Справа № 194/861/23
Номер провадження № 2/194/453/24
03 грудня 2024 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.
за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Котлубовської Ірини Валеріївни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди, -
Представник позивача адвокат Котлубовська І.В. в електронній формі звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 28 жовтня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди №А00130827, за яким ФОП ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 у тимчасове платне користування обладнання, а саме нагрівач електричний GPH 3 в кількості 1 шт. вартістю 1310,39 грн., вартість оренди обладнання 100,00 грн. на добу, строк дії оренди 1 доба, а ОСОБА_1 зобов'язався прийняти обладнання та сплачувати орендодавцю орендну плату, та по закінченню терміну оренди повернути обладнання. Відповідно до умов договору орендар сплатив передоплату за оренду обладнання у розмірі 100 грн. та гарантійний платіж у розмірі 2000 грн., що разом склало 2100,00 грн. Відповідач порушує свої договірні зобов'язання, орендоване майно не повернув та продовжує користуватися ним, плату за оренду майна не здійснює. 11 липня 2022 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення обладнання. Лист-вимогу відповідач отримав 14 липня 2022 року. Станом на 20 липня 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 121710,39 грн., з яких 1310,39 грн. вартість орендного майна, 58000,00 грн. сума заборгованості по орендній платі за період з 28 жовтня 2021 року по 20 липня 2022 року (581 діб х 100,00 грн./доба) - 100,00 грн. передоплати; 62400,00 грн. сума неустойки за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди за період з 14 липня 2022 року (дата доставки вимоги) по 31 травня 2023 року (322 доби х100 грн. /доба х 2) - 2000,00 грн. (гарантійний платіж). Просить стягнути з відповідача на користь позивача 58000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 1310,39 грн. вартості неповернутого з тимчасового користування обладнання, 62400,00 грн. суму неустойки, що всього складає 121710,39 грн.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, але в позовній заяві просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю. Також суду зазначив, що йому був потрібен обігрівач на тиждень для роботи. Так, він уклав з ФОП Букша договір оренди, оплатив залог у розмірі 2000 грн., та став користуватися обігрівачем. Однак, на п'ятий день після отримання обігрівача та підписання договору оренди, повідомив ФОП ОСОБА_3 , що у нього було викрадено майно, а тому він погашає заборгованість за договором оренди та вартість обігрівача за рахунок залогу. Вважає, що умови договору оренди, який він уклав та неустойка є несправедливими та несуть для нього надмірний тягар.
Суд, вислухавши відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору оренди № А00130827 від 28 жовтня 2021 року та додатку №1 від 28 жовтня 2021 року до договору оренди обладнання № А00130827 від 28 жовтня 2021 року, укладених між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 в оренду обладнання, а саме нагрівач електричний GPH 3 в кількості 1 шт. вартістю 1310,39 грн., вартість оренди обладнання 100,00 грн./доба, строк дії оренди 1 доба з 28 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року, гарантійний платіж склав 2000,00 грн.
Договором оренди № А00130827 від 28 жовтня 2021 року передбачено, що найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються в додатках до договору оренди, які є невід'ємною частиною договору. Орендна плата, відповідно до п.2.1 Договору, за користування обладнання розраховується на підставі розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу й вказується у відповідному додатку до договору, який є його невід'ємною частиною. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати зазначеної сторонами в акті прийому-передачі: обладнання в оренду. Орендна плата нараховується до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування.
Початок перебігу строку оренди, відповідно до п.4.1. договору, кожної одиниці обладнання, зазначеного у відповідному додатку до договору оренди, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом передачі обладнання в тимчасове користування.
Відповідно до п.4.2. договору, мінімальний строк оренди обладнання зазначається сторонами у відповідному додатку до договору.
В силу п. 4.4 Договору при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов'язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди за наступний погоджений сторонами термін оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступного погодженого сторонами періоду оренди, обладнання повинне бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове платне користування будівельне обладнання, а орендар зобов'язується виплачувати орендодавцю орендну плату, після закінчення терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання.
Пунктом 3.1. визначено, що орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного Додатку до договору або рахунку, виставленого орендодавцем не пізніше дати передання обладнання в оренду.
Пункт 3.3.1. гарантійний платіж орендодавець самостійно використовує у випадку несплати орендної плати та/або компенсує за рахунок гарантійного платежу будь-які збитки, заподіяні з вини орендаря, та/або зараховує у якості штрафних санкцій.
Пункт 3.4. у випадку продовження терміну оренди або часу фактичного користування обладнанням, орендар зобов'язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну за наступний період оренди. Оплата нараховується з наступного дня, що слідує за датою закінчення попереднього терміну оренди. Оплата за продовження терміну оренди проводиться в день, що відповідає даті закінчення попереднього терміну оренди.
Пункт 4.3. термін оренди обладнання розраховуються як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному й незабрудненому стані.
Пункт 5.4. повернення обладнання здійснюється у зв'язку із закінченням терміну оренди або письмовою відмовою орендодавця у випадках передбачених даним договором. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання Акту повернення обладнання з тимчасового користування.
Пункт 7.2. за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в Акті передачі обладнання в тимчасове користування або додатку до договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.
Однак, у встановлений договором оренди строк відповідач орендоване обладнання не повернув.
Згідно прибуткового касового ордеру № 16913 від 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 за договором оренди № А00130827 від 28 жовтня 2021 року на користь ФОП ОСОБА_2 сплачено 2100,00 грн.
Згідно рахунку на оплату № 50 від 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 за договором оренди № А00130827 від 28 жовтня 2021 року на користь ФОП ОСОБА_2 сплачено 1310,00 грн.
11 липня 2022 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 71600,00 грн. та повернення обладнання.
У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України, передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, уклавши 28 жовтня 2021 року договір оренди № А00130827, відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови, закріплені в зазначеному договорі.
Відповідно до ч. 1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється законом. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором.
З додатку № 1 від 28 жовтня 2021 року до договору оренди обладнання № А00130827 вбачається, що мінімальний строк оренди становить 1 доба.
Датою початку оренди є 28 жовтня 2021 року, датою закінчення оренди є 29 жовтня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За положеннями з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2021 року між сторонами був укладений договір оренди № А00130827.
Відповідно до п.1.1. договору позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в тимчасове користування будівельне та інше обладнання та зобов'язується виплачувати орендодавцю плату за користування даним майном, а після закінчення терміну оренди повернути зазначене обладнання.
Згідно з п.1.3 договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору не пізніше дати передачі обладнання в оренду.
Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що при намірі продовжити термін оренди орендар зобов'язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням.
В разі нездійснення такої оплати на момент закінчення обумовленого строку оренди орендар зобов'язаний повернути отримане обладнання протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди.
У випадку неповернення обладнання після закінчення строку дії договору орендодавець має право:
- самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов'язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання / демонтаж/ обладнання та інші витрати, пов'язані із поверненням обладнання на підставі виставленого рахунку;
- відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов'язаний сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов'язаний відшкодувати орендареві збитки/вартість обладнання/ протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання повідомлення про відмову від прийняття обладнання.
Відповідно до п.7.2 договору за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди орендар сплачує неустойку/пеню/ в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.
Актом передачі обладнання у тимчасове користування від 28 жовтня 2021 року позивач передала, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нагрівач електричний GPH 3 в кількості 1 шт. вартістю 1310,39 грн., вартість оренди обладнання 100,00 грн./доба, строк дії оренди 1 доба з 28 жовтня 2021 року по 29 жовтня 2021 року, гарантійний платіж склав 2000,00 грн., що визнається сторонами.
Відповідно до п.1.3 договору оренди орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного додатку до договору не пізніше дати передачі обладнання в оренду.
В день укладення договору відповідач, як орендар, вніс передоплату в розмірі 100, 00 гр. та гарантійний платіж у розмірі 2 000, 00 гр.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення терміну дії договору оренди обладнання відповідачем повернуто не було.
Листом від 11 липня 2022 року відповідач був повідомлений про обов'язок повернути обладнання, сплату орендної плати та в разі неповернення обладнання відшкодувати збитки в вигляді вартості переданого в оренду майна.
Вимога позивача відповідачем виконана не була, наміру продовжити термін оренди відповідач також не заявив.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Звертаючись до суду, позивач зазначила, що після закінчення терміну оренди відповідач обладнання не повернув, про намір продовжити його оренду не повідомив і її вимогу про повернення та сплату заборгованої суми проігнорував.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № № 910/8531/20 користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
В постанові також зазначено, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
При цьому Верховний Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним.
Відповідно до умов договору строк оренди становив 1 добу.
Для продовження терміну оренду відповідач зобов'язаний був провести 100% передоплату вартості предмета оренди.
Враховуючи, що такі дії відповідачем вчинені не були, у суду відсутні підстави вважати термін оренди обладнання продовженим.
З урахуванням цього, закінчення строку дії договору оренди, підстави для стягнення з відповідача орендної плати після закінчення строку дії договору відсутні, а за період користування майно відповідачем сплачено позивачу як передоплату 100 грн.
В свою чергу, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо повернення орендованого майна, вимоги позивача про стягнення неустойки суд вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.
В свою чергу, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально.
Як зазначено вище, відшкодування відповідачем, як орендарем, збитків у вигляді вартості неповернутого орендованого майна, визначено умовами договору, погодженого сторонами та підписаного відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення терміну оренди майно відповідачем повернуто не було, вимога про його повернення виконана не була.
Вартість орендованого майна сторонами була погоджена додатком №1 до договору оренди від 28 жовтня 2021 року.
З урахуванням цього та викладеного вище суд вважає неповернення відповідачем переданого йому в оренду майна реальними втратами позивача, а тому вимоги і в цій частині суд вважає обґрунтованими.
Однак, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/14706/22 від 16 серпня 2024 року зазначена наступна правова позиція.
Як вже зазначалося, санкція, передбачена частиною 2 статті 7885 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частини 1 статті 230 Господарського кодексу України в сукупності з частиною 3 статті 231 цього Кодексу).
Тобто, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19 стосовно того, що неустойка, заявлена на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, до якої застосовуються приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а тому до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення її розміру, не застосовуються.
Отже, суд вважає за необхідне враховуючи приписи ч.3 ст. 552 ЦК України зменшити розмір неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України до 2000 грн.
Таким чином, оскільки відповідачем сплачено 2000 грн. гарантійного платежу, який враховується позивачем у розмір неустойки, тому підстав для стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача суд не вбачає.
На підставі вище зазначеного та з урахуванням того, що суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача вартість не повернутого з тимчасового користування обладнання у розмірі 1310,39 грн.
Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України суд пропорційно відповідно до задоволених вимог стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 13,10 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 142, 258, 265, 280, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги представника позивача адвоката Котлубовської Ірини Валеріївни в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , вартість не повернутого з тимчасового користування обладнання у розмірі 1310,39 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у сумі 13,10 грн.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2024 року.
Головуючий суддя В.О. Корягін