вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/5939/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 (повний текст складено 02.08.2024)
у справі № 910/5939/24 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 116379,40 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта», Компанія) 116 379,40 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась через порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Компанією.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 задоволено повністю позов ПрАТ «СК «ВУСО» до ПАТ «НАСК «Оранта». Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 116 379,40 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля, розмір яких повинен визначатись з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2024, ПАТ «НАСК «Оранта» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким разом із задоволенням позовних вимог повернути пошкоджений бак паливний 845 л DAF XF 480 FT НАСК «Оранта».
Скаржник зазначає, що оскільки при розгляді справи повинно бути вирішене питання майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, після відшкодування збитків особі, а саме передачу відповідачеві баку паливного 845 л автомобіля DAF XF480FT та обставини, що склалися та можуть вплинути на права третіх осіб, то в цьому випадку суд повинен був залучити ТОВ «ОТП лізинг» до участі у справі в якості третьої особи.
Позиції учасників справи.
Від ПрАТ «СК «ВУСО» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5939/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 до надходження матеріалів справи №910/5939/24.
05.09.2024 матеріали справи №910/5939/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НАСК «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/5939/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
11.04.2017 ПрАТ «СК «ВУСО» (страховик) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП лізинг» (далі - ТОВ «ОТП лізинг») (страхувальник) уклали генеральний договір добровільного страхування наземного транспортну (далі - Договір-1), за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля DAF XF 480 FT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з п. 16.8 договору-1 якщо при розрахунку суми страхового відшкодування враховується повна вартість агрегатів, деталей, що підлягають заміні, або всього транспортного засобу, страховик має право забрати ці агрегати, деталі або транспортний засіб за умови, що страхувальника було попередньо письмово попереджено про це. При цьому страхувальник повинен письмово повідомити страховика про завершення ремонту (або демонтаж агрегатів, деталей) та забезпечити можливість отримання протягом 14 календарних днів з моменту повідомлення страховиком таких деталей, агрегатів або всього транспортного засобу (надати дозвіл СТО, самостійно передати тощо).
01.08.2023 сталась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в єдиному зчепленні з причепом марки «Бджілка», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 27.09.2023 у справі №492/917/23 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом №АТ-003898160 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Договір-2) (ліміт відповідальності за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн).
Відповідно до рахунку на передоплату №2304096 від 02.08.2023, виставленого ТОВ «ТЕС тракс Одеса», вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 222 542,03 грн з ПДВ.
08.08.2023 ПрАТ «СК «ВУСО» визнало зазначену вище подію страховим випадком, про що склало страховий акт №2310222-1 на суму 222 542,03 грн.
08.08.2023 платіжною інструкцією №34915 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало ТОВ «ОТП лізинг» 222 542,03 грн.
Позивач звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з вимогою від 10.08.2023 на суму 222 542,03 грн.
Згідно з актом виконаних робіт №2303241 від 07.09.2023 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 222 542,03 грн з ПДВ.
Відповідач задовольнив вимогу позивача на суму 41120,60 грн.
Оскільки ПрАТ «НАСК «Оранта» задовольнило вимогу ПрАТ «СК «ВУСО» не повністю, Товариство звернулось з позовом у справі, що розглядається, та просить стягнути з Компанії 116 379,40 грн.
Відповідач у поданому відзиві заявлені до нього вимоги вважає частково безпідставними та зазначає, що погоджується на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у разі повернення йому заміненої деталі - баку паливного 845 л автомобіля DAF XF 480 FT, оскільки має право на деталь, яка підлягає заміні і вартість якої буде повністю відшкодована.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За визначенням ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 12.08.2019 у справі №910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Відповідно до пп. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (абз. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування».
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - «ПДВ»). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин того, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів для ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, необхідно з'ясувати питання щодо заявленої до стягнення суми ПДВ.
Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 №10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 826/7454/17 зазначив, що якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. А тому страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), у свою чергу, має бути платником податку на додану вартість.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №565/1210/19 від 22.12.2020 та №911/286/20 від 21.12.2020.
Суд встановив, що вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 222 542,03 грн з ПДВ.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом №АТ-003898160 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 2500,00 грн).
ПАТ «НАСК «Оранта» задовольнило вимогу ПрАТ «СК «Оранта» на суму 41120,60 грн.
Таким чином, з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду майну (160 000,00 грн), розміру франшизи (2 500,00 грн) та виплаченого відповідачем відшкодування (41 120,60 грн), несплаченими залишилися 116 379,40 грн, вимоги позивача про стягнення яких є обґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про те, що при розгляді справи повинно бути вирішення питання майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, після відшкодування збитків особі, а саме про передачу відповідачеві баку паливного 845 л автомобіля DAF XF480FT суд зазначає таке.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про те, що ПАТ «НАСК «Оранта», здійснюючи сплату на користь позивача 41 120,60 грн відшкодування, в той чи інший спосіб пов'язує таке зменшення ним розміру страхового відшкодування, виплаченого на користь позивача, з обставинами щодо надання йому пошкоджених деталей, які підлягали заміні під час ремонту застрахованого автомобіля DAF XF480FT.
Колегія суддів оцінює відповідні доводи відповідача критично та зазначає, що у цьому конкретному випадку відповідач не довів покладені ним на обґрунтування заперечення проти позову обставин.
Крім того, у разі наявності у відповідача вимог, пов'язаних з позовом ПрАТ «СК «ВУСО», відповідач мав право подати зустрічний позов (ст. 180 ГПК України) з відповідними вимогами, які були би розглянуті судом з прийняттям відповідного рішення.
У цьому випадку суд першої інстанції у встановлених ГПК України межах розглядав вимоги ПрАТ «СК «ВУСО» та прийняв за результатами їх розгляду оскаржуване рішення.
Розгляд будь-яких інших вимог був би порушенням з боку суду приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Водночас вимоги щодо вирішення питання про передачу НАСК «Оранта» баку паливного 845 л автомобіля DAF XF480FT, пошкодженого в ДТП, яка сталась 01.08.2023, заявлені відповідачем у відзиві, не можуть бути розглянуті судом та мають бути залишені без розгляду.
Суд відзначає, що згідно зі ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Можливість заявлення власних вимог у відзиві на позовну заяву ГПК України не передбачена. Така можливість надана відповідачу правом на подання зустрічного позову, який подається у строк для подання відзиву. Однак підстави вважати зазначені вимоги відповідача зустрічними у суду відсутні, оскільки спосіб їх подання не відповідає приписам ГПК України щодо зустрічного позову.
Колегія суддів з огляду на посилання скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6684/23 від 27.06.2024, Деснянського районного суду міста Києва від 23.11.2012 у справах №2603/12291/12 та №2603/15529/12 та рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.08.2013 у справі №1527/14583/12 зауважує, що вимога про повернення складових деталей транспортного засобу, що підлягали заміні під час ремонту, була позовною вимогою позивача, щодо якої суд ухвалив відповідне рішення. Водночас у справі, що розглядається, предметом спору є інша вимога - про стягнення страхового відшкодування.
За таких підстав не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «ОТП лізинг», що відповідач пов'язував саме з необхідністю вирішення судом питання передачі відповідачу баку паливного 845 л автомобіля DAF XF480FT.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/5939/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/5939/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/5939/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак