Справа № 309/3898/24
Провадження № 2/309/1016/24
04 грудня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.
з участю секретаря судового засідання: Свистак К.М.
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про зміну розміру стягуваних аліментів, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цопко С.В. звернулась в суд з позовом до відповідача про зміну розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Посилається на те, що з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі від якого народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 02.06.2023 року визначено місце проживання неповнолітніх дітей разом з батьком. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23.09.2023 року шлюб між сторонами розірвано та вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі по 2300 грн. щомісячно на кожну дитину. На даний час у позивача скрутне матеріальне становище, вона має на утриманні ще трьох дітей, старша донька з яких навчається у лісотехнічному коледжі, що також потребує додаткових витрат, позивач змушена звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. Просить суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір стягуваних аліментів та стягувати з неї аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1600 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Представником позивача - адвокатом Цопко С.В. подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Відзив не подав. Адвокат відповідача - Гринюк Г.В., подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позов сторона відповідача не визнає. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які видані виконавчим комітетом Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області. /а.с. 10, 11/.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 23.08.2023 року шлюб між сторонами розірвано. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі по 2300 грн. щомісячно на кожну дитину.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, який обґрунтовує зміною її матеріального стану, оскільки вона має на утриманні ще трьох дітей, старша донька з яких навчається у лісотехнічному коледжі, що також потребує додаткових витрат, що на її думку повинно бути враховано судом при розгляді питання про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч. 2ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів батько може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища матері може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. 17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд України в постанові від 16.09.2020 року в справі №565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтувала обставини, які вплинули на зміну матеріального становища, що робить неможливим сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Та, обставина, що у неї на утриманні ще троє дітей, сама по собі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.
Крім того, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення її матеріального становища, наявності або відсутності у неї інших доходів, а також нерухомого або рухомого майна, що не надає суду можливості оцінити її майновий стан.
На переконання суду, без доведення позивачем вищевказаних обставин, зменшення аліментів на утримання дітей не буде обґрунтованим та суперечитиме їх інтересам.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент винесення судового наказу про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 180 -182, 192 СК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.