Дата документу 07.11.2024
Справа № 334/6480/24
Провадження № 2/334/2701/24
07 листопада 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,
за участю секретаря - Зайцевої С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
09 серпня 2024 року представник позивача АТ «Універсал банк» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.03.2020 року у розмірі 110 220,80 гривень.
Позов обґрунтовує тим, що 17.03.2020 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму загальної заборгованості за кредитом. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, у зв'язку з чим станом на 26.05.2024 виникла заборгованість по сплаті кредиту (тілом кредиту) у сумі 110 220,80 гривень.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2024 року відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
26.08.2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує, що 17.03.2020 він уклав договір про надання банківських послуг з АТ «Універсал Банк», проте просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що розрахунок заборгованості не може бути доказом факту отримання коштів у кредит, як і не може свідчити про розмір такої заборгованості, а також вважає, що між ним та позивачем не було узгоджено істотні умови кредитного договору, в тому числі і розмір відсотків. Як додаток до відзиву, надав копію виписки по рахунку.
12.09.2024 року представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що відповідно до пункту 3 Анкети-заяви від 17.03.2020 року підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Сторони погодили наступний порядок внесення змін до Договору: 7.1.1. В частині розділів (положень) Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміни вносяться за згодою Сторін. При цьому під згодою Сторін у даному пункті розуміється направлення Банком Клієнту за допомогою Мобільного додатку повідомлення (пропозиції) про зміни розділів (положень) Договору, які містять елементи договору про споживче кредитування, та акцепту Клієнтом зазначених змін. Акцепт змін Клієнтом може бути здійснено в один з таких способів: підписання відповідного документа (заяви/згоди) в Мобільному додатку; направлення текстового та/або голосового повідомлення за допомогою каналів зв'язку (месенджерів); продовження користування послугами Банку (в тому числі використання Кредитного ліміту). У разі якщо Клієнт не погоджується із запропонованими змінами він має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши усю Заборгованість за Договором, без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Зміни до Договору та/або Тарифів Банку будуть застосовуватися та є погодженими (акцептованими) Клієнтом, якщо протягом 2 календарних днів з моменту їх опублікування на сайті Банку, Клієнт не повідомить Банк про розірвання Договору. Надання послуг і умови взаємодії між Банком та Клієнтом, які діяли до дати акцепту Клієнтом зміненого Договору та/або Тарифів, вважаються зміненими і продовжують діяти в частині, що не суперечить змісту зміненого Договору та/або Тарифів. Боржник не звертався до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжував користуватись карткою, а отже з ними погодився. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 2 Анкети-заяви). З метою підтвердження згоди споживача із умовами надання банківських послуг у момент реєстрації АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер ОТР-пароль. Фактом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку «Monobank» ОТР-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер. Відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», y підтвердження чого у мобільному додатку Відповідачем було введено ОТР-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений ним мобільний номер. Успішно пройшовши процедуру ідентифікації, відповідач 17.03.2020 успішно пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг MONOBANK | Universal Bank. З наведеного алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного кредитного договору є неможливим. Отже, підписанням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 17.03.2020, а також засвідчив, що він повідомлений Банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на наведене, у випадку коли особа не дає згоди у застосунку «Monobank» шляхом накладення електронного підпису, тоді застосунок «Monobank» не переходить на наступний етап входу у головне меню застосунку «Monobank». Проведення будь-яких операцій такого підтвердження не є можливим. Тобто лише шляхом попереднього погодження з Умовами и правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку «Monobank» та подальше проведення банківських операцій і у тому числі отримання кредиту. Використання кредитних коштів підтверджується випискою, отже Боржник намагається приховати фактичні обставини справи, що погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг у застосунку «monobank», бо інакше він не мав би взагалі технічної можливості користуватися додатком «monobank» жодним чином. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт Боржника складає 90 000,00 грн. Відповідно до пункту з Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг підписанням договору Боржник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) 20 220,80 грн. Тобто заборгованість складає 110 220,80 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 90 000,00 грн., та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 20 220,80 грн. Овердрафт - (мінус) 20 220,80 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами. У зв'язку з тим, що Відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів Боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом, ці кошти йдуть на погашення заборгованості, що утворилася. Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 387 487,72 грн. За весь час користування карткою Боржником було проведено витрат по картці на суму 497 708,52 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 110 220,80 грн. (497 708,52 грн. - 387 487,72 грн. = 110 220,80 грн.). Враховуючи вищевикладене представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.
Від представника позивача разом з позовною заявою надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Судом встановлено, що 17.03.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Універсал банк» був укладений Договір про надання банківських послуг «Monobank» за Анкетою-заявою про надання банківських послуг у вигляді поновлювального кредитного ліміту /кредитної лінії на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги зі сплатою процентної ставки за користування кредитом та комісійних винагород зі сплатою відсотків 3,1% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті позичальник підтвердив, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
Тобто, даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до деталізованої виписки про рух коштів по картці відповідач активно користувався кредитними коштами, використовував їх на власні потреби.
Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, кредитний ліміт відповідача станом на 17.03.2020 становив 2 500,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 17.03.2020, укладеного між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 станом на 26.05.2024, заборгованість становить 110 220,80 гривень, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 110 220,80 грн.
Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджуються з умовами кредитного договору. Тому суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. Факт порушення відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення договору не відкликав, і навіть не звертався до кредитора за додатковими роз'ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після, його укладення, тобто не скористався цим своїм правом, а продовжив користуватися кредитними коштами.
У відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу II Умов, відбулось істотне порушення зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
28.12.2022 року позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач не вчинив ніяких дій для погашення заборгованості.
При укладанні договору, сторони керувались ст. 634 ч.1 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи відповідача, стосовного того, що матеріали справи не містять підтверджень про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами надання банківських послуг, укладаючи кредитний договір, а також доказів, що вказаний документ на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містив умови щодо сплати відсотків за користуванням кредитом, неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цьому документі розмірах і способу нарахування, не можуть бути прийняті судом з огляду на наступне.
Відповідно до змісту анкети-заяви від 17.03.2020 підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також своїм підписом, відповідач підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Судом встановлено, що крім анкети-заяви, відповідач був ознайомлений та прийняв умови, тарифи, таблицю обчислення вартості кредиту, про що свідчить також його підпис та дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 по справі № 754/17518/15-ц, що один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові по справі № 404/502/18 від 23.03.2020, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій форми. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» використовується електронний договір та застосування електронного цифрового підпису. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
На підставі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Отже, свобода договору означає право фізичних або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що підписані в електронній формі анкета-заява та умови обслуговування, тарифів, таблиці обчислення та паспорту споживчого кредиту прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі. Відповідач підтвердив те, що йому зрозумілі умови договору, всі додаткові угоди до нього та вони мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.
На переконання суду, розрахунок заборгованості, який додавався до позову є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів відповідачем, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
При розгляді даної справи суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 14.07.2020 по справі № 367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник не надав до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Таким чином, оскільки у цивільному праві діє презумпція вини, відповідач, не погоджуючись з розрахунками позивача, мав довести належне виконання зобов'язань первинними документами. Однак жодного доказу стороною відповідача подано не було, тому відзив відповідача ґрунтується лише на бажанні відповідача не виконувати умови договору та не повертати кошти банку.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справ № 464/4985/15-ц зазначено, що твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.
Також, суд зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості та виписки по картці, відповідач користуючись кредитними коштами, свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором, не виконав. Таким чином, сума заборгованості склала 110 220,80 грн., яка складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 90 000,00 грн. та овердрафту (мінус по картці), яка становить мінус 20 220,80 грн.
Овердрафт виникає у тому випадку, коли на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості. Заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно договору в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі, згідно з тарифами.
Таким чином, оскільки відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської картки, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла непогашена заборгованість.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочносте головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
При цьому суд звертає увагу, що в даній цивільній справі зі сторони відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень, як і не заявлено жодного обґрунтованого клопотання про витребування таких доказів. Позиція відповідача фактично ґрунтується на суб'єктивній оцінці наданих позивачем по справі доказів. Тобто, стверджується про неналежність/недостатність поданих позивачем доказів, та саме цією обставиною обґрунтовується позиція відповідача. Таке недобросовісне користування своїми процесуальними правами та обов'язками з метою уникнення юридичної відповідальності на переконання суду неприпустимо та повністю знівельовує принцип змагальності.
У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» від 23.08.2016 ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, у зв'язку з чим у банку виникло право вимагати повернення грошових коштів та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного, суд вважає звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин та приходить до обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтями: 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання послуг «Monobank» від 17.03.2020 року, яка станом на 26.05.2024 року складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 110 220 (сто десять тисяч двісті двадцять) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Добрєв М. В.