03.12.2024 Справа № 908/3079/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви вих. № б/н від 20.11.2024 (вх. № 3393/08-07/24 від 25.11.2024)
за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі
25.11.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 20.11.2024 (вх. № 3393/08-07/24 від 25.11.2024) ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про:
1) визнання припиненим з 05.03.2020 права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
2) розірвання договору оренди земельної ділянки № 201704000100445 від 22.09.2017, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0842 га, кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу № 908/3079/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з п. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Статтями 162 та 164 ГПК України встановлено вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.
Відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. З аналізу норм чинного в Україні законодавства, а також положень доктрини права вбачається, що елементами позову, які є його структурними складовими та визначають його зміст є предмет та підстави позову.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України)
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1 і 2 ст. 91 ГПК України унормовано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Виходячи з положень наведених статей, до позовної заяви мають бути додані докази, які підтверджують певні юридичні факти з викладенням їх суті. Зазначені обставини необхідно не лише зазначити, а й обґрунтувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У позовній заяві має міститися обґрунтований розрахунок суми, що стягується, який складається із зазначенням застосованих методів, періодів нарахування, тощо.
Позивачем заявлені вимоги про визнання припиненим з 05.03.2020 права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та про розірвання договору оренди земельної ділянки № 201704000100445 від 22.09.2017, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0842 га, кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини другої статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 ГПК України).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту відсутності в абонента обов'язку здійснювати плату за скид стічних вод) та не стосується захисту права цивільного.
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Заявлена позивачем вимога про визнання припиненим права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не може бути предметом самостійно розгляду. Встановлення таких обставин, як перехід від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку із відчуженням позивачем на користь ОСОБА_2 об'єкту нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про розірвання договору оренди земельної ділянки № 201704000100445 від 22.09.2017, укладеного між Запорізькою міською радою та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0842 га, кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, суд не може визнати факт припиня права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:04:017:0204, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , «на минуле» - з 05.03.2020.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у с праві № 916/3156/17 виснувала, що за частиною другою статті 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи викладене, позивач повинен довести, що у спірних правовідносинах саме заявлені ним вимоги є належним та ефективним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача.
Вищевказане свідчить, що позовну заяву подано без додержання усіх вимог, викладених у п. 5 ч. 3статті 162 ГПК України.
Крім того, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону України передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.
Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), а за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800,00 грн.).
Позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру кожна з яких, виходячи з вищенаведених норм Закону, повинна бути оплачена судовим збором.
Проте, до позовної заяви позивачем надані докази сплати судового збору за одну позовну вимогту немайнового характеру.
Враховуючи викладене, якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті всі заявлені ним позовні вимоги, то позивач має надати суду докази сплати судового збору у встановлених Законом порядку і розмірі.
Вищевказане свідчить, що позовну заяву подано без додержання усіх вимог, викладених у статтях 162, 164 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі та надання позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: навести нормативне обґрунтування, що у спірних правовідносинах саме заявлені вимоги є належним і ефективним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача; якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті всі заявлені позовні вимоги - доплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі (належні докази сплати надати суду в оригіналі). Всі зазначені докази надати до суду у вказаний вище строк.
Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст., ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву вих. № б/н від 20.11.2024 (вх. № 3393/08-07/24 від 25.11.2024) ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди землі залишити без руху.
2. Надати Товариству ОСОБА_1 , м. Запоріжжя строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме:
- навести нормативне обґрунтування, що у спірних правовідносинах саме заявлені вимоги є належним і ефективним способом захисту порушеного (оспорюваного) права позивача;
- якщо позивач вважає, що судом мають бути розглянуті і вирішені по суті всі заявлені позовні вимоги - доплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі (належні докази сплати надати суду в оригіналі).
Всі зазначені докази надати до суду у вказаний вище строк та направити іншим учасникам справи (докази у підтвердження чого надати суду).
3. Суд роз'яснює позивачу, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається заявнику на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
5. Ухвала підписана 03.12.2024.
6. Копію даної ухвали направити на позивачу.
Суддя Н.Г.Зінченко