79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2024 р. Справа №914/684/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олех М.
за участю представників учасників процесу:
представник позивача - не з'явився;
представник відповідача - 1 - не з'явився;
представник відповідач - 2 - Мужик Н.Т.
представник відповідач - 3 - Голянська Ю.А.
розглядаючи апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 08.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2256/24 від 08.08.24) та Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» від 09.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2275/24 від 12.08.24)
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 (суддя Горецька З.В., повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 року)
у справі № 914/684/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс»
до відповідача - 1:Державного підприємства «СЕТАМ»
відповідача - 2: Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича
відповідача - 3:Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль»
про: визнання недійсними електронних торгів та акта про проведені електронні торги,
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» та Державне підприємство «СЕТАМ» участі уповноважених представників в судове засідання 26.11.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
26.11.2018 року до суду надійшло клопотання від позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку поганим самопочуттям та необхідністю візиту до лікаря в час проведення засідання, до клопотання долучено талон про запис до лікаря та скрін з електронного кабінету Helsi.
Відповідно до п. п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, справа неодноразово відкладалась за клопотаннями позивача, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, відзиви, а також пояснення сторін. З огляду на викладене, зважаючи на те, що відкладення розгляду справи, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, колегія суддів в задоволенні клопотання позивача відмовляє.
Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкладенні розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, а також пояснення сторін та вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача 1.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича, Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» про визнання недійсними електронних торгів та акта про проведені електронні торги.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Позивач вважає електронні торги від 30.10.2023, оформлені протоколом №598453 по лоту 537085 проведений незаконно, а тому такі повинні бути визнані судом недійсними, оскільки в порушення вимог ухвали Верховного Суду від 30.10.2023 приватним виконавцем Зореною П.І. не було зупинено виконавче провадження №72855882 і неправомірно продовжено реалізацію майна ТзОВ «Гравіс».
Окрім того, в ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог до відповідача 3.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24 в частині позовних вимог до відповідача 3 Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» провадження закрито. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 1387,9 кв.м, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська, будинок 6, приміщення 115, РНОНМ 133653446118, що продане згідно протоколу проведення електронних торгів № 598453 від 30.10.2023 (17.01.2024) по лоту № 537085. Визнано недійсним Акт про проведені електронні торги від 29.01.2024, виданий Зореною П.І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Стягнуто з Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (ЄДРПОУ 30463088) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. Стягнуто з Державного підприємства «СЕТАМ» (ЄДРПОУ 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (ЄДРПОУ 30463088) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що реалізація арештованого майна на публічних торгах відбулась з порушенням вимог законодавства, чим порушено непорушність права власності власника майна ТзОВ «Гравіс», відтак такі електронні торги слід визнати недійсними, як і акт про іх проведення.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзиву на апеляційні скарги.
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною Петром Івановичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 31.10.2023 у справі №914/2402/17 приватним виконавцем була винесена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 31.10.2023 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Вказана постанова приватного виконавця була отримана організатором торгів ДП «Сетам» і електронні торги було зупинено.
Після прийняття Верховним Судом постанови від 16.01.2024 у справі №914/2402/17, постановою приватного виконавця від 16.01.2024 ДП «Сетам» зобов'язано поновити електронні торги.
Звертає увагу суду, що на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала скарга ТзОВ «Гравіс» від 31.10.2023 на бездіяльність приватного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження та аукціону, подана в межах справи 914/2402/17, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку про необгрунтованість такої заяви.
Вважає, що позивачем не доведено порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна №2831/5 чи інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, що могло б вплинути на результати таких торгів, також не доведено факту порушення прав і законних інтересів позивача такими діями виконавця.
Зазначає, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.
Підприємством об'єднання громадян «Інтертекстиль» також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд визнав недійсним правочин, сторонами якого є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів. Відтак, у даному випадку мали б застосовуватися наслідки визнання правочину недійсним, що передбачені ст. 216 ЦК України, тобто повернення кожній із сторін такого правочину усього, що вона одержала на виконання цього правочину та невідворотно викликає необхідність повторного проведення електронних торгів з метою реалізації майна боржника. Позивач у даному випадку не є стороною такого правочину: не є ні продавцем, ні покупцем, а відтак задоволення такої позовної вимоги жодним чином не поновлює порушеного права власності позивача на майно, що у свою чергу свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту.
Звертає увагу суду, що власником майна, реалізованого на електронних торгах, станом на момент звернення до суду було і є Підприємство об?єднання громадян «Інтертекстиль».
Вважає, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс» подало відзиви на апеляційні скарги та додаткові пояснення у справі, в яких, спростовуючи доводи апеляційних скарг, вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а обраний спосіб захисту належним та ефективним.
Державне підприємство «СЕТАМ» не скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представники відповідачів 2 та 3 у судових засіданнях підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, а представник позивача заперечила проти таких з мотивів, викладених у відзиві та додаткових поясненнях на апеляційну скаргу.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24, розгляд справи призначено на 10.09.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24, розгляд справи призначено на 10.09.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено апеляційну скаргу ПОГ «Інтертекстиль» від 09.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2275/24 від 12.08.24) до спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 08.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2256/24 від 08.08.24), розгляд справи відкладено на 01.10.2024.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та 15.10.2024 відкладено розгляд справи на 22.10.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 розгляд справи відкладено до 26.11.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» б/н від 28.10.2024 (вх. № 01-05/30066/24 від 29.10.2024) про зупинення провадження у справі №914/684/24.
У судовому засіданні 26.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича перебував наказ від 21.09.2023 у справі № 914/2402/17, виданий Господарським судом Львівської області про стягнення з ТзОВ "Гравіс" на користь Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 51 106 500,00 грн основного боргу, 34 687 074,47 грн інфляційних витрат, 7 808 793,16 грн 3% річних, 868 350,03 грн судового збору та 360 790,60 грн витрат на проведення судових експертиз.
21 вересня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною Петром Івановичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадженні № НОМЕР_2.
Постановою приватного виконавця від 25 вересня 2023 року накладено арешт на майно, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська будинок 6 приміщення 115, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 133653446118.
27 вересня 2023 року складено висновок про вартість об'єкта оцінки. Майно оцінено в 27 367 600 гривень 00 коп.
28 вересня 2023 року на веб-сайті ДП "Сетам" опубліковано лот: нежитлове приміщення загальною площею 1 387,9 кв.м, приміщення знаходиться в підвалі і на першому поверсі п'ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку, згідно технічного паспорта в підвалі знаходяться коридор площею 111,9 кв.м, склад площею 32,7 кв.м, склад площею 18,9 кв.м, склад площею 12 кв.м, підсобне приміщення площею 13,9 кв.м, холодильник площею 24,4 кв.м, кладова площею 17,2 кв.м, підсобне приміщення площею 14 кв.м, склад площею 11,8 кв.м, коридор площею 3,9 кв.м, склад площею 24,1 кв.м, склад площею 16,1 кв.м, трансформаторна площею 7 кв.м, склад площею 12,6 кв.м, холодильник площею 24,1 кв.м, підсобне приміщення площею 17,5 кв.м, майстерня площею 12 кв.м, склад площею 24,8 кв.м, склад площею 27,2 кв.м, ліфт площею 7,1 кв.м, склад площею 23,2 кв.м, склад площею 27,1 кв.м, склад площею 21,9 кв.м, склад площею 11,8 кв.м, склад площею 18,4 кв.м, холодильник площею 25,7 кв.м, холодильник площею 20,9 кв.м, холодильник площею 28,8 кв.м, склад площею 13,7 кв.м, склад площею 8,5 кв.м, ліфт площею 6,7 кв.м. Загальна площа приміщень в підвалі становить 639,9 кв.м. На першому поверсі знаходиться коридор площею 22,4 кв.м, кабінет площею 11,7 кв.м, коридор площею 11,4 кв.м, склад площею 22,5 кв.м, кладова площею 3,5 кв.м, туалет площею 5,7 кв.м, коридор площею 2,2 кв.м, кладова площею 0,7 кв.м, мийка площею 9,3 кв.м, кабінет площею 9,1 кв.м, склад площею 9,8 кв.м, торговий зал площею 156,7 кв.м, склад площею 14,7 кв.м, тамбур площею 2 кв.м, торговий зал площею 141,4 кв.м, торговий зал площею 172,7 кв.м, тамбур площею 2,1 кв.м, коридор площею 11,1 кв.м, коридор площею 4,1 кв.м, цех площею 5,2 кв.м, підсобне приміщення площею 10,7 кв.м, цех площею 5,4 кв.м, коридор площею 10,7 кв.м, кладова площею 13,5 кв.м, коридор площею 23,7 кв.м, кладова площею 10 кв.м, кладова площею 18,2 кв.м, кладова площею 0,7 кв.м, коридор площею 2,4 кв.м, кладова площею 34,4 кв.м. Загальна площа приміщень на першому поверсі становить 748,0 кв.м, матеріал зовнішніх стін будинку цегла, перекриття залізобетонне, ззовні будинок не поштукатурений, знаходиться за адресою Львівська область, м. Червоноград, вул. Сокальська будинок 6 приміщення 115, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 133653446118.
25 вересня 2023 року ТзОВ "Гравіс" звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на Постанову Західного апеляційного господарського суду від 5 вересня 2023 року та Рішення Господарського суду Львівської області від 19 травня 2023 року в справі №914/2402/17.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 30 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19 травня 2023 року у справі № 914/2402/17, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 01 червня 2023 року, постанови Західного апеляційного господарського суду від 5 вересня 2023 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 19 вересня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційній інстанції.
З матеріалів справи вбачаться, що ТзОВ "Гравіс" зверталось до приватного виконавця Зорени П.І. та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ДП "Сетам" з повідомленнями про зупинення викання рішення, які отримані до завершення проведення торгів.
30.10.2023 представником ТОВ "Гравіс", через систему електронної поштової комунікації "mail.gov.ua" надіслано як на електронну поштову адресу приватного виконавця - Зорени П. І. (zorena-p@ukr .net), так і на поштові адреси ДП "СЕТАМ" заяву про зупинення виконавчих дій та аукціону з продажу майна (тема листа: негайне зупинення виконання рішення по справі № 914/2402/17 (зведене виконавче провадження № 72855994 (НОМЕР_2) разом з ухвалою Касаційного господарського суду.
30.10.2023 о 14 год 22 хв ТОВ "Гравіс" на електронну поштову адресу приватного виконавця Зорени П.І. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) направлено аналогічну за змістом заяву, про негайне зупинення виконавчих дій та проведення аукціонів з продажу майна. 30.10.2023 о 16 год 30 хв така заява ТОВ "Гравіс" вручена приватному виконацю особисто.
30.10.2023 відбулась реалізацію майна ТзОВ "Гравіс" на електронних торгах на сайті ДП "СЕТАМ".
31.10.2023 приватним виконавцем Зореною П.І. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, якою зобов'язано організатора торгів - ДП "СЕТАМ" негайно зупинити електронні торги згідно зведеного виконавчого провадження 72855994, до розгляду Верховним Судом питання по суті.
31.10.2023 після отримання ДП "СЕТАМ" постанови виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, Організатор негайно зупинив електронні торги на стадії підписання протоколу електронних торгів.
16.01.2024 Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №914/2402/17 прийнято постанову, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2023, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/2402/17 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2023, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/2402/17.
16.01.2024 приватним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою зобов'язано організатора торгів - ДП "СЕТАМ" поновити електронні торги згідно зведеного виконавчого провадження №72855994.
Оскільки постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 31.10.2023 року була винесена на етапі підписання протоколу електронних торгів, електронні торги було поновлено 17.01.2024 на етапі, на якому їх було зупинено - «підписання протоколу».
29.01.2024 приватним виконавцем складено акт про проведені електронні торги.
Відповідне нерухоме майно зареєстровано на праві приватної власності за переможцем торгів - Підприємством об'єднанням громадян «Інтертекстиль» 23.02.2024 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38686415 від 15 липня 2024 року.
Оскільки, на думку позивача, реалізація майна на електронних торгах відбулась на виконання наказу від 21.09.2023 по справі №914/2402/17, в часі коли було зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2023, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/2402/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, вказані обставини стали підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гравіс» до Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича, Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» про визнання недійсними електронних торгів та акта про проведені електронні торги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання містить частина друга статті 20 ГК України, положення якої кореспондуються із частиною другою статті 16 ЦК України.
Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Подібне нормативне регулювання містить абзац дванадцятий частини другої статті 20 ГК України, відповідно до якого права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі №910/6939/20, у справі №761/36873/18.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність, можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Подібні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21.
Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Так, позивачем були заявлені наступні вимоги:
- визнання недійсними електронних торгів від 30.10.2023, оформлених протоколом №598453 по лоту 537085;
- визнання недійсним акта про проведені електронні торги від 29.01.2024.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (подібна позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).
Так, обгрунтовуючи позовні вимоги скаржник зазначає, що реалізація майна на електронних торгах відбулась на виконання наказу від 21.09.2023 по справі №914/2402/17 в період, коли було зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2023, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023, постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 914/2402/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).
Разом з тим, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).
Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215, 235 ЦК України) (зобов'язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).
На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна.
За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права.
У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобов'язально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобов'язально-правовий.
Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.
Натомість реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.
Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб'єктивного цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.
Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями статті 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).
Подібні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №910/7606/17, від 11 липня 2018 року у справі № 910/8955/16, від 06 серпня 2019 року у справі №910/1922/18, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №757/57019/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №331/4782/18.
За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.
У такому разі визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна не забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна є неможливим з огляду на те, що власник майна не є стороною договору купівлі-продажу (частина перша статті 658 ЦК України), оскільки сторонами спору в такому випадку є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону
Зазначене виключає можливість застосування власником майна правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.
Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах (аукціоні), і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння не потребує оскарження результатів аукціону (торгів) чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу майна.
Ураховуючи наведене, у разі відчуження на аукціоні майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. Для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі, якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним.
Аналогічна правова позиція викладено в постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №910/2592/19.
Враховуючи наведене, постановлення відповідним судовим рішенням незаконності аукціону (порушення порядку його організації та проведення) невідворотно викликає необхідність його повторного проведення з метою реалізації майна боржника, якщо воно не було передане покупцю або було витребуване на користь боржника. Тому визнання недійсними результатів аукціону (та, відповідно, укладених за цими результатами договорів) не відновить прав позивача на спірне майно.
У рішенні від 20 травня 2021 року у справі "Атіма лімітед проти України" ЄСПЛ зазначив (пункти 42-44): "Посилаючись на національне законодавство, суди обґрунтували визнання недійсним права власності підприємства "Н." на акції (зокрема, підприємство "К." було приватизоване, а згодом його акції були продані з порушенням вимог національного законодавства). Тоді як таке обґрунтування могло виправдовувати втручання у право власності підприємства "Н.", підстав для втручання в право власності підприємства-заявника, третьої особи та добросовісного набувача, якій підприємство "Н." перепродало частину акцій, не було. У зв'язку із цим Суд зазначає, що, як випливає з тлумачення національними судами вищих інстанцій національного законодавства (див. пункти 22-27 та 36), витребування акцій від підприємства-заявника, добросовісного набувача, якому були перепродані акції, могло бути можливим лише шляхом подання проти нього віндикаційного позову на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Таким чином, згідно з національним законодавством останнє положення могло бути єдиною правовою підставою для позбавлення підприємства-заявника його власності. Однак у цій справі проти підприємства-заявника такого позову подано не було. У результаті суди, вочевидь, не могли ухвалити рішення щодо прав власності підприємства-заявника та застосувати вказане положення proprio motu, тобто за відсутності такої вимоги прокурора до підприємства-заявника".
Зважаючи на наведене та враховуючи, зокрема, що рішення національних судів, які вплинули на право власності підприємства-заявника, не містили правових підстав для втручання у це право, ЄСПЛ констатував, що таке втручання не було законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 викладено правовий висновок щодо належності та ефективності вимог про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про проведені електронні торги. Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що: …. «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту». Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 13.11.2024 у справі №725/5919/19 на яку покликався скаржник у клопотанні про зупинення провадження у справі.
В судовому засіданні, представник позивача зазначила, що метою звернення з позовом у даній справі є повернення спірного майна, яке, на думку позивача, незаконно вибуло з власності ТзОВ «Гравіс».
Відтак, колегія суддів дійшла висновку що позивач обрав спосіб захисту, який не є ефективним, оскільки не відновить його порушених прав, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.
Окрім того, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Доводи викладені в апеляційних скаргах знайшли своє підтвердження, відтак рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у даній справі підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 08.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2256/24 від 08.08.24) та Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» від 09.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2275/24 від 12.08.24) підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24 скасуванню, із ухваленням нового рішення.
Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 08.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2256/24 від 08.08.24) та Підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» від 09.08.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2275/24 від 12.08.24) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2024 у справі №914/684/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» (80100, Львівська область, м. Червоноград, проспект Шевченка Т., 16А ((ЄДРПОУ 30463088)) на користь Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича (79026, м. Львів, вул Лазаренка Є.,4, офіс 4 (РНОКПП НОМЕР_1 )) 9084, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» 80100, Львівська область, м. Червоноград, проспект Шевченка Т., 16А ((ЄДРПОУ 30463088)) на користь підприємства об'єднання громадян «Інтертекстиль» (80105, Львівська область, Червоноградський район, місто Червоноград, вулиця Сокальська, 6; приміщення 115 (ЄДРПОУ 43991071) 7 267, 20 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, визначені ст.287-288 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 04.12.2024.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.