Справа № 646/10109/24
№ провадження 2/646/3531/2024
02.12.24 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.
за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
11 вересня 2024 року до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій формі, в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гр. 00 коп. щомісяця, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду і до її повноліття, на користь ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти за минулий час на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі з розрахунку 5 000,00 грн. в місяць (липень, серпень 2024 роки) в розмірі 10000,00 грн. (Десять тисяч гривень 00 копійок).
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 26 серпня 2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 326. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/5536/20 наш шлюб який був укладений 26 серпня 2006, актовий запис №326 - розірвано.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач разом з родиною не проживає та постійно ухиляється від своїх обов'язків, лише іноді надаючи дитині матеріальну підтримку шляхом перерахування незначних грошових сум яких недостатньо для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Так, за 2023 - 2024 рік відповідач здійснив грошові перекази на картковий рахунок дитини лише на суму 7 500,00 грн. за два роки. Останній платіж відповідач здійснив 03 червня 2024 року в сумі 3 000,00 гривень. Такі грошові перекази не відповідають навіть 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В даний час дитина поступила до навчального закладу Харківського національного автомобільно-дорожнього університету та потребує матеріальної підтримки для отримання вищої освіти. Дитина та позивачка повідомили відповідача про вступ дитини, та направили останньому копію договору про навчання дитини телефонними месенджерами, але відповідач не відреагував на повідомлення та так і не надав матеріальної підтримки дитині.
Відповідач має матеріальну можливість виконувати обов'язки по утриманню дитини.
Позивач вказала, що наскільки їй відомо аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших неповнолітніх дітей немає. В даний час не здійснює догляд за непрацездатними батьками та/або повнолітніми дітьми. Місце роботи відповідача на даний час їй не відомо.
Позивач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вважаю, що відповідач повинен надавати матеріальну допомогу на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій формі в розмірі 5 000,00 грн. щомісяця до повного її повноліття.
Крім того, відповідно до ст. 191 СК України, відвідачу можуть бути присуджені аліменти за минулий час, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Достатніми доказами вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача є наявність у відповідача даних карткового рахунку дитини та періодичних грошових переказів від відповідача, що свідчить про домовленість між відповідачем та позивачем про виконання обов'язків по утриманню дитини та повне невиконання відповідачем таких обов'язків починаючи з липня 2024 року. Вважаю, що відповідач повинен сплати аліменти за минулий час у твердій грошовій сумі з розрахунку 5 000,00 грн. в місяць ( липень, серпень 2024 роки) в розмірі 10 000,00 грн.
У зв'язку з викладеним позивачка просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.09.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву (відзив), в яких він посилався на таке.
Він частково визнає обставини, про які вказує позивач. А саме, погоджується, що між ним та позивачем по справі був укладений шлюб, який було розірвано рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.10.2020 року у справі №646/5536/20.
Погоджується також із тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є спільною донькою, яка на сьогоднішній день проживає із матір'ю.
Зазначає, що саме по собі подання колишньою дружиною позову до суду стало для нього повною несподіванкою. З моменту розірвання шлюбу, він увесь час матеріально забезпечував доньку. За всі чотири роки, після розірвання шлюбу, він жодного разу не чув від своєї доньки якісь зауваження, вимоги, чи тому подібне. Софія знає, що за необхідності вона може звернутися до батька за допомогою як психологічною так і матеріальною.
Окремо позивач вказує на те, що ОСОБА_4 з його допомогою було відкрито картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк». На даний рахунок відповідачем здійснювались перерахування коштів. Гроші він перераховував достатньо регулярно, та за першим проханням доньки. Всі квитанції - додає. Але, через те, що мати ОСОБА_4 не мала доступу до цих грошей, вона була налаштована негативно до того, що він перераховує гроші напряму донці, і донька витрачає їх самостійно. У зв'язку із чим за ініціативою матері карта ОСОБА_4 , яку він відкрив, та на яку здійснював переказ коштів, була заблокована. На заміну була відкрита Софії нова картка, до якої позивачка мала повний доступ та за якою могла повною мірою контролювати рух коштів. З того моменту позивачка вимагала, щоб всі гроші проходили саме через цю карту. Хоча відповідач був проти, але для нього головним залишався добробут ОСОБА_4 , тому він продовжив перераховувати гроші на нововідкриту карту. До позовної заяви позивачка додала квитанції саме щодо переказів на нову картку, але чомусь забула додати квитанції за перекази коштів доньці, які відповідач робив раніше. Саме тому такі квитанції додає він сам, щоб підтвердити надання ним матеріального забезпечення доньці.
