Справа № 298/1954/24
Номер провадження 3/298/1330/24
03 грудня 2024 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , безробітної, за вчинення правопорушення, передбаченого за
ч.1 ст.184 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 246154
від 22 жовтня 2024 року, складеного інспектором СЮП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гайданкою Д.В., 22.10.2024 біля 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено гр. ОСОБА_1 , яка ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов виховання і навчання своєму сину - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в період часу з 30.09.2024 по 08.10.2024 без поважних причин не відвідував навчання В.Березнянського ліцею. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що дійсно її син тривалий час не відвідує школу через своє небажання її відвідувати. Вона систематично щодня проводить виховну роботу з сином. Старається достукатись до нього, вживає всіх необхідних заходів, щоб син відвідував навчання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши докази по справі, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В ст. 280 зазначеного Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 6 вищезазначеного Закону передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вказана норма є бланкетною, тобто у ній закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, тому обов'язковим є зазначення норми закону, яка визначає обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, яку порушено суб'єктом обов'язків означеного вище правопорушення щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Між тим, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Вчинення даного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою провини, а саме: особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те, від
яких саме обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання дитини ухилялася ОСОБА_1 , не конкретизовано суті адміністративного правопорушення, не зазначено жодних доказів, на підставі яких інспектор СЮП дійшов висновку, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, в чому конкретно це виражається та чим конкретно це підтверджується, не визначено, які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на невиконання нею батьківських обов'язків.
В силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, до матеріалів справи долучено копію листа директора Великоберезнянського ліцею Бланяр Я. від 08.10.2024 № 371/01-28 з якого вбачається, що вона просить посприяти в залученні до навчального процесу учня 9-В класу, ОСОБА_2 , який з 30.09. по 08.10.2024 пропустив уроки без поважних причин; письмові пояснення ОСОБА_1 від 22.10.2024 ;, копію паспорта громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
До матеріалів справи не долучено матеріалів, здобутих працівниками поліції в рамках розгляду та перевірки наведених в листі директора Великоберезнянського ліцею Бланяр Я. фактів.
З цього приводу слід зазначити, що самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 ухиляється чи не виконує покладені на неї законодавством обов'язки.
Суддя звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, суддя приходить до висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, наведені вище норми матеріального права застосовані не були, оскільки не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України , суддя констатує про відсутністьн алежних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1 , як мати, ухиляється чи не виконує покладені на неї обов'язки щодо дитини.
З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не знайшла свого підтвердження, провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю з огляду на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 256, 283, 284 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ротмістренко О.В.