Справа № 645/4353/24 Головуючий І інстанції - Алтухова А.Ю.
Провадження № 33/818/1428/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.124 КУпАП
27 листопада 2024 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Зябкіна В.В.
потерпілого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2024 року о 14:30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Land Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові, по бул. Юр'єва, буд. 19А по території ГСК «Турист», рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення/наїзд на припаркований автомобіль марки «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 10.9 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2024року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 грн та стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати та постановити нову, якою накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_2 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що він не спростовує висновків суду щодо винуватості ОСОБА_2 у ДТП, однак судом першої інстанції не було враховано, що вона завдала йому велику майнову шкоду та моральні страждання, що призвело до значного погіршення його здоров'я. Не вибачилась за скоєне ДТП.
Вказує, що судом були порушені його права, оскільки суд відмовився оголосити перерву у справі для того, що б він міг надати докази винуватості ОСОБА_2 у ДТП та того, що вона покинула місце ДТП, також ОСОБА_2 керувала транспортним засобом з недіючим посвідченням водія, оскільки не здійснила заміну посвідчення після зміни прізвища, тобто вона здійснювала керування автомобілем без належних документів.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи потерпілого на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення захисника, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови судді суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 18.07.2024 року о 14:30 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Land Rover Evoque», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові, по бул. Юр'єва, буд. 19А по території ГСК «Турист», рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності та скоїла зіткнення/наїзд на припаркований автомобіль марки «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушила п.10.9 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до п. 10.9 ПДР, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Як убачається з постанови, суд першої інстанції свій висновок щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зробив на підставі аналізу наявних доказів, про що зазначив у судовому рішенні. Зі змісту доводів апеляційної скарги, вбачається, що потерпілий не оскаржує постанову судді в частині встановлених фактичних обставин правопорушення, винуватості. ОСОБА_2 та кваліфікації дій, за таких обставин апеляційний суд не переглядає постанову судді в цій частині.
Зі змісту постанови судді першої інстанції вбачається, що суддею було прийнято рішення про накладення стягнення (його вид та розмір) виходячи з урахуванням як пом'якшуючих обставин, відповідно до ст.34 КУпАП, а саме щире каяття та визнання вини ОСОБА_2 у вчиненні нею правопорушення, так і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність, згідно зі ст. 35 КУпАП, які під час судового розгляду судом не були встановлені.
Апеляційний суд погоджується з висновком судді про необхідність призначення ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 23, 33 КУпАП).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу порушника, справедливості й достатності обраного стягнення тощо (дискреційні повноваження суду).
Обираючи вид і розмір стягнення, судом першої інстанції було дотримано вимоги закону, враховано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема те, що дане правопорушення вчинене нею вперше (відсутність даних про те, що вона раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного із безпекою дорожнього руху), необережний характер дій, що ОСОБА_2 повністю визнала свою вину, при цьому відсутні обставини, що обтяжують відповідальність.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі, визначеному санкцією ст. 124 КУпАП, яке на переконання апеляційного суду відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам справи та не потягне за собою порушення засад виваженості.
Крім того, відповідно положень ст. 30 КУпАП адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами застосовується до правопорушника за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом. Проте, цих обставин під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не встановлено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що отримання пошкоджень автомобілів входить до об'єктивної сторони ст. 124 КУпАП та само по собі не вказує на виключне застосування позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки санкцією зазначеної статті також передбачено штраф, тому відповідні доводи апеляційної скарги потерпілого не можуть бути прийнятими до уваги.
Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_2 покинула місце ДТП, то апеляційний суд приймає до уваги такі пояснення, однак такі відомості не можуть свідчити про необхідність позбавлення права керування особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки працівниками поліції не було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.122-4 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст.279,280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, який по суті є обвинуваченням.
Отже, у справі щодо ОСОБА_2 суд повинен надати оцінку саме її діям в дослідженій дорожній обстановці на предмет відповідності ПДР України лише за ст.124 КУпАП.
Крім того, як убачається з матеріалів справи та письмових пояснень ОСОБА_2 від 18.07.2024 року така її поведінка була зумовлена тим, що після ДТП в автомобілі «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований, був відсутній водій та в подальшому вона звернулась до охоронця ГСК «Турист», якого не було на місці, а тому вона повідомила про ДТП та свої данні голові ГСК «Турист» та змушена була поїхати до лікарні з малолітньою дитиною. Зазначене також підтверджується відомостями відеозапису. В подальшому, ОСОБА_2 18.07.2024 року повернулась на місце події та була присутня під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що після ДТП 18.06.2024 року він звернувся за медичною допомогою не є такими, які б свідчили про необхідність позбавлення права керування особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_1 під час події ДТП був відсутній в автомобілі «Nissan Almera Classic», д.н.з. НОМЕР_2 та з виписки із медичної картки стаціонарного хворого 6246 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до Ревматологічного відділення з діагнозом первинний остеоартрит. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає причинно наслідкового зв'язку між подією ДТП та зверненням ОСОБА_1 за медичною допомогою.
Всі інші наведені в апеляційній скарзі доводи суттєво не впливають на вид та розмір адміністративного стягнення і повинні враховуватися у взаємозв'язку з іншими обставинами, з якими КУпАП пов'язує можливість накладення адміністративного стягнення.
Доводи потерпілого про те, що йому було завдано моральної шкоди, заслуговують на увагу та не спростовуються матеріалами справи, однак це питання може бути вирішено у порядку цивільного провадження шляхом подання відповідного позову до суду.
Визначене суддею суду першої інстанції стягнення перебуває у справедливому співвідношенні із характером вчиненого і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, тому вид і розмір призначеного ОСОБА_2 стягнення є необхідним й достатнім для її виховання та досягнення мети цього стягнення у виді запобігання вчиненню нових правопорушень, як самою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, що у свою чергу вказує на обґрунтованість накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення (ст. 1, 7 КУпАП).
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 05 вересня 2024 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик