вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2024 р. Справа№ 910/1954/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Мовчан А.Б.
за участю представників сторін (за первісним позовом):
від позивача: Лисенко С.В.;
від відповідача: Акуленко А.В., Прохоров Ю.Г.;
від третіх осіб: 1) не з'явились;
2) не з'явились;
3) не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 року (повний текст складено 30.05.2024)
у справі № 910/1954/23 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) Кабінет Міністрів України
2) Міністерство енергетики України
3) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 1 177 747 319, 49 грн,
та за зустрічним позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія»
про тлумачення пункту договору, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований Покупець» про стягнення 515 411 507,09 грн., з яких 430 366 196,45 грн. - сума основного боргу, 65 340 456,06 грн. - інфляційних втрат, 5 894 264,74 грн. - пені, 13 810 589,84 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2302/02/21 від 15.09.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 закрито провадження у справі № 910/1954/23 в частині позивних вимог первісного позову про стягнення 396 139 575, 83 грн. боргу. Решту позовних вимог первісного позову задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» основний борг у розмірі 319 455 232, 35 грн., 3% річних у розмірі 25 478 547, 36 грн, інфляційні втрати у розмірі 85 061 804, 84 грн та судовий збір у розмірі 932 745, 10 грн. У решті позовних вимог первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у справі та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1954/23 в частині задоволених вимог за первісним позовом та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю, судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неврахована наявність відкладальної обставини, яка передбачена підпунктом 2 пунктом 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, а саме, що гарантований покупець оплачує вартість надання постачальниками універсальних послуг, послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачі за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом». Водночас, враховуючи наявність заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» у даній справі, у відповідача не настав строк оплати за поставлену електричну енергію за спірний період.
Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не врахована відсутність простроченого зобов'язання по прогнозованим платежам, які втратили юридичну силу в результаті заміни прогнозованих обсягів послуги на фактичні.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1954/23 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вищезазначеної ухвали суду, 25.06.2024 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано копію платіжної інструкції №611 від 24.06.2024 про сплату судового збору в сумі 1 589 700 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» та призначено до розгляду на 07.08.2024.
09.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що з огляду на приписи п. 5, п.п. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019, а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану електричну енергію за результатами проведення електронних аукціонів, у відповідача відсутні підстави для посилання на відкладальну обставину.
У судовому засіданні 07.08.2024 оголошена перерва до 18.09.2024.
10.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі з розрахунком 3% річних та збитків від інфляції.
У зв'язку із участю головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. у ХХ черговому з'їзді суддів України, судове засідання призначене на 18.09.2024 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 призначено розгляд справи на 09.10.2024.
У судовому засіданні 09.10.2024 ухвалою суду відкладено розгляд справи до 13.11.2024.
05.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, яким чином здійснював нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
12.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з контр розрахунком 3 % річних та збитків від інфляції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 відкладено розгляд справи до 19.11.2024.
19.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких останній зазначив, що відповідачем не вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки безпідставно ненараховано інфляційні за 1 - 15 числа місяця.
Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представники відповідача у судовому засіданні 19.11.2024 підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представники третіх осіб у судове засідання 19.11.2024 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.
Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб у судовому засіданні 19.11.2024.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник універсальних послуг) та Державним підприємством «Гарантований Покупець» (замовник) був укладений договір № 2302/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (зі змінами).
Строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.03.2023 (п. 3 договору, в редакції додаткової угоди від 01.06.2023).
Згідно п. 10 договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Як вірно встановлено судо першої інстанції, у березні 2022 - червні 2023 позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії відповідачу, які були прийняті останнім без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг за вказаний період.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином, розрахувавшись з позивачем лише частково шляхом сплати позивачу вартості електроенергії, що підтверджується доданими до справи платіжними інструкціями, та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли у сторін, зокрема, за договором № 2302/02/21 від 15.09.2021, ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» та ДП «Гарантований Покупець», що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаний період, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за договором № 2302/02/21 від 15.09.2021 у сумі 319 455 232, 35 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7 договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог на частину суми заборгованості, а саме 396 139 575, 83 грн, про що представник позивача вказав у своїх додаткових письмових поясненнях, а у зв'язку з чим представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в цій частині позову.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що грошове зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за послуги на суму 396 139 575, 83 грн припинилось, а тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Що стосується решти суми основного боргу відповідача, що складає 319 455 232, 35 грн, то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказана сума заборгованості належним чином доведена, документально підтверджена та не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Щодо доводів апелянта, що за умовами укладеного між сторонами договору та Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 передбачено відкладальну обставину у визначенні строку оплати вартості надання ДП «Гарантований покупець» послуг із забезпечення достовірності електричної енергії для побутових споживачів, то колегія суддів зазнчає наступне.
Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом'Ф стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту вказаних норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.
Проте, матеріали справи не містять та суду не надано доказів, що позивач за первісним позовом має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.
У постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 Верховний Суд зазначив, що «вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те що, дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підп. 2 п. 8 Положення, є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни п. 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення».
У цій же постанові Верховний Суд виснував, що системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем».
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5 894 264, 74 грн, 3% річних у сумі 25 478 547, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 85 061 804, 84 грн. за період з 10.03.2022 по 30.06.2023.
Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідач зазначає, що судом першої інстанції не врахована відсутність простроченого зобов'язання по прогнозованим платежам, які втратили юридичну силу в результаті заміни прогнозованих обсягів послуги на фактичні.
Колегія суддів зазначає, що шостий платіж згідно з пунктом 7 договору розраховується як різниця між вартістю послуг за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до договору, та сумою перших п'яти платежів.
Отже, на момент підписання акта приймання-передачі послуги планові обсяги послуги змінюються на фактичні.
Водночас, колегія суддів перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлені вимоги про стягнення 3% річних, зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, здійснений з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг (після підписання актів), а тому суд першої інстанції обюгрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині у сумі 25 478 547, 36 грн.
Крім того, колегія суддів зазначає, що заявляючи про те, що судом першої інстанції не враховані фактичні обсяги наданих послуг, апелянт в наданому контрозрахунку приходить до висновку, що він повинен сплатити навіть, більшу суму, ніж заявлено позивачем до стягнення, а саме 27 444 238, 27 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат, то колегія суддів зазначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Тобто, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Однак, колегією суддів встановлено, що як вбачається із наданого апелянтом розрахунку, він не відповідає встановленій судовій практиці, зокрема, останнім не враховано, що хоча заборгованість змінюється кожні декілька днів, але вона змінюється в сторону збільшення, а тому не нарахування відповідачем втрати від інфляції на заборгованість за період з 01 по 15 число місяця є необґрунтованим.
Перевіривши розрахунок позивача наданий в суді першої інстанції та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, колегія суддів вважає, що вимоги про нарахування інфляційної складової є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню у сумі 85 061 804, 84 грн.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги розрахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем в суді апеляційної інстанції, оскільки він здійснений з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка в свою чергу в суді першої інстанції була замінена на заяву про збільшення розміру позовних вимог та прийнята місцевим судом до розгляду. Позовні вимоги в суді першої інстанції розглядалися в межах сум заявлених до стягнення згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн, то суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, додано Сертифікат ТПП України № 3100-22-1222, що на думку відповідача є підставою для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі, на відміну від справи № 902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних.
Щодо вимоги про стягнення пені та зустрічних позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірне рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/1954/23 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.
Також, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить заперечення скаржника щодо прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог. При цьому, необґрунтоване прийняття судом першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог не є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому на підставі ст. 269 ГПК України, судом апеляційної інстанції перегляд судового рішення здійснювався в межах позовних вимог, які розглядалися Господарським судом міста Києва.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 року у справі № 910/1954/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 року у справі № 910/1954/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/1954/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич
Дата складення повного тексту 03.12.2024