718/2376/24
Провадження №2/718/593/24
про залишення позовної заяви без розгляду
04.12.2024 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судових засідань Безушко М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі гідності та ділової репутації,-
ОСОБА_1 звернувся 11.07.2028 до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Ухвалою суду від 16.07.2024 відкрито провадження у справі.
30.07.2024 на позовну заяву відповідачем подано відзив, в якому відповідачка просила відмовити у задоволені позову через безпідставність та стягнути з позивача її судові витрати.
Ухвалою суду від 27.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2024, яке заклопотанням представника відповідачки було відкладене на 15.10.2024.
В судовому засіданні 15.10.2024 позивач і представник відповідачки надали суду пояснення по суті справи, суд за участю сторін дослідив письмові докази у справі, окрім огляду веб сайту через відсутність технічної можливості у залі судового засідання, огляд сайту ухвалено провести 31.10.2024, який за клопотанням сторони відповідача відкладено на 18.11.2024.
18.11.2024 позивач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та повернення сплаченого судового збору. В судове засідання 18.11.2024 позивач не з'явився, будь-яких клопотань з приводу можливості продовження судового розгляду за його відсутності суду не подав.
Зважаючи на стадію судового розгляду - з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, - на якій було подане клопотання позивача про залишення позову без розгляду, суд відклав розгляд справи на 04.12.2024, а в задоволенні його клопотання про залишення позову без розгляду відмовив на підставі п. 5 ч 1 ст. 257 ЦПК України - через неможливість залишити без розгляду позов, розгляд якого по суті судом вже розпочато.
В судове засідання 04.12.2024 позивач не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення. Заяв про поважність причини неявки в судове засідання або розгляд справи без його участі до суду не направив.
Наведене вище відповідно до норм ст.223 ЦПК України надає суду підстави для відповідного процесуального реагування на неналежне виконання позивачем обов'язку щодо виконання викликів суду для участі в судових засіданнях та вирішення питань з розподілу судових витрат в порядку, визначеному ч.5 ст. 142 ЦПК України .
При цьому суд виходить з наступного.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 43 ЦПК України). Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 211 ЦПК України). Однак це право не є абсолютним. Учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 43 ЦПК України). Отже, учасники справи мають право: брати участь у судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок, наслідок (санкцію), повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
В Постанові ВС від 28.03.2023р. у справі № 711/7486/19 зазначено, що наслідки, передбачені ч.5 ст. 223 ЦПК України настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Враховуючи наведене вище, позивачеві ОСОБА_1 був забезпечений доступ до правосуддя, але від реалізації права на справедливий судовий розгляд шляхом ухвалення рішення по суті заявленого ним позову сторона позивача фактично відмовилися.
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі "Цихановський проти України" ЄСПЛ зазначив "…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні".
Верховним Судом в постанові від 28.03.2023 у справі № № 711/7486/19 сформовано правовий висновок наступного змісту : «пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, на який посилається заявник у касаційній скарзі, необхідно тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону (ЦПК України), які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п'ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону Верховний Суд виходить з того, що пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України у контексті частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання».
Процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика.
Поряд з цим пунктом 12 ст.2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137ЦПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас за змістом статті 141ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема , подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позовних вимог тощо ( п.3) ч.3 ст.141 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
В якості додатків до відзиву на позовну заяву представник відповідачки адвокат Маковійчук П.В. подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які оцінив у 20000 грн., угоду про надання правової допомоги від 26.07.2024 та ордер. Однак кінцевої (фактичної) суми судових витрат адвокат Маковійчук П.В. не заявив та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їхньої вартості, що сплачена або підлягає сплаті, не надав. Тому рішення з приводу витрат представника відповідача ОСОБА_3 на правничу допомогу суд не приймає через його передчасність.
З приводу клопотання позивача про повернення сплаченого ним судового збору - суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на вимоги п.4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 257, ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі гідності та ділової репутації залишити без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області, шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Василь Скорейко