися про хід та наслідки її розгляду, однак своїм правом не скористався.
Щодо наявності конфлікту між відповідачем та його керівником суд зазначає, що правовідносити між товариством та її посадовими особами є внутрішньою діяльністю товариства й у випадку заподіяння шкоди посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю) така юридична особа може звернутися з позовом про відшкодування збитків.
Отже, у поданому клопотанні не вказано на обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами щодо повідомлення суду хоча б про причини не подання доказів.
З огляду на викладене, зазначені вище обставини виключають підстави для скасування ухвали від 06.11.2024 про стягнення штрафу, в зв'язку з чим заява ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ» від 28.11.2024, вх. №3063 про скасування ухвали Господрського суду Чернівецької області від 06.112024 про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 135, 136, 137, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» від 22.11.2024, вх. №2989 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/2076/24 відмовити.
2. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» від 28.11.2024, вх. №3063, про скасування ухвали про стягнення штрафу від 06 листопада 2024 року у справі №926/2076/24 відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в строки та порядку визначеному ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.12.2024.
Суддя І.В. Марущак