Справа № 358/864/24 Провадження № 1-кп/358/254/24
03 грудня 2024 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі матеріали кримінального провадження (справа № 358/864/24, провадження № 1-кп/358/254/24) щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Медвин Богуславського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, неодруженого, маючого базову загальну середню освіту, не депутата, не адвоката, немаючого на утриманні малолітніх дітей, раніше судимого: 09.11.2016 вироком Таращанського районного суду за ч. 2 ст. 185 ч. 3 ст. 185, ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, РНОКПП: 2843822114, абонентський номер мобільного зв'язку: НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України,-
ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він 09.05.2024 в ранковий час (більш точного часу не встановлено) перебував у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 з дозволу ОСОБА_6 , та у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Відразу після цього реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що на території України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, дію якого продовжено відповідно до Указу Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з підвіконня, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 3000 грн.
Після цього, ОСОБА_4 , утримуючи при собі викрадене майно, із місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за частиною четвертою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 у зв'язку із декриміналізацією крадіжки.
При цьому судом обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку, роз'яснено положення ч. 3 ст. 479-2 КПК України та запитано згоду обвинуваченого ОСОБА_4 на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, на що обвинувачений заявив, що він не заперечує проти закриття кримінального провадження з даної підстави.
Прокурор ОСОБА_3 висловив думку про можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 не заперечувала проти закриття кримінального провадження.
Суд, заслухавши позицію учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Судом встановлено, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження із зазначених підстав.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з ч.ч.1, 3, 6 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачено адміністративну відповідальність, є крадіжка, розмір якої не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24).
Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Згідно з пп.169.1.1 п.169.1 ст. 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга (неоподатковуваний мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 становить 3028 гривень, тобто неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 1514 гривень на 2024 рік, а два неоподатковуваних мінімуми становить 3028 гривень. Отже, крадіжка майна станом на 09.05.2024 вартістю до 3028 гривень включно, є адміністративним правопорушенням.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме грошей потерпілої ОСОБА_6 на суму 3000 гривень.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 369, 371, 372, 376, 479-2 КПК України, суд -
Кримінальне провадження № 12024111030001713 від 10.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України - закрити на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: суддя ОСОБА_1