Справа №505/3075/24
Провадження № 2/491/395/24
іменем України
04 грудня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого в справі судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
11 листопада 2024 року з Котовського міськрайонного суду Одеської області на адресу суду за територіальною підсудністю надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2024 року позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу обґрунтовані тим, що 26 листопада 2021 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 129. Протягом останніх років відносини між позивачкою та відповідачем поступово погіршувались. В результаті чого між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у позивачки з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Оскільки подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, остання вважає за необхідне розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Позивачка, ОСОБА_1 , в судове засідання на розгляд справи не прибула. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Це підтверджує поштовий конверт з вкладенням, адресований на ім'я позивачки за повідомленою нею адресою суду, що повернувся на адресу суду (а.с.27).
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання на розгляд справи не прибув, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Це підтверджує поштовий конверт з вкладенням, адресований на ім'я відповідача за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою, що повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.28).
Ухвалою судді від 12 листопада 2024 року було відкрито провадження в справі, прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Відповідачеві, ОСОБА_2 , за зареєстрованим місцем його проживання було надіслано ухвалу судді про відкриття провадження в справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.25). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.28).
Відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналогічні положення закріплені у п.п. 3 та 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За наведених обставин відповідач вважається таким, що отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в справі (а.с.28).
В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, положення ч. 3 ст. 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З наведених вище обставин встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибув без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Також встановлено, що відповідач, у встановлений для нього судом строк, відзив на позовну заяву не подав, також в матеріалах справи відсутні заперечення позивачки щодо заочного розгляду справи, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч. 1 ст. 281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка м. Балта Одеської області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (а.с.1, 5-6).
Відповідачем в справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженець с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю № 746923 від 19 серпня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.11); реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.11, 26).
Встановлено, що 26 листопада 2021 року позивачка та відповідач уклали шлюб, який зареєстрований Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 129, що підтверджується наявною в матеріалах справи ксерокопією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 26 листопада 2021 року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)(а.с.5).
Статтею 51 Конституції України та ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з пояснень позивачки вказаних у позовній заяві, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 4. ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже положення ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року). Так, відповідно до ст. 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст. 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Аналогічні положення містить ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позовну заяву про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивачка наміру не має.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено в нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд приймаючи до уваги те, що позивачка та відповідач не підтримують шлюбних стосунків, та те що їх шлюб носить лише формальний характер, вважає можливим шлюб між ними розірвати.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 261 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу в розмірі 1211 гривень 20 коп. (а.с.4, 10), суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 264, 279-283 ЦПК України, ст.ст.112-115 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки м. Балта Одеської області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований 26 листопада 2021 року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 129, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Жеребкове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки м. Балта Одеської області; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., сплачений нею за подачу позовної заяви до суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивачка: ОСОБА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1
Відповідач:ОСОБА_2 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2
Відповідно до ст. 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 272 цього Кодексу
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 505/3075/24 Ананьївського районного суду Одеської області.