Справа № 167/702/24
Номер провадження 2/167/299/24
03 грудня 2024 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сіліча І. І.,
з участю: секретаря судового засідання Матвійчук Л. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів
встановив:
19 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позивач свій позов мотивує тим, що проживала разом з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що з відповідачем проживають окремо, дитина перебуває на її утриманні. Вказує, що відповідач участі у вихованні сина не приймає, матеріальної допомоги на його утримання добровільно не надає. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року ухвалено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи з 23 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач вказує, що на теперішній час розмір аліментів, який був визначений рішенням суду значно менший ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і вказаних аліментів їй не достатньо для утримання дитини, так як з віком дитина потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшуються потреби в навчанні, розвитку. Відповідач приховує дійсний рівень своїх доходів, належної матеріальної допомоги не надає. Наведені обставини зумовлюють її звернення до суду з цим позовом.
Ураховуючи вищенаведене, позивач просить збільшити розмір утримуваних з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , встановлений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року, з твердої грошової суми 1000 грн на тверду грошову суму 2500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Надала пояснення близькі до обгрунтування позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Вказує на те, що на даний час не працює, має мінливий дохід, потребує лікування через поганий стан здоров'я.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд доходить такого висновку.
З матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини згідно зазначеного свідоцтва є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Спірні правовідносини між сторонами пов'язані з обов'язком батьків утримувати дитину та способом виконання такого обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Частиною 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Положення ч. 1 ст. 192 СК України передбачають, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 23 Постанови № 3 від 15 травня 2006 року Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Вказана вище правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 (справа 643/11949/19, провадження № 61-2698св21).
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», встановлено те, що в 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: із 01 січня 2024 року - 3196 грн.
Як встановлено судом, як на підставу для збільшення розміру стягуваних аліментів позивач вказує, що сума стягуваних аліментів, які стягуються на підставі рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року на даний час є недостатньою для матеріального утримання дитини, оскільки в силу свого віку дитина природньо потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, відновлення здоров'я, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Крім того, з часу присудження аліментів істотно зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач позовні вимоги визнає частково, при цьому, зауважив, що він офіційно не працює, має мінливий заробіток.
В свою чергу, стороною позивача на надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про покращення матеріального становища відповідача та необхідність збільшення розміру аліментів, саме в тому розмірі, який визначений в позовній заяві.
Таким чином з огляду на встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову про збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 1000 гривень на тверду грошову суму 2000 (дві тисячі) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, її фізичного розвитку, підтримки життєдіяльності на достатньому рівні. Розмір аліментів, визначений судом, не є надмірним і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітньої дитини з урахуванням її віку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Частиною 2 ст.184 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Оскільки, спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», то розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч.2 ст.184 СК України підлягає індексації в порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином обов'язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір в сумі 1211,20 грн необхідно стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 1000 гривень, встановлений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року на тверду грошову суму 2000 (дві тисячі) грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 03 грудня 2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
СУДДЯ: І.І.Сіліч