Справа № 344/20368/24
Провадження № 1-кс/344/8089/24
19 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, -
В скарзі вказано «…06 вересня 2024 року я подав чергове клопотання про проведення слідчих дій. 29.10.2024 року отримав лист з постановою слідчого ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання. Упродовж майже одного року поки справа перебуває у провадженні слідчого вона не здійснила жодної з трьох завершальних дій. А відтак свідомо гальмує передачу справи на розгляд суду. Відмова є формальною, незаконною, з грубим порушенням прав скаржника. Ігнорування виконання слідчих дій може призвести до непоправних наслідків. ОСОБА_5 є неодноразово засудженим до позбавлення волі саме за корисні злочини, його подальше перебування на волі несе загрозу громадянам. На супровідному листі до постанови зазначається слідчим «25.09.2024» тоді як постанова датована 25.10.2024 року. Просив продовжити строк на оскарження постанови, що пропущено з поважних причин…».
Скаржник просив розгляд провести без його участі.
Слідчий подав до суду заяву, в якій просив про розгляд без його участі. Відмовити у задоволенні скарги, з підстав наведених у постанові.
Судом встановлено наступні обставини.
06.09.2024 року ОСОБА_3 звернувся до органу досудового розслідування з клопотанням у кримінальному провадженні №12021078040000250 про проведення слідчих дій:оголосити підозру ОСОБА_5 , обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, отримати дозвіл суду на накладення арешту на усе майно ОСОБА_5 .
Постановою слідчого від 25.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання. Оскільки причетність гр. ОСОБА_5 до кримінального правопорушення документально не підтверджена, тому підстав для задоволення клопотання не встановлено.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
У відповідності до пункту 7 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Частина друга статті 9 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частина друга статті 22 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно частини першої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй (частина друга статті 220 Кримінального процесуального кодексу України).
Згідно частини першої статті 28 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
У відповідності до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
За загальним правилом, будь-який процесуальний документ, яким є і постанова прокурора, має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, і якщо постановою прокурор відмовляє у задоволенні клопотання особи, то в ній має бути викладено суть заяви (клопотання) особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають задоволення такого клопотання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Відповідно до ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
В постанові слідчого зазначено, що причетність ОСОБА_5 до вказаного кримінального правопорушення за ч.3 ст.190 КК України, не підтверджена документально, тому не встановлено підстав для повідомлення про підозру у кримінальному провадженні вказаній особі, як і для застосування запобіжних заходів, та арешту майна.
А відтак слідчим в межах своїх повноважень винесено постанову, яка є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч.5 ст.40 КПК України).
Згідно ч.1 ст.36, ч.5 ст.40 КПК України прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Слідчий, користуючись своїми повноваженнями, самостійно приймає процесуальні рішення, вчиняє певні слідчі (розшукові) дії, які вважає за необхідне вчинити. Крім того, скаржник може звернутись до керівника органу досудового розслідування або ж до процесуального керівника зі скаргою на неефективність слідства. Однак до матеріалів скарги не надано доказів звернення з такою скаргою. Окремим інститутом є звернення скаржника в порядку відводу, порядок якого регулюється процесуальним законом.
Частиною 2 ст.307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.
Таким чином, скарга не підлягає задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного, -
Поновити строк на звернення до суду зі скаргою.
В задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1