Справа № 297/3425/24
04 грудня 2024 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГЕЦКО Ю. Ю., за участю секретаря судового засідання Ісак О. І., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Берегівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області, в якому просить ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачкою ОСОБА_2 , вони проживали у фактичних шлюбних відносинах по місцю свого проживання протягом батьох років, від цих шлюбних відносин у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на повному утриманні та самостійному вихованні позивача ОСОБА_1 ..
В один день просто зібралася і покинула домівку в невідомому напрямку. Коли позивачу вдалося її розшукати, то виявилося, що вона проживає окремо і повертатися не має бажання. При цьому діти які весь час проживають з позивачем ОСОБА_1 повністю всім забезпечені, доглянуті, однак не має дитячого лікаря, оскільки в силу недосконалості законодавства позивач як батько дитини не має можливості самостійно укласти декларацію з лікарем педіатром без згоди матері, при цьому місце проживання дитини зареєстровано за місцем проживання батька - позивача ОСОБА_1 .. Сама відповідачка ОСОБА_2 добровільно відмовилася від укладання декларації з лікарем педіатром, оскільки рахує, що лікувати дитину слід виключно традиційними народними методами.
За таких обставин, позивач переконаний