Провадження № 22-ц/803/10087/24 Справа № 201/7802/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Макаров М. О.
03 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 22 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачем була підписана анкета-заява б/н від 22 січня 2020 року, після підписання якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 50 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна карта.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим має заборгованість в розмірі 155 574,68 грн., з яких 155 574,68 грн. - заборгованість за кредитом.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму кредитної заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т.І. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що банком не доведено факт укладення 22 січня 2020 року кредитного договору. Крім того, апелянт вказує, що анкета-заява не містить жодної інформації щодо можливостей використання відповідачкою послуг “Покупка частинами» та “Кредит готівкою».
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Універсал Банк» просило рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року залишити без з мін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, взявши до уваги доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення скасувати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ “Універсал Банк», колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ “Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.
Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
В той же час, саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Так, в позовній заяві Банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 22 січня 2020 року, банк надав відповідачці кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 50 000,00 грн..
При цьому, доказів на підтвердження вказаного, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
З виписки по рахунку вбачається, що 22 січня 2020 року видача стартового кредиту відбулася у розмірі 5 000,00 грн..
Матеріали справи не містять, а ні доказів на підтвердження отримання відповідачкою платіжної картки № НОМЕР_1 із зазначенням її обов'язкових реквізитів (номеру картки, строку дії), а ні виписки по картковому рахунку та встановлення кредитного ліміту на вказану картку у розмірі, саме 50 000,00 грн..
Більш того, в позовній заяві Банк вказує на встановлення кредитного ліміту в розмірі 50 000,00 грн., тоді як в позовній заяві ставить питання про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 155 574,68 грн., що є суперечливим.
З розрахунку заборгованості, наданого Банком, вбачається, що розрахунковим періодом є з 15 січня 2021 року по 09 травня 2024 року, а не 20 січня 2020 року, як зазначає банк у позові.
Крім того, з цього ж розрахунку вбачається, що відповідачка за вказаний період сплатила 180 623,06 грн., з яких: 118 162,21 грн. - тіло кредиту, 62 460,85 грн. - відсотки, що перевищує в загальному розмірі встановлений відповідачці кредитний ліміт та заявлену до стягнення суму кредитної заборгованості.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що жоден із наданих позивачем документів не підтверджує факт надання відповідачці кредитного ліміту в розмірі, саме, 50 000,00 грн., наявність заборгованості та її розміру.
На вказане суд уваги не звернув, належним чином не дослідив надані Банком докази та дійшов передчасного висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду щодо зарахування до суми тіла кредиту сум з виписки по рахунку «Покупка частинами» у розмірі 36 700,00 грн. та 25 шт. заява(и) послуги «Транзакція в розстрочку'у розмірі 45 210,84 грн., так як предметом даного спору є стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2020 року з кредитним лімітом 50 000,00 грн..
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором, банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог Банку.
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з акціонерного товариства “Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 4542,00 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2024 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4542,00 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
І.Ю. Ткаченко