Провадження № 22-ц/803/10755/24 Справа № 180/1785/24 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
04 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 1984 року працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Звільнився з підприємства в 2020 році у зв'язку з виходом на пенсію. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я. У зв'язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Первинним оглядом МСЕК 7.12.2021 року, у зв'язку професійним захворюванням, йому встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності, безстроково. 21.02.2023 року оглядом МСЕК йому встановлено 80% втрати працездатності та друга група інвалідності, безстроково Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежної праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок виконання трудових обов'язків, у розмірі 240000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року позовну заяву адвоката Чепурнова Віталія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_1 звернулися до суду з апеляційними скаргами.
В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Просить змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої з товариства на користь позивача суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з 130 000 грн до 65 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Просить змінити рішення суду, збільшити розмір стягнутої з товариства на користь позивача суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з 130 000 грн до 240 000 грн без утримання всіх податків та обов'язкових платежів, збільшити витрати на правничу допомогу з 6 000 грн до 15 000 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів на посаді підземного кріпильника.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.12.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: температура повітря робочої зони, вологість, рівень пилу робочої зони, рівень окислів марганцю.
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 7.12.2021 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку із роботою в умовах виробничого пилу, шуму, безстроково, встановлено третю групу інвалідності.
Згідно акту виконаних робіт від 24.08.2024 року сторонами узгоджено кількість часу витраченого адвокатом Чепурновим В.І. під час надання правової допомоги за договором та вартість наданих послуг. Сума гонорару становить 15 000,00 грн.
Відповідно до квитанції № 155913 від 11 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Чепурнову В.І. 15 000 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65% та встановлено третю групу інвалідності. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 130 000 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів. Також, суд першої інстанції, виходячи зі співмірності позовних вимог, відповідно до яких судом стягнуто з позивача на користь відповідача моральну шкоду в розмірі 130 000 грн. та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 15 000 грн., необхідність таких витрат для даної справи, суд вважав, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 6 000 грн.
Однак колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів на посаді підземного кріпильника.
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16.12.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: температура повітря робочої зони, вологість, рівень пилу робочої зони, рівень окислів марганцю.
Відповідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 7.12.2021 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку із роботою в умовах виробничого пилу, шуму, безстроково, встановлено третю групу інвалідності.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 130 000 грн.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача має стягуватися без урахування податків та інших обов'язкових платежів,
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода, завдана життю та здоров'ю, не підлягає оподаткуванню і має визначатися без урахування податків та інших обов'язкових платежів, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 164.2.14а статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до внесення змін до п.п.164.2.14а статті 164 ПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку також не включалися суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Таким чином, як податковим законодавством, чинним до внесення змін ( 23 травня 2020 року), так і чинним податковим законодавством суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Зі змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що судом ухвалено рішення щодо стягнення з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», моральну шкоду, завданої працівнику саме внаслідок ушкодження його здоров'я, тому висновки суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів є помилковими.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за текстом Закону Україну «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема, підпункту «а» підпункту 164.2.14 (внесеного 23 травня 2020 року) поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.
Враховуючи вищевикладене, суми моральної шкоду саме внаслідок ушкодження здоров'я слід стягувати без урахування утримання податку з доходів і зборів.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Враховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу в присудженому судом першої інстанції розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, надані адвокатами послуги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому відсутні правові підстави для стягнення усієї заявленої суми судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Згідно акту виконаних робіт від 24.08.2024 року сторонами узгоджено кількість часу витраченого адвокатом Чепурновим В.І. під час надання правової допомоги за договором та вартість наданих послуг. Сума гонорару становить 15 000,00 грн.
Відповідно до квитанції № 155913 від 11 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Чепурнову В.І. 15 000 грн.
Таким чином, ухвалюючи рішення в частині правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
В суді апеляційної інстанції надано акт виконаних робіт від 10.11.2024 року, де сторонами узгоджено кількість часу витраченого адвокатом Чепурновим В.І. під час надання правової допомоги за договором та вартість наданих послуг. Витрати понесені в суді апеляційної інстанції становлять 7 000 грн.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів, не є занадто складною), колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне визначити розмір, який підлягає відшкодуванню відповідачем у сумі 4 000 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» слід залишити без задоволення, тоді як апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року змінити в частині оподаткування, зазначивши, що моральну шкоди, слід стягнути з Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у розмірі 130 000 грн без урахування утримання податку з доходів і зборів.
В решті, в оскаржуваній частині, рішення залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 4 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: