вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2024 р. Cправа № 902/946/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представника позивача - Невструєва Л.Б.,
у відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080)
до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, м. Вінниця, 21015)
про стягнення 857 576,64 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця 4 410 708,41 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №6361 про постачання електричної енергії споживачу від 27.09.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" заявлено до стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця 4 410 708,41 грн, з яких: 590 619,55 грн - інфляційних втрат; 266 957,09 грн - 3% річних; 2 477 748 грн - пені та 1 075 383,77 грн - штрафу. При цьому позивачем здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій на основний борг в сумі 15 362 625,24 грн, встановлений рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/97/24.
Ухвалою суду від 02.09.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/946/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.09.2024 об 11:00 год.
Однак, 26.09.2024 судове засідання у справі № 902/946/24 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області.
За таких обставин, ухвалою від 27.09.2024 підготовче судове засідання у справі № 902/946/24 призначено на 29.10.2024 о 12:00 год.
Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою суду від 27.09.2024 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:
- відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 45-86) та клопотання про приєднання доказів (а.с. 94-95; 99-102);
- позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 108-111), яку прийнято судом в порядку ст. 46 ГПК України, про що постановлено протокольну ухвалу від 29.10.2024;
- за клопотанням представника позивача йому забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/946/24 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2024 о 10:00 год., про що постановлено відповідну ухвалу від 14.11.2024 у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 26.11.2024 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), повідомлений належним чином представник відповідача (під розписку у судовому засіданні 14.11.2024) правом участі у судовому засіданні не скористався.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, внаслідок чого ціна позову становить 857 576,64 грн, з яких: 590 619,55 грн - інфляційних втрат та 266 957,09 грн - 3% річних.
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що заборгованість за Договором №6361 про постачання електричної енергії споживачу від 27.09.2023 виникла з незалежних від відповідача обставин, у зв'язку із відсутністю фінансування від розпорядників коштів вищого рівня та введенням воєнного стану на території України.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця заперечує також правомірність нарахування штрафних санкцій поза межами шестимісячного строку від дня коли зобов'язання мало бути виконано в силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Водночас за текстом відзиву відповідач просить зменшити розмір пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат до нуля, а у прохальній частині відзиву просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
27.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (Постачальник, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (Споживач, відповідач) укладено Договір постачання електричної енергії споживачу № 6361 (Договір), згідно із п. 2.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Найменування товару код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 року становить 10 400 000,00 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 2.3 Договору).
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком № 1 до Договору (п. 3.1. Договору).
Постачальник зобов'язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2023 року (п. 3.4 Договору).
Пунктом 3.5. Договору визначено місце постачання електричної енергії: 21001, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Стрілецька, 87 межа балансової належності електроустановок Замовника.
Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що визначається відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання-передачі електричної енергії на рахунку. Розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється протягом 5 робочих днів від дати отримання Споживачем рахунку на оплату, але, у будь-якому разі, не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця) (п. 5.10. Договору).
Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу (п. 5.11. Договору).
Згідно із п. 5.12. Договору оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (спецрахунок).
Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, то підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно то умов нього Договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.10.2023 року до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 14.1. Договору).
10.11.2023 між сторонами до договору підписано додаткову угоду №1 за змістом якої сторонами узгоджено вартість електричної енергії з 01.11.2023 року на рівні 4,43672 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
У процесі виконання умов укладеного договору у період з 01.12.2023 року по 31.12.2023 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 3 207 935,00 кВт/год на загальну суму 17 440 644,37 грн з ПДВ, вартість якої відповідачем погашено частково в сумі 2 078 019,13 грн.
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем склала 15 362 625,24 грн (17 440 644,37 грн - 2 078 019,13 грн).
Так, рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/946/24 встановлено факт укладення Договору постачання електричної енергії споживачу № 6361 від 27.09.2023 та факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії у грудні 2023 року.
Вказане рішення у справі № 902/946/24 набрало законної сили 09.05.2024, про що у ЄДРСР міститься відповідна відмітка.
Внаслідок прострочення виконання зобов'язання за Договором щодо сплати 15 362 625,24 грн основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 590 619,55 грн - інфляційних втрат та 266 957,09 грн - 3% річних (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з 21.01.2024 до 19.08.2024.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Беручи до уваги зміст укладеного між сторонами Договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини із договору купівлі-продажу.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 631 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
В силу приписів ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, статтею 625 ЦК України передбачено, що нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за отриману електричну енергію за Договором триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання у повному обсязі. Відтак, позивач має право на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Дана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, відповідно до якого невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає: у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми основного боргу у розмірі 15 362 625,24 грн за період з 21.01.2024 до 19.08.2024.
Вказану суму основного боргу у розмірі 15 362 625,24 грн встановлено та зафіксовано у рішенні Господарського суду Вінницької області від 11.04.2024 у справі № 902/97/24, яке набрало законної сили 09.05.2024.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому судом встановлено, що заявлений у цій справі період нарахування 3% річних та інфляційних втрат (з 21.01.2024 до 19.08.2024) не був предметом розгляду у справі № 902/97/24, а нарахування компенсаційних складових відповідно до ст. 625 ЦК України здійснено на суму простроченої та встановленої у судовому акті заборгованості.
Оскільки встановлена заборгованість в розмірі 15 362 625,24 виникла за період грудня 2023 року, розрахунок за фактично спожиту електричну енергію в силу п. 5.10. Договору має здійснюватися не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця), тому прострочення виникло з 23.01.2024, оскільки 21.01.2024 є вихідним днем
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Оскільки крайній день виконання зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії у грудні 2023 року (20.01.2024) припадає на вихідний день (субота), тому строк виконання зобов'язання переноситься на перший робочий день (22.01.2024).
Відтак з 23.01.2024 відповідач є боржником, що прострочив виконання зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії у грудні 2023 року.
Отже, судом встановлено неправильне визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" початку прострочення виконання відповідного зобов'язання (прострочення виникло з 23.01.2024, а не з 21.01.2024, як визначає позивач).
Таким чином, суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" на суму 15 362 625,24 грн за період прострочення з 23.01.2024 до 19.08.2024, судом встановлено обґрунтованість нарахування 3% річних в сумі 264 438,63 грн, тобто у меншому розмірі, аніж заявлено позивачем. Водночас нарахування інфляційних втрат перебувають в межах розрахунку суду.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% у визначеній судом сумі 264 438,63 грн та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 590 619,55 грн. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" заявлено 3% річних в розмірі 266 957,09 грн, тому у стягненні 2 518,46 грн такої складової заборгованості слід відмовити як заявленій безпідставно.
Протягом розгляду справи судом не встановлено факту погашення будь-якої заборгованості за Договором. Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Заперечення відповідача щодо позову судом оцінюються критично, оскільки не спростовують правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Так, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, що узгоджується із висновком ВС КГС, викладеним у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Суд не надає оцінку запереченню Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця щодо нарахування штрафних санкцій поза межами встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, оскільки пеня та штраф не є предметом розгляду у справі з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 01-34/9472/24 від 25.09.2024). Водночас розмір визнаних судом обґрунтованими 3% річних та інфляційних втрат не підлягає зменшенню, оскільки такі складові заборгованості не належать до штрафних санкцій.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з вищенаведених мотивів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 10 260,7 грн покладаються на відповідача (відповідно до ставки судового збору 10 290,92 грн згідно із ціною позову 857 576,64 грн; при обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд"). В решті такі витрати в сумі 30,22 грн залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс".
Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Додатковою угодою №05/24 від 01.08.2024 до Договору №1/24 від 10.01.2024р. про надання правничої допомоги між Адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (Клієнт) погоджено, що Адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню інфляційних витрат, 3% річних та штрафних санкцій по заборгованості з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця перед Клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї Додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.
Згідно із пунктами 2.1., 2.5. вказаної Додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн за 1 (одну) годину. Клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг.
На підтвердження загальної вартості послуг в сумі 13 500 грн, наданих Адвокатом, у матеріалах справи наявні Детальний опис наданої професійної правничої допомоги та Акт прийняття-передачі наданих послуг № 1/05/24 від 20.08.2024, що включає: ознайомлення з документами щодо несплати заборгованості (кількість витрат часу 1,5 години); підготовка позовної заяви до суду (кількість витрат часу 3 години).
Окрім того, матеріали справи містять копію довіреності № 013-Ю1 від 10.01.2024 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Оскільки доказів фактичної сплати позивачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять (сторони погодили сплату гонорару протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг та такий строк не сплинув), суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні.
Водночас заявлений розмір гонорару адвоката відповідає попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, визначеному у позовній заяві.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 13 500 грн.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати сторін на професійну правову допомогу (у співвідношенні 99 % - задоволено та 1 % - відмовлено).
Отже, за рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця підлягають відшкодуванню 13 365 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу у відсотковому відношенні задоволених вимог. Водночас залишенню за позивачем підлягають витрати на адвоката в решті заявленої суми, що складає 135 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, м. Вінниця, 21015, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 43630935) 590 619,55 грн - інфляційних втрат; 266 957,09 грн - 3% річних; 10 260,7 грн - витрат на сплату судового збору та 13 365 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні з відповідача 2 518,46 грн - 3% річних відмовити, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору в розмірі 30,22 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 135 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс".
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 04 грудня 2024 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.