Справа № 308/12878/24
28 листопада 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Цмур В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Петрик Віталій Васильович до Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 28.11.2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.12.2024 року.
Позивач, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Петрик Віталій Васильович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка являлась матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Позивач), що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 09.05.2024 року (копія додається).
Чоловік ОСОБА_2 , який також являється батьком Позивача - ОСОБА_3 прийняв автоматично спадщину за померлою дружиною. Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , який являвся батьком Позивача, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 року (копія додається). Після смерті батьків Позивача залишилось спадкове майно, яке знаходиться в місті Ужгород.
Як вказано у позовній заяві, у визначений законом шестимісячний строк Позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, тому вважала, що спадщину прийняла, оскільки доглядала за батьком, періодично проживала з ним, та після його смерті вступила у володіння спадковим майном, маючи правовстановлюючі документи та продовжує здійснювати догляд та утримувати майно.
Крім того, строки прийняття спадщини за померлим батьком Позивача припали на період загальнонаціонального карантину, запровадженого Урядом, протягом яких нотаріальні контори не працювали у звичайному, штатному режимі, що унеможливлювало подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки.
Позивач вказує на те, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
При цьому позивач зазначає, що в подальшому, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
З урахуванням веденого в Україні воєнного стану, у позивача виникли об'єктивні та істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини.
У позовній заяві вказано на те, що за сукупності певних обставин, а саме того, що Позивач є єдиним спадкоємцем за законом, доглядала за майном батька, проживала в одному населеному пункті, по сьогоднішній день доглядає за спадковим майном, Позивач вважала себе такою, що спадщину прийняла, однак не зверталася до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину у зв'язку з карантинними обмеженнями та правовим режимом воєнного стану, введеним за наслідками військової агресії рф на території України.
12.07.2024 року Позивач звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Петрик Н.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_3 .
Однак, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Петрик Н.В. листом від 12.07.2024 року №48/02-14 повідомила, що видача Свідоцтва про право на спадщину є неможливою, оскільки Позивачем був пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини. Також, вищезазначеним листом приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Петрик Н.В. повідомлено, що зазначене питання вирішується у судовому порядку.
Позивач зазначає, що з урахуванням викладеного, виходячи з аналізу всіх обставин та норм права, що регулюють спірні правовідносини, слід дійти висновку, що Позивачем наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є три місяця, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 328, ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1261-1265, ч. 1 ст. ст. 1270, ч.1 ст. 1268, ст. 1269, ч.3 ст. 1272 ЦК України, правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, рішенні ВСУ у справі №6-1320цс17, постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 № 7 в абзаці 6 пункту 24, постанови від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61- 12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61- 14038св20) Верховний Суд.
Позивач виходячи із вищенаведеного, а також керуючись статтями 19, 175 та 177 ЦПК України, просить суд: визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання рішення суду законної сили, на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Петрик Віталій Васильович до Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, призначено підготовче судове зсідання.
20.08.2024 від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву. Ужгородська міська рада просить відмовити в задоволенні позову.
Зокрема представник відповідача вказує на те, що з матеріалів справи слідує, що позивач усно звернувся до нотаріуса 12.07.2024 року з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_3 . У відповідь на усне звернення приватним нотаріусом Петрик Наталією було надано лист 12.07.2024 року № 48/02-14, виходячи з якого, нотаріус вважала, що з поданих документів є неможливим видача свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до листа Приватного нотаріуса Борисової Олени Станіславівни 09.07.2024 року № 36/01-16 слідує, що нотаріус надала лист - пропозицію на усне звернення заявника.
При цьому відповідач із покликанням на ст.ст. 1, 5, 46,47, 49 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 4.12,4.14,4.15 Глави 10 Розділу ІІ Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. зауважує, що заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Представник відповідача вказує на те, що зі змісту позову вбачається, що доказів на підтвердження того, що позивач звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини як це передбачено вищевказаними вимогами відсутні, а також відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
03.10.2024 від відповідача по справі надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Представник відповідача вказує на те, що як слідує з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати позивача. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 - батько позивача. Як стверджує позивач, він є єдиним спадкоємцем після смерті батьків.
Із покликанням на положення ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272, ч. 3 ст. 1272 ЦК України,Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008, постанову Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі №565/1145/17 представник відповідача зазначає, що зазначені причини пропуску строку для прийняття спадщини, на які посилається позивач, не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
Окрім того, представник відповідача вказує і на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020 року, чинним законодавством не передбачається зупинення перебігу строків прийняття спадщини.
Представник відповідача зауважує, що ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із усною заявою про прийняття спадщини 12.07.2024 року за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_3 . Перебіг шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини для спадкоємця розпочався 14.01.2021 року та закінчився 14.07.2021 року. Позивачем подано заяву про прийняття спадщини 12.07.2024 року, тобто з пропущеним строком для подання заяви про прийняття спадщини на три роки.
Також зазначає що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в редакції, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Вказаний пункт був виключений з 18.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» № 469 від 09.05.2023.
Позивач у визначений у статті 1270 ЦК України шестимісячний строк з часу відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті батька 14.01.2021 року не звертався. Також не було подано таку заву до нотаріуса і з урахуванням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164, яким збільшено такий строк на 4 місяці. Фактично звернувся з такою заявою до нотаріуса 12.07.2024, тобто з пропуском установленого законом строку.
Представник відповідача при цьому зазначає, що позивач не надав до суду жодного доказу, які б могли підтвердити обставини поважності пропуску строку. Причини пропуску строку для прийняття спадщини, на які посилається позивач, не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Петрик Віталій Васильович до Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, призначено підготовче судове зсідання.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Разом із тим від адвоката Петрик В.В., надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв та клопотань не подавав.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка являлась матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 09.05.2024 року (копію додано до матеріалів справи).
Як вказує позивач, чоловік ОСОБА_2 , який також являється батьком Позивача - ОСОБА_3 прийняв автоматично спадщину за померлою дружиною.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , який являвся батьком Позивача, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 09.05.2024 року (копія додана до матеріалів справи).
На підтвердження того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 - до матеріалів справи додано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15.04.1972.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 28 квітня 1990 року № НОМЕР_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.04.1990 уклали шлюб, після укладення шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_6 ».
Як вказано у позовній заяві 12.07.2024 року Позивач звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Петрик Н.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_3 .
Зі змісту листа нотаріуса Ужгородський міський нотаріальний округ Закарпатської області Н. В.Петрик вбачається, що на усне звернення від 12.07.2024 р. з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , нотаріус повідомила, що вивчивши документи, подані нею, які надані нотаріусу для відкриття спадкової справи, вважає, що виходячи з поданих документів, видача Свідоцтва про право на спадщину є неможливою, оскільки нею був пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини.
При цьому нотаріус зазначила, що у відповідності до п.4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Відповідно до п.4.12. Порядку свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Відповідно до п.З постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №16 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
Відповідно до ст.ст.216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1223,ч.1ст. 1269 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини
Відповідно до ч.1 ст. 1270, .ч.1,2 ст. 1220 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до змісту п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, у яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій праві є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти на явність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Статтями 1220 - 1222, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначила, що у визначений законом шестимісячний строк Позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, тому вважала, що спадщину прийняла, оскільки доглядала за батьком, періодично проживала з ним, та після його смерті вступила у володіння спадковим майном, маючи правовстановлюючі документи та продовжує здійснювати догляд та утримувати майно.
Крім того, строки прийняття спадщини за померлим батьком Позивача припали на період загальнонаціонального карантину, запровадженого Урядом, протягом яких нотаріальні контори не працювали у звичайному, штатному режимі, що унеможливлювало подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки
Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Але, це не стосується вчинення нотаріальних дій, в тому числі, і тих, що пов'язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків (наприклад, оформлення спадщини).
Нотаріуси виконують виключно делеговані державою функції, не є суб'єктами господарювання, а тому на нотаріат не поширювалася постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Нотаріальні контори продовжували роботу під час карантинних обмежень.
Відповідно до пунктів 2.1, 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
Позивач не надала суду докази на підтвердження неможливості звернуться протягом передбачено шестимісячного строку до нотаріуса, що вона через існування обставин непереборної сили, була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса.
Таким чином, оскільки нотаріуси продовжували роботу під час карантинних обмежень, а особиста присутність у нотаріуса за останнім місцем проживання спадкодавця для подачі заяви про прийняття спадщини від спадкоємця законом не вимагається, тому поширення територією України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та віддаленість від місця проживання спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19, провадження № 61-18246св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, провадження № 61-13720св20, від 14 червня 2022 року у справі № 346/3357/21 (провадження № 61-3306св22), від 15 вересня 2023 року у справі № 345/4153/22, провадження № 61-9356св23, від 22 лютого 2024 року у справі № 755/1886/22, провадження № 11575св23.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач також посилається на введення воєнного стану відповідно до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України.
За пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Однак, у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, провадження № 61-8014св22 викладено правовий висновок, що «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».
Окрім того варто зазначити, що батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким чином ОСОБА_1 мала звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк до 14.07.2021 року, тобто такий строк закінчився ще до введення на території України воєнного стану.
Поряд з цим, позивач вказує на те, що не проживала постійно із батьком, однак здійснювала за ним догляд, та лише періодично проживала з ним.
Щодо доводів позивача про те, що у визначений законом шестимісячний строк Позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті батька, тому вважала, що спадщину прийняла, у зв'язку із наведеним вище обставинами, то такі суд вважає неспроможними, оскільки незнання норм закону, певні переконання сторони по справі не є, та не можуть підставами для задоволення позову.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що з 14.01.2021 року по 12.07.2024 року відбулися події пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконав свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дана позиція також викладена і в постанові Верховного суду у справі № 752/11156/18-ц від 20.01.2021.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Петрик Віталій Васильович до Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_1 Місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Ужгородська міська рада ел. пошта umr@radauzhgorod.gov.ua тел. 380312617071 адреса Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, ЄДРПОУ 33868924.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош