Єдиний унікальний номер № 333/9253/24
Провадження № 1-кп/333/900/24
28 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024082040001280 від 28.08.2024, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степне, Запорізького району, Запорізької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачених вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за участі прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , -
На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження на стадії судового розгляду. Під час судового засідання захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 на більш м'який у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор заперечував проти вказаного клопотання, оскільки ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились, наявність судимості в обвинуваченого свідчить про їх високий рівень, вважає, що лише такий запобіжний захід зможе їм запобігти. Прокурор зазначив, що наявність вказаних ризиків була перевірена судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона захисту не надала будь-яких інших доводів ніж зазначених в апеляційній скарзі. Прокурор вважає, що покази потерпілого слід оцінювати в сукупності з іншими доказами.
Крім того, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, застосувати більш м'який запобіжний захід неможливо, оскільки він обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимий.
Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, вважають, що прокурор не довів наявність ризиків, про які зазначив в клопотанні, обвинувачений примирився з потерпілим, не збирається впливати на потерпілого і свідків чи переховуватися від суду, та буде вчасно виконувати процесуальні обов'язки, а тому просили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на більш м'який запобіжний захід, зокрема особисте зобов'язання, також вказали на наявність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, він проживає без державної реєстрації шлюбу з дружиною і дитиною.
Потерпілий підтримав позицію сторони захисту.
Розглянувши дані клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Статтею 201 КПК України передбачено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а саме передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тобто, розуміючи тяжкість вчиненого злочину, суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений може переховуватись від суду, тому зазначене вище підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує дані про ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, тому немає відомостей про наявність стабільного джерела доходів, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків. Крім того, суд враховує наявність в обвинуваченого інших судимостей, зокрема за вчинення корисливих злочинів, що підтверджує можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що на даний час судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні ще не розпочався, а відтак ОСОБА_4 , у випадку обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, може здійснювати тиск на потерпілого і свідків, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження. При цьому слід враховувати, що відповідно до норм КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого і свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.
Крім того, необхідно взяти до уваги, що обвинувачений обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого і свідків, з урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, на який вказує прокурор.
При цьому, варто зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля нівелювання ризиків можливості переховуватися від суду та вплинути на потерпілого і свідків, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого буде саме тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі ухвалення обвинувального вироку, підвищену суспільну небезпечність злочину та особи, яка його скоїла, суд вважає, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків та дасть можливості запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_4 не можливо, оскільки особисте зобов'язання та домашній арешт розраховані в першу чергу на сумлінне дотримання обвинуваченим їх умов, в той же час характер і тяжкість злочину у вчинені якого його обвинувачують, та наступного покарання, вказує на неможливість застосування вказаних запобіжних заходів. Відсутність осіб, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а також відсутність у обвинуваченого на цей час офіційного місця роботи та постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Крім того, прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, посилаючись на наявність ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, застосувати більш м'який запобіжний захід неможливо, оскільки він обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, офіційно не працевлаштований.
Обвинувачений та його захисник питання щодо продовження строку домашнього арешту просили вирішити згідно закону.
Потерпілий підтримав позицію сторони захисту.
Розглянувши дане клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а саме передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Тобто, розуміючи тяжкість вчиненого злочину, суворість та невідворотність послідуючого покарання, обвинувачений може переховуватись від суду, тому зазначене вище підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує дані про ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований, тому немає відомостей про наявність стабільного джерела доходів, не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, що підтверджує можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що на даний час судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні ще не розпочався, а відтак ОСОБА_3 , у випадку обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, може здійснювати тиск на потерпілого і свідків, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов'язковому допиту, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження. При цьому слід враховувати, що відповідно до норм КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого і свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.
Крім того, необхідно взяти до уваги, що обвинувачений обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого і свідків, з урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, на який вказує прокурор.
При цьому, варто зазначити, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям "ризик" - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі ухвалення обвинувального вироку, підвищену суспільну небезпечність злочину та особи, яка його скоїла, суд вважає, що є підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314-316, 369-372 КПК України, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, залишити без змін та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 27 січня 2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, залишити без змін та продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 28 січня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 02 грудня 2024 року об 10 год. 10 хв.
Суддя ОСОБА_1