Також, на думку відповідача, позовні вимоги є завищеними. По-перше, позивач взагалі не обґрунтував, чому підлягає стягненню в якості аліментів саме 5 000 грн. Позивачем не надано доказів на обґрунтування цієї суми. Зазначає, що він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 5 000 грн, у зв'язку із тим, що на сьогоднішній день його заробітна плата становить 7 500 грн. на місяць. На підтвердження розміру заробітної плати надає довідку № 0М00-000001 від 17.09.2024 року з місця роботи.
Позивачем не доведено необхідність сплачувати аліменти на утримання дитини саме на користь позивача. В грудні 2024 року спільній доньці буде 18 років, але навіть після досягнення повноліття він готовий надавати певну матеріальну допомогу. Вважає, що на сьогоднішній день ОСОБА_4 повністю може усвідомлювати значення своїх дій та розпоряджатися самостійно грошима, які він надає. Позивач в свою чергу жодним чином не обґрунтувала, яка її роль в матеріальному забезпеченні дитини, які позивач має власні доходи, який рівень її достатку. Не надано роз'яснення також чому він не може сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_4 на картковий рахунок саме ОСОБА_4 .
Крім того, додані позивачем Договір про навчання у закладі вищої освіти та Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців також не підтверджує заявлений розмір аліментів у 5 000 грн щомісячно. Вважає, що оплата освітніх послуг не може бути підставою для присудження аліментів. Вартість навчання у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті за наданими доказами складає 70 700 грн. за чотири роки навчання, тобто 1472,92 грн. щомісячно, тобто по 736,46 грн. щомісячно для кожного із батьків, але аж ніяк не 5 000 грн.
За змістом позовних вимог позивач просить стягнути аліменти у твердій грошовій формі в розмірі 5 000 грн., ця сума є необґрунтованою і з нею відповідач не погоджується. Одночасно із цим, позивач просить стягнути аліменти не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на сьогоднішній день становить 1 598 грн.
Стосовно другої позовної вимоги, щодо стягнення аліментів за минулий час зазначає, що чинним законодавством таке не передбачено, тому вимога не підлягає задоволенню.
21.10.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає про таке.
Позивачка подавала позовну заяву про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття та не порушувала в позовній заяві питання, щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки яка продовжує навчання. В даній справі не може розглядатися питання щодо утримання дитини після досягнення останньою повноліття. Позивачка вимушена подати позов за декілька місяців до повноліття дитини, оскільки Відповідач з липня 2024 року зовсім перестав приймати участь у витратах на утримання дитини. Додані Відповідачем до відзиву на позов копії платіжних доручень є доказом припинення надання участі у витратах на утримання дитина, оскільки останнє платіжне доручення датоване червнем 2024 року.
Відповідно до ч.3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідачем на підтвердження свого майнового стану надано лише довідка з місця роботи, а саме ПП «Модем», згідно наданої довідки, останній займає посаду «Охоронець» та отримує дохід в розмірі 7 500,00 грн. щомісячно. Позивачці невідомо, чи це єдине офіційне місце працевлаштування відповідача. До того позивачці відомо, що відповідач здійснює неофіційну діяльність автослюсарем за адресою АДРЕСА_1 . Винагороду за виконану роботу отримує як готівкою так і шляхом переказів на власний картковий рахунок. Зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за Відповідачем зареєстровано транспортний засіб марки FORD, модель SCORPIO, рік випуску 1993, дата останньої реєстрації 12.01.2023. Тобто відповідач придбав у 2023 році транспортний засіб, що свідчить про наявність додаткового джерела надходження доходів.
Посилання відповідача на суму освітніх послуг теж є безпідставними, оскільки окрім сплати за навчання, дитині потрібно забезпечити належні умови проживання, одяг, взуття, продукти харчування, лікування, забезпечення додатковою літературою для отримання достатнього рівня навчання, придбання засобів гігієни та інші витрати. Дитина навчається та не працює і відповідно знаходиться на утриманні позивачки.
Відповідно до ст. 191 СК України, відвідачу можуть бути присуджені аліменти за минулий час, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Достатніми доказами вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача є наявність у відповідача даних карткового рахунку дитини та періодичних грошових переказів від відповідача, що свідчить про домовленість між відповідачем та позивачем про виконання обов'язків по утриманню дитини та повне невиконання відповідачем таких обов'язків починаючи з липня 2024 року.
05.11.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на таке.
Позивач не навела жодних додаткових аргументів на підтверджуння своєї позиції, а навпаки, веде мову про обставини які вже зазначала у позовній заяві. При цьому всьому позивач невміло намагається перекласти тягар доказування всіх обставин на відповідача, при чому уникаючи та невиконуючи власного обов'язку в частині доказування власної позиції.
Наприклад, ведучи мову про те, що нібито позивачка повністю забезпечує утримання дитини, вона (позивач) ні разом із позовною заявою, ні разом із відповіддю на відзив не надала підтверджень того, а яке ж, власне, матеріальне забезпечення дитини здійснюється фактично. Позивачем не надано також довідки про власні доходи.
Це унеможливлює перед судом визначити ступінь матеріального забезпечення позивача, та її реальну можливість матеріально забезпечувати дитину.
Позивач невдало намагається переконати суд, що нібито лише відповідач має доказами підтвердити свою участь в утриманні доньки, але за даних обставин справи неможливо керуватися концепцією негативного доказу, як це намагається вчинити позивач, тому що за таких обставин принцип змагальності у спорах щодо призначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі втрачає сенс.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23: 1) Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.
Відповідач зазначає, що він у відзиві вже вказував, що позивачем не доведено необхідності сплачувати аліменти саме на її рахунки. У відповіді на відзив позивачем знову ж таки, не наведено жодного аргументу, чому він має сплачувати аліменти саме їй. Звертає увагу суду, що 21 грудня 2024 року його доньці виповниться 18 років, а тому вона самостійно зможе отримувати гроші на власний рахунок. Вважає, що позивач не знає, про те, що на ній лежить перед судом обов'язок щодо доведення необхідності стягувати аліменти на дитину на власний рахунок.
Враховуючи все вищевикладене, вважає, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності сплачувати аліменти саме на рахунок позивача за 1,5 місяці до настання повноліття доньки. Позивач не надав підтвердження щодо свого рівня доходу, і не надав доказів того, що позивачем здійснюються будь-які витрати на лікування, оздоровлення, проживання в гуртожитку чи придбання підручників дитини. Отже, вважає, що з нього не можна стягувати аліменти в розмірі 5 000 грн. при його заробітній платі 7 500 грн.
У зв'язку з викладеним, відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій формі, в розмірі 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн.. щомісяця до її повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 2006 року.
У шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що видане 12.01.2007Південноміською радою Харківського району Харківської області.
Згідно інформаційної довідки з питань організації діяльності ЦНАП від 04.09.2024 №10386 позивачка ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.ст. 180,181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Судом встановлено, що сторони знаходились у шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає з позивачем по справі та знаходиться на її утриманні. В даний час сторони підтвердили проживання доньки з позивачем по справі, в зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню аліменти на його утримання. Відповідач є працездатною та фізично здоровою особою, зобов'язаний законодавством та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум дітей віком до 6 років з 01 січня - 2563 грн., дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
При визначені розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача та відповідача по справі, проживання та знаходження на утриманні позивача неповнолітньої дитини, матеріальний стан відповідача, враховуючи заяву позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, розміру аліментів, часткового визнання позову відповідачем, з відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача та позивача по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Щодо вимоги про стягнення аліментів за минулий час, а саме з липня 2024 року, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи право стягнення аліментів за минулий час, позивач зазначає, що припинив добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
Положеннями ч. 2 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Постановою КЦС ВС від 18.05.2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Глава 15 Сімейного кодексу України передбачає ряд самостійних способів отримання аліментів: за рішенням суду (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України), за ініціативою платника чи одержувача (ст. 187 Сімейного кодексу України, шляхом подачі відповідних заяв за місцем роботи заявника), за договором між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 Сімейного кодексу України, при цьому, такий договір підлягає укладенню в письмовій формі та нотаріальному посвідченню, тому факт його укладення не може підтверджуватись показаннями свідків).
Отже, для підтвердження вжиття позивачем відповідних заходів вона для вирішення питання про стягнення з відповідача аліментів за минулий час має надати належні достатні та допустимі докази про вжиття будь-яких заходів, спрямованих на отримання від відповідача аліментів одним з описаних вище способів та докази того, що такі заходи не принесли результату у зв'язку з ухиленням відповідача від надання утримання дитині.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала до подачі позову до суду належних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та не надала доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в розумінні ч. 2 ст. 191 СК України.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач періодично здійснював поповнення карткового рахунку дитини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів за минулий час не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, розглядаючи спір в межах заявлених вимог, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 1 211 грн 20 коп.
Керуючись ст. ст. 180-182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 11 вересня 2024 року і до повноліття дитини.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави - судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя: В.В. Барабанова