04.12.2024м. СумиСправа № 920/1250/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/1250/24
за позовом Комунального підприємства “Міськводоканал» Сумської міської
ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009,
код ЄДРПОУ 03352455)
до відповідача Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних
та ведучих труб» (вул. Івана Дзюби, буд. 2, м. Суми, 40020,
код ЄДРПОУ 30991664)
про стягнення 282014 грн 91 коп.
Суть спору: 11.10.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 282014 грн 91 коп, з яких: 278370 грн 54 коп. борг, 1732 грн 75 коп пеня, 876 грн 82 коп. 3% річних, 1034 грн 80 коп інфляційні втрати, за неналежне виконання зобов'язань за Договором про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 4837 від 12.06.2023; а також просить судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 справу № 920/1250/24 розподілено судді Заєць Світлані Володимирівні.
Ухвалою суду від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1250/24, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.
Відповідно до інформації з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду» позивач та відповідач мають зареєстрований електронний кабінет в системі “Електронний суд».
На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 16.10.2024 про відкриття провадження у справі №920/12504/24 надіслана учасникам справи6 позивачу та відповідачу, відповідно до вимог ч.ч.6-7 ст. 6 ГПК України до їхніх електронних кабінетів.
Відповідно до довідок Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 16.10.2024, 19:01.
Станом на 04.12.2024 відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Таким чином, суд вважає, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
12.06.2023 між комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради (позивач, виконавець) та Дочірнім підприємством “Завод обважених бурильних та ведучих труб» (відповідач, Споживач) укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 4837.
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2 Договору інформація про споживача:
1) адреса:
а) вулиця Івана Дзюби, 2, м. Суми, Сумська область, 40020.
Згідно п. 19 Договору Споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначених відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85, та Методики розподілу.
Згідно з п. 20 Договору вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
Відповідно до п. 21 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується споживачу, який є власником (користувачем) приміщення у будівлі, щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п. 22 Договору виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, зокрема за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Згідно з п. 23 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиті послуги.
Відповідно до п. п. 6 та 7 п. 28 Договору споживач зобов'язаний:
- оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;
- сплачувати у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті послуги пеню в розмірах, установлених цим договором.
Згідно з п. 32 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.
Згідно з п. п. 40-42 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, зокрема здійснення перерахунку плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, здійснення остаточних нарахувань плати за послуги та остаточних розрахунків. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу в період з травня по липень 2024 року включно послуги на загальну суму 278 370 грн 54 коп., а саме відповідно до наступних рахунків:
- Рахунок № НОМЕР_1 від 31.05.2024 на суму 66561 грн 66 коп.;
- Рахунок № 4837 від 30.06.2024 на суму 105 904 грн 44 коп.;
- Рахунок № 4837 від 31.07.2024 на суму 105 904 грн 44 коп.
Обігово-сальдовими відомостями за договором за період з травня по липень 2024 року підтверджується вартість наданих послуг за договором.
19.09.2024 рекомендованим повідомленням з описом вкладення за вих. №9318/22 від 16.09.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором. Додавши до зазначеної вимоги рахунки на оплату послуг № 4837 від 31.05.2024, від 30.06.2024, від 31.07.2024.
Як зазначає позивач у позові, вимогу від 16.09.2024 №9318/22 відповідач залишив без задоволення, заборгованість за договором за період з травня по липень 2024 року в розмірі 278370 грн 54 коп. не сплатив.
З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).
За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджена вартість наданих позивачем відповідачу за договором послуг на централізоване водопостачання та водовідведення за період з травня по липень 2024 року в розмірі 278 370 грн. 54 коп.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 278 370 грн. 54 коп. вартості наданих послуг за договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та доданого до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 1732 грн 75 коп. пені.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 32 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені за допомогою “Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті “Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості наданих послуг, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1732 грн 75 коп. пені визнає законним та обґрунтованим.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку доданого до позову позивач просить стягнути з відповідача 876 грн 82 коп. 3% річних та 1034 грн 80 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних за допомогою “Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті “Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого товару, встановив, що обґрунтованими та належними до стягнення є сума 3% річних, яка становить 876 грн 47 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 1034 грн 80 коп.
Заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 0 грн 35 коп. є необґрунтованою та також що не відлягає задоволенню.
Розрахунки суду щодо розміру 3% річних долучені до матеріалів справи
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 278 370 грн 54 коп основного боргу, 1732 грн 75 коп. пені, 876 грн 47 коп 3% річних та 1034 грн 80 коп. інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині як законні та обґрунтовані.
В частині стягнення 0 грн 35 коп 3% річних суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 4230 грн 22 коп, що сплачений за платіжною інструкцією від 25.09.2024 №10233.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 4230 грн 22 коп. судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб» (вул. Івана Дзюби, буд. 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Комунального підприємства “Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 03352455) 278370 грн 54 коп. основного борг, 1732 грн 75 коп. пені, 876 грн 47 коп. 3% річних, 1034 грн 80 коп інфляційних втрат, а також 4230 грн 22 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2024.
Суддя С.В. Заєць