Справа № 185/9876/24
Провадження № 2/185/4959/24
19 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю годувальника, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 500 000 грн. без відрахування податків.
В обґрунтування позовної заяви позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 який працював на підприємстві відповідача. За життя він перебував на обліку в Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у зв'язку із втратою працездатності в умовах шкідливого виробництва вугільної промисловості. За життя ОСОБА_2 часто лікувався через незадовільний стан здоров'я, а саме постійні болі в голові внаслідок отриманої виробничої травми. 17.10.2012 року встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_2 та нещасним випадком отриманим ним під час тяжкої праці на підприємстві відповідача. Вважає, що відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві де працював її чоловік. Внаслідок смерті чоловіка позивачці завдана моральна шкода яка полягає у тому що вона втратила чоловіка, перенесла тяжкий нервовий стрес, шок, в результаті якого постійно знаходилася в пригніченому стані, розуміючи що її чоловік міг би жити. Позбавлена можливості відчувати любов та підтримку близької людини. Моральну шкоду оцінює в 500 000 грн.
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року провадження по даній справі було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом/повідомленням сторін.
Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду відзив на позов, де зазначив що позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову. Відповідно до п. 13 Акту про нещасний випадок що стався 22.02.1996 року о 17.30 год. ОСОБА_2 порушив «Інструкцію з охорони праці прохідника п. 2.13». Невиконання правил безпеки свідчить про грубу необережність потерпілого, а не просту необачність, що призвели до даного нещасного випадку. До позову не додано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння позивачці моральної шкоди. Доказів наявності зміни психічного стану, підтвердження факту звернення до фахових лікарів, висновку лікарів щодо виявленого будь-якого діагнозу, який був би встановлений як наслідок фізичних та душевних страждань до позовної заяви не додано, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Представникпозивача в судове засідання не з'явилася, у позові просила суд розглянути справу без її участі та участі позивачки.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав на підставах викладених у відзиві не позов.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексіУкраїни (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
Згідно зі ст. 13ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .(а.с. 8)
ОСОБА_2 на шахті «Самарська» у структурному підрозділі Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».
22 лютого 1996 року о 17.30 год. з ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок, а саме обвалення породи покрівлі. (а.с. 11, 12) Причиною нещасного випадку визначено порушення типової інструкції по охороні праці для прохідника п.2.1.3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. (а.с 13).
Довідкою МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, серія ДНА-03 № 000593 встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та трудовим каліцтвом від 1996 року. (а.с.13 зворотна сторона)
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Отже, зобов'язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті її чоловіка та отриманими ушкодженнями на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків, а також з істотності вимушених змін у житті позивачки, її переживань та страждань, пов'язаних із втратою близької людини - чоловіка.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки чоловік позивача отримав тілесні ушкодження у зв'язку з незабезпеченням йому безпечних та нешкідливих умов праці, тому ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є особою, що несе відповідальність за порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов'язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Також суд не бере до уваги і доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння позивачці моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку зі смертю чоловіка доведений матеріалами справи. Позивачка внаслідок втрати чоловіка пережила нервове потрясіння, пов'язане з його смертю, вона втратила турботу, моральну та матеріальну підтримку близької людини.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв'язку з втратою чоловіка, завдає їй душевних та психологічних страждань, позивачка позбавлена можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, та утримання, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, невідворотність, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивачки, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 200 000, 00 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так після цієї дати чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. (Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21)
У зв'язку із зазначеним, моральна шкода на користь позивачки підлягає стягненню без утримання податку та обов'язкових платежів.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 000 грн.
Крім того, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги за договором № 80/24 від 11.09.2024 року, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу на суму 5 000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера про оплату ОСОБА_1 послуг за договором № 80/24 в розмірі 5 000 грн. (а.с.5, 14)
Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.
Отже з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю годувальника- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 2 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.
Суддя С. Г. Юдіна