Справа № 191/4152/24
Провадження № 3/191/1529/24
02 грудня 2024 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29 травня 2009 року Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-
04.09.2024 року до Синельниківського міськрайонного суду від Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У протоколі серії ААД №795407 від 28.08.2024 року зазначено, що 28.08.2024 року о 12 год. 50 хв. біля буд 50 по. вул. Садова у с. Третьяківка Синельниківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував належним йому транспортним засобом ІЖ «Планета» 3, номерний знак НОМЕР_2 , повторно протягом року, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.
Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне, в тому числі із копією постанови Серії БАБ №424415 від 13.10.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу, вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За змістом ст. 252 та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що правопорушення вчинено 28.08.2024 року, до розгляду справа призначалася неодноразово, але ОСОБА_1 двічі не з'являвся до суду, на день розгляду справи 02.12.2024 року закінчився тримісячний строк з дня вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до положень п.3 ч.1, ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП.
Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».
З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв'язку із чим відновлюються її добре ім'я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.
Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.
Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.
Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.
Таким чином, наявні підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Однак, оскільки передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи минув, тому у відповідності до ст. 247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Керуючись ст. 38, ст. 126, ст. 247 п. 7, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29 травня 2009 року Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КК України.
Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області, за ч. 5 ст. 126 КУпАП провадженням закрити у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя А. В. Твердохліб