Справа № 366/2719/23
Провадження № 3/366/20/24
15 липня 2024 року Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
6.09.2023 року до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
З фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №484456 від 30.08.2023 року, убачається, що 30.08.2023 року о 21 год. 23 хв. В смт. Іванків по вул.. Івана Проскури, буд. 19, водій ОСОБА_1 керував авто ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки відносно чинного законодавства у присутності двох свідків, результат за допомогою приладу «Драгер», проба позитивна 1,22 % проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Заяв та клопотань не надіслав.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховуючи передбачені статті 277 КУпАПскорочені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, належне повідомлення про час та місце розгляду справи, дотримуючись вимог статті 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якогов силу вимог ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У Постанові ВС від 08.07.2020 року справа № 463/1352/16-а викладено ключові тези, згідно п. 39 яких вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд у справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст. ст.8,9 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'є частиною національного законодавства, зазначено, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Виходячи з представлених суду матеріалів справи, дослідивши докази, що міститься в матеріалах справи, суд приходить до висновку про неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.
При дослідженні матеріалів справи, не можливо встановити наявність обставин, які викладені в протоколі серії ААД № 484456 від 30.08.2023 року, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується ч. 3 ст. 130 КУпАП, в протоколі співробітниками патрульної поліції не зазначено, що «повторно протягом року було вчинено правопорушення», також в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 притягувався раніше за ч. 1 та ч.2 ст. 130 КУпАП, відсутня копія протоколу або постанови суду про притягнення до відповідальності.
Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 , що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи вище проведений аналіз доказів, суд вважає звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбачено ч. 3 ст. 130 КУпАП, які наведені в протоколі про адміністративне правопорушення, такими, що не знайшли свого підтвердження в суді, у зв'язку із відсутністю достатніх доказів його винуватості.
З представлених суду матеріалів справи не вбачається в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, які наведені в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки немає належних доказів підтвердження його вини (відсутня постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч.2 ст. 130 КУпАП), що унеможливлює підтвердження обставин, які викладені в протоколі серії ААД № 484456 від 30.08.2023 року.
Таким чином, суд вважає необхідним провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 283-285, 130 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: О.П. Гончарук