рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
Справа № 495/10401/24
Номер провадження 2/495/4842/2024
27 листопада 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Боярського О.О.,
при секретарі - Червинській І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, у якій позивач просить суд:
- встановити факт прийняття спадщини та визнати за мною ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, право власності на: 21/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 288,4 кв.м., житловою площею 151 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», «Б», сараю літ. «В», літня кухня літ. «Г», «Д», гараж літ. «П», споруд № 1-5.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до Свідоцтва про народження, сином позивачки є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до Свідоцтва про народження, донькою позивачки є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена обставина підтверджується Свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть, яка на явна в матеріалах справи.
На момент смерті позивачка проживала разом зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_2 .
За життя сину позивачки належали:
21/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 288,4 кв.м., житловою площею 151 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», «Б», сараю літ. «В», літня кухня літ. «Г», «Д», гараж літ. «П», споруд № 1-5.
Після смерті сина, позивачка фактично прийняла спадщину та від спадщини протягом усього часу не відмовлялась.
Відповідач - сестра померлого, жодних претензій до спадщини не має.
Батько спадкодавця - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть, яка на явна в матеріалах справи.
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В судове засідання, призначене на 27.11.2024 року сторони не з'явились.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву у якій просить справу розглядати у її відсутність.
27.11.2024 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 відповідно до якої остання визнає у повному обсязі позов ОСОБА_1 , справу просить розглядати без її участі.
У відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с заступних підстав.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
Відповідно до Свідоцтва про народження, сином позивачки є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до Свідоцтва про народження, донькою позивачки є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена обставина підтверджується Свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть, яка на явна в матеріалах справи.
На момент смерті позивачка проживала разом зі своїм сином за адресою: АДРЕСА_2 .
За життя сину позивачки належали:
21/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 288,4 кв.м., житловою площею 151 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», «Б», сараю літ. «В», літня кухня літ. «Г», «Д», гараж літ. «П», споруд № 1-5.
Після смерті сина, позивачка фактично прийняла спадщину та від спадщини протягом усього часу не відмовлялась.
Відповідач - сестра померлого, жодних претензій до спадщини не має.
Батько спадкодавця - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про смерть, яка на явна в матеріалах справи.
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ч.1, 5 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно із ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у липні 1997 року, мають бути застосовані положення Цивільного Кодексу України 1963 року.
28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Судом установлено, що, позивач є спадкоємцем за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини і норми права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про те, що за життя спадкодавцю ОСОБА_4 належали 21/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 288,4 кв.м., житловою площею 151 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», «Б», сараю літ. «В», літня кухня літ. «Г», «Д», гараж літ. «П», споруд № 1-5.
Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов'язкову частку у спадщині, не має.
Під час розгляду справи відповідач позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на: 21/400 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 288,4 кв.м., житловою площею 151 кв.м., що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», «Б», сараю літ. «В», літня кухня літ. «Г», «Д», гараж літ. «П», споруд № 1-5.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.О. Боярський