Справа № 495/10463/24
№ провадження 1-кс/495/2454/2024
21 листопада 2024 року м. Білгород - Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , законного представника підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого відділення №2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,-
21.11.2024 старший слідчий відділення №2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження 12024162240001675 від 20.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
1 - Виклад обставин, зазначених у клопотанні.
29.04.2024 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим Тарутинським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 рік, з покладенням в силу ст. 76 КК України, на нього певних обов'язків. Не зважаючи на вказані обставини, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належних висновків для себе не зробив, в період іспитового строку підозрюється у вчиненні нового умисного, тяжкого кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 18 листопада 2024 року (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в месенджері «Телеграм» від невстановленої в ході досудового розслідування особи записаною як « ОСОБА_9 », отримали пропозицію скоїти умисне знищення та пошкодження шляхом підпалу відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», яке розміщене в будівлі за адресою: м. Татарбунари, вул. Василя Тура, 80-А, Білгород-Дністровського району Одеської області.
19 листопада 2024 року приблизно о 22:30 годин неповнолітній ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 , з метою реалізації умислу спрямованого на знищення та пошкодження майна шляхом підпалу будівлі відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», яка відповідно до договору оренди перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_10 , прибули до вищевказаної будівлі.
Далі, 19.11.2024 о 22:33 годині, неповнолітній ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на знищення та пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді пошкодження та знищення майна, через обраний ними спосіб - шляхом підпалу, розуміючи всю небезпечність та бажаючи настання наслідків у вигляді пошкодження або знищення майна приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», яким користується ОСОБА_10 , за попередньою домовленістю підійшли до вікна вказаної будівлі. При цьому, згідно з розподілених ролей, неповнолітній ОСОБА_4 за допомогою каменю розбив скло вікна, після чого заздалегідь підготовленим бензином, принесеним із собою у пластиковій пляшці, облив віконну раму будівлі та за допомогою газової запальнички здійснив умисний підпал бензину, в результаті чого, було пошкоджено вікно приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова пошта», розташованої по вул. Василя Тура, 80-А, м. Татарбунари, Білгород-Дністровського району, а ОСОБА_8 в цей час здійснював відеозапис дій ОСОБА_4 на особистий мобільний телефон марки «ZTE Blade L9», для подальшого надання відеозапису в якості звіту особі записаної в месенджері «Телеграм» як «Анна», від якої раніше ОСОБА_4 та ОСОБА_8 отримали пропозицію вчинення вказаних протиправних дій, в обмін на обіцянку винагороди у виді грошових коштів. Розуміючи, що всі дії направленні на пошкодження майна приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» ними виконанні, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
Таким чином неповнолітній ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України, за ознаками: умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
20 листопада 2024 року об 00 годині 28 хвилин, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
20 листопада 2024 року на підставі ст. 276 КПК ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Крім того, встановлено, що 29.04.2024 неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засуджений Тарутинським районним судом Одеської області за ст. 289 ч. 1 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 рік, з покладенням в силу ст.76 КК України, на нього певних обов'язків. Не зважаючи на вказані обставини, неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належних висновків для себе не зробив, в період іспитового строку підозрюється у вчиненні нового кримінального правопорушення, що свідчить, про його небажання стати на шлях виправлення, тому ще однією метою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є запобігання спробі вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Метою застосування запобіжного заходу до неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім наявності вказаних ризиків, необхідно врахувати: достатність доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, відсутність постійного джерела доходу у підозрюваного; можливість незаконно впливати на свідків, які наразі не допитані в повному обсязі по кримінальному провадженню з метою викривлення їх показань; вчинення злочину особою у період іспитового строку; схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вищевикладені обставини свідчать, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не в змозі запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України у зв'язку з чим слідчий просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
2 - Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 , його законний представник - мати ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_11 просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, наголосили, що особа навчається у закладі середньої освіти, виріс у багатодітній сім'ї та допомагає матері по господарству, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 21-00 по 06-00 год.
3 - Мотивація суду.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.
В рамках кримінального провадження №12024162240001675 20.11.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ізмаїл, Одеської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживаючому по АДРЕСА_2 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події, показами потерпілої ОСОБА_10 , показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , протоколами тимчасового вилучення та огляду відеозаписів з камери відеоспостереження, встановленої на будівлі відділення «Нової пошти» № 1 м. Татарбунари; протоколами затримання у ОСОБА_4 та ОСОБА_8 та іншими зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами в їх сукупності.
20 листопада 2024 року об 00 годині 28 хвилин, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Слідчий суддя наголошує, що на даному етапі досудового розслідування при вирішенні питання про застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу, повноваження слідчого судді обмежуються оцінкою доказів на предмет їх переконливості щодо висновку про можливість вчинення кримінального правопорушення за конкретних обставин та конкретною особою, а отже мова йде виключно про обґрунтоване припущення.
Очевидних невідповідностей змісту повідомлення про підозру ОСОБА_4 вимогам ст. 277 КПК України у судовому засіданні не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві немає чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор.
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так слідчим у клопотанні було зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 може:
3.2.1. Переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 3 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Окрім того, прокурором наголошено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою раніше засудженою Тарутинським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 1 рік, з покладенням в силу ст. 76 КК України, на нього певних обов'язків.
3.2.2. У судовому засіданні прокурором зазначено, що існує ризик незаконно впливати на іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, та під впливом ОСОБА_4 , внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, він може змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань. Дослідивши доводи сторони обвинувачення слідчий суддя погоджується з існуванням зазначеного ризику.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто, ризик впливу на підозрюваного, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду також, на думку органу досудового розслідування є належним чином обґрунтованим.
Відповідно до абзацу 36 Рішення ЄСПЛ по Справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи можуть виправдано вважати, що такий ризик існує.
Слідчий суддя при оцінці зазначених органом досудового розслідування ризиків наголошує, що хоча захисником підозрюваного і наголошено на тому, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному навчанні, допомагає батькам з вихованням братів та сестер, однак зазначені факти, на думку слідчог судді є елементами, наявність яких не є достатньою для нівелювання ризиків, які встановленні в ході судового засідання, а саме: ризику переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на іншого підозрюваного у кримінальному провадженні.
Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважаючи на те, що особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід.
3.3 - Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні слідчим зазначено, а прокурором в судовому засіданні підтверджено, що при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слід врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає характеру вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Особиста порука не може бути застосована, крім того, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
На думку органу досудового розслідування обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, так як підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування.
Прокурором зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Під час обрання запобіжного заходу, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що перебуває у молодому віці, має судимість та зважаючи на те, що жоден з більш м'яких заходів не зможе запобігти вище вказаним ризикам слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведені ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, знищити або сховати речі що мають значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження, а отже доведена необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики є достатніми та відповідними.
Вирішуючи питання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, керуючись ч.2 ст.197 КПК України, зазначає, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання.
3.4 - Застосування відносно підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 21 листопада 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 гривень.
Частиною четвертою ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні ОСОБА_4 розміру застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain).
Враховуючи доведені стороною обвинувачення обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та пов'язану з цим можливість переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження клопотання задовольнити та визначити розмір застави з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого відділення №2 СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 18.01.2025 включно.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 вираховувати з моменту затримання, тобто з 20.11.2024 року.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 21.11.2024 становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, прокурора,який здійснює процесуальне керівництво в рамках кримінального провадження або суду за першим викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним, свідками з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення;
- здати на зберігання слідчому СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування свої документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1