Постанова від 03.12.2024 по справі 904/6735/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Дніпро Справа № 904/6735/20 (904/649/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/6735/20 (904/649/24)

за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор"

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРУМ"

відповідача-3 ліквідатора ПрАТ "НАСІННЕВЕ" арбітражної керуючої Дикаленко Аліни Віталіївни

відповідача-4 ліквідатора ТОВ "БІРУМ" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича

про визнання договору дійсним

в межах справи № 904/6735/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до боржника Приватного акціонерного товариства "Насінневе"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Насінневе", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРУМ", відповідача-3 ліквідатора ПрАТ "НАСІННЕВЕ" арбітражної керуючої Дикаленко Аліни Віталіївни, відповідача-4 ліквідатора ТОВ "БІРУМ" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича про визнання недійсним пункту 4 договору про погашення заборгованості від 12.06.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бірум", як кредитором, та Приватним акціонерним товариством "НАСІННЕВЕ", як боржником, в частині визначення розміру процентів, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, в розмірі 360 процентів річних.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 12.03.2024; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор".

12.03.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ "Дніпровський елеватор" надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Насінневе" відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "БІРУМ", відповідача-3 ліквідатора ПрАТ "НАСІННЕВЕ" арбітражної керуючої Дикаленко Аліни Віталіївни, відповідача-4 ліквідатора ТОВ "БІРУМ" арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича про визнання дійсним договору про погашення заборгованості від 12.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 повернуто без розгляду позовну заяву з додатками ТОВ "Дніпровський елеватор" (вх.№198/24 від 12.03.2024) про визнання договору дійсним.

Повертаючи позов третьої особи суд зазначив, що вимоги третьої особи заявлені не щодо предмету спору, який вже виник між сторонами. Окрім того, позов підписано від імені директора третьої особи без зазначення його прізвища, ініціалів, що не дозволяє встановити обсяг повноважень зазначеної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/6735/20 (904/649/24), в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання до розгляду зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" та об'єднання в одне провадження з первісним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тими обставинам, що обидва позови (первісний і третьої особи) є взаємопов'язаними і їх спільний розгляд є доцільним, оскільки обидва позови виникають з одних правовідносин, які виникають з Договору про погашення заборгованості від 12.06.2018 та задоволення позову третьої особи виключатиме задоволення первісного позову, що вказує на наявність підстав для їх спільного розгляду.

Інформація щодо керівника позивача за зустрічним позовом була наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому повернення зустрічної позовної заяви з підстав не зазначення прізвища підписанта є надмірним формалізмом.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Чередка А.Є., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

07.10.2024 у зв'язку з перебуванням на довготривалому лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2024 апеляційну скаргу прийнято до свого провадження новим складом суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Проте, передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Суд акцентує, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Отже, враховуючи зазначене вище, а також приписи частини першої статті 49 ГПК України, позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.

Разом з тим самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує / частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Предметом даного спору є саме недійсність пункту 4 договору про погашення заборгованості від 12.06.2018 - тобто відповідність умов договору у цій частині вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства. Наслідком такої невідповідності є прийняття судом рішення про визнання пункту договору недійсним, наслідком відповідності пункту договору чинному законодавству є прийняття судом рішення про відмову у позові.

Предметом позову третьої особи є вимоги про визнання цього ж договору дійсним у повному обсязі, тобто при розгляді цих вимог суд має встановити відповідність вимогам закону всього договору в цілому, а не лише окремого пункту 4 договору. Отже предмет позову третьої особи є ширшим за предмет первісного позову. Тоді як вище зазначено, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Також, відповідно до частини 2 статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За положеннями статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 5.22 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2020), затвердженого наказом державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 1 липня 2020 року № 144, підпис має містити найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій - на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім'я і прізвище.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

За положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Водночас приписи п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є імперативними та зобов'язують суд у випадку встановлення обставин подання особою, яка не має процесуальної дієздатності, відсутності підпису або підписання особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, саме повертати її без розгляду, а не залишати без руху.

В пункті 3.6 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 викладено такі правові висновки щодо чіткого розмежування норм процесуального права, а саме положень частини 1 і пункту 1 частини 5 статті 174 ГПК України:

"Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно, зокрема, до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі надання до позовної заяви/заяви/скарги доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, однак за наявності у суду сумніву у їх достовірності, достатності та належності, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України, повертає позовну заяву і додані до неї документи."

Зі змісту позовної заяви третьої особи вбачається, що її підписано особою із вказівкою "директор ТОВ "Дніпровський елеватор", проте без зазначення прізвища та ініціалів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позовній заяві лише підпису без зазначення прізвища та ініціалів особи, яка його підписала, унеможливлює ідентифікацію цієї особи, а відповідно і обсяг її повноважень на підписання від імені ТОВ "Дніпровський елеватор" позовної заяви.

До схожих висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 10.09.2019 у справі № 920/917/18, ухвалі від 14.02.2022 у справі № 910/2094/21, постанові від 14.12.2022 у cправі № 910/1728/22.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 904/4790/21 (904/6711/21), викладено таку правову позицію: "Нехтування судами приписами пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України, та відкриття провадження за зустрічною позовною заявою, яка підписана особою, посадове становище, прізвище та ініціали якої не вказано за умови, що відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень такої особи буде свідчити про зайву гнучкість, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом щодо обов'язку зазначення посадової особи що підписує зустрічну позовну заяву".

У позовній заяві третьої особи не зазначено прізвища та ініціалів підписанта, що позбавило суд першої інстанції можливості перевірити повноваження особи підписанта навіть при наявності відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на встановлення наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підписання позовної заяви особою, яку неможливо ідентифікувати. З огляду на неможливість ідентифікувати особу, яка підписала позовну заяву, відсутні підстави вважати, що зазначену позовну заяву підписано особою, яка має право її підписувати.

Суд окремо відзначає, що вказане у цій постанові не є обмеженням доступу до правосуддя та / або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 4 ГПК України, адже особа може подати вказаний позов в порядку, передбаченому ГПК України, як окремий позов, за яким за умови дотримання всіх вимог ГПК України буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не є достатніми для скасування такої ухвали. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення поданої позовної заяви третьої особи.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/6735/20 (904/649/24) - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/6735/20 (904/649/24) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов