Провадження № 22-ц/803/10355/24 Справа № 186/646/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
04 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.05.2012 року його було прийнято до філії «Павлоградське управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у якості гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, що підтверджується його трудовою книжкою.
14.11.2013 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, який полягав у сходженні з рейок пасажирської вагонетки, в якій в цей час перебував позивач, що призвело до ушкодження його здоров'я у вигляді нанесення травм голови, шиї грудної клітини.
Актами за формами Н-1 та Н-5 підтверджено, що вини позивача у аварії составу електровозу з пасажирськими вагонетками немає.
В результаті нанесених позивачу травму йому було встановлено інвалідність ІІІ групи зі встановленням 40% втрати професійної працездатності, яку з 25.02.2019 року встановлено безстроково, тобто належними доказами підтверджено незворотність та неможливість відновлення стану здоров'я, який існував до виробничої травми.
Нанесені травми та втрата працездатності спричинила позивачу як фізичні, так і моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності лікування. Позивач відчуває постійні головні болі, головокружіння, порушення сну. Після аварії на виробництві позивач перебуває у пригніченому стані.
Вказаний стан його здоров'я зберігся і до цього часу, що підтверджується наданням йому пожиттєво ІІІ групи інвалідності, тобто експертно встановлено неможливість відновлення здоров'я. Виробнича травма спричинила не просто тимчасову втрату працездатність, а призвело до інвалідності, що залишило свій відбиток на психіко-емоціональному, душевному стані позивача, адже він позбавлений можливості продовжувати активний спосіб життя, значно обмежені його трудові можливості.
Загалом виробнича травма стала причиною того, що позивач має докладати додаткових зусиль для організації власного життя, яке полягає не тільки в налагодження нових соціальних зав'язків але й в необхідності проходження медичних обстежень, лікування, тобто вчинення тих дій, які він би не був вимушений вчиняти за умови відсутності виробничої травми.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, позивачем враховано обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, повна відсутність його вини у виробничій травмі, неможливість подальшої роботи за своєю спеціальністю за станом здоров'я, довічне встановлення інвалідності, тобто незворотність стану здоров'я, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а тому сума, визначена позивачем відповідає засадам розумності і справедливості.
На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 гриве
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 звернулися до суду з апеляційними скаргами.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Просить змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої з товариства на користь позивача суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з 80 000 грн до 40 000 грн., які виплачувати позивачеві щомісячними платежами протягом двох місяців.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.05.2012 року по 08 січня 2014 року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
08 січня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено за власним (ст.38 КЗпП України).
Під час виконання позивачем трудових обов'язків 14.11.2013 року о 15 год 00 хв. з ним стався нещасний випадок, у зв'язку з чим, відповідачем було проведено розслідування нещасного випадку та 07 грудня 2022 року складено Акт за формою Н-1, згідно якого комісія дійшла висновку що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Пунктом № 3 Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталося) 14 листопада 2013 року о 15 год. 10 хв., який затверджений 23 січня 2014 директором філії «ПУМДР ГШО» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_2 , встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався при наступних обставинах: 14 листопада 2013 року по закінченню першої зміни о 15:00, під час доставки працівників першої зміни в приствольний двір гор. 180 м, в пасажирських вагонетках ВЛГ-18, електровозом АМ-8Д №17 стався схід другої та третьої пасажирських вагонеток з рейкової колії з подальшим зачепленням 3 вагону фланець пожежно-зрошувального трубопроводу, у результаті чого була деформована верхня частина кузову людської вагонетки, в результаті чого отримав травми гірничий робітник очисного вибою ГМД №1 Миснік Е.В., який в ній знаходився.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №022477 від 25 березня 2019 року, виданої КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР Міжрайонною Павлоградською МСЕК, ОСОБА_1 , з 01 лютого 2019 року первинно встановлена третя група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, безстроково.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №053858 від 25 лютого 2019 року, яка видана КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР Міжрайонною Павлоградською МСЕК, ОСОБА_1 було первинно встановлено з 25 лютого 2019 року ступінь втрати професійної працездатності - 40%.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності у загальному розмірі 40%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.05.2012 року по 08 січня 2014 року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
08 січня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено за власним (ст.38 КЗпП України).
Під час виконання позивачем трудових обов'язків 14.11.2013 року о 15 год 00 хв. з ним стався нещасний випадок, у зв'язку з чим, відповідачем було проведено розслідування нещасного випадку та 07 грудня 2022 року складено Акт за формою Н-1, згідно якого комісія дійшла висновку що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Пунктом № 3 Акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що стався (сталося) 14 листопада 2013 року о 15 год. 10 хв., який затверджений 23 січня 2014 директором філії «ПУМДР ГШО» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_2 , встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався при наступних обставинах: 14 листопада 2013 року по закінченню першої зміни о 15:00, під час доставки працівників першої зміни в приствольний двір гор. 180 м, в пасажирських вагонетках ВЛГ-18, електровозом АМ-8Д №17 стався схід другої та третьої пасажирських вагонеток з рейкової колії з подальшим зачепленням 3 вагону фланець пожежно-зрошувального трубопроводу, у результаті чого була деформована верхня частина кузову людської вагонетки, в результаті чого отримав травми гірничий робітник очисного вибою ГМД №1 Миснік Е.В., який в ній знаходився.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №022477 від 25 березня 2019 року, виданої КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР Міжрайонною Павлоградською МСЕК, ОСОБА_1 , з 01 лютого 2019 року первинно встановлена третя група інвалідності, внаслідок трудового каліцтва, безстроково.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №053858 від 25 лютого 2019 року, яка видана КЗ «Обласним клінічним центром медико-соціальної експертизи» ДОР Міжрайонною Павлоградською МСЕК, ОСОБА_1 було первинно встановлено з 25 лютого 2019 року ступінь втрати професійної працездатності - 40%.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.
Що стосується питання про розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, 3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже із заявою про розстрочення виконання судового рішення заявник має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, та обґрунтованості відшкодування моральної шкоди.
Наведені в апеляційних скаргах доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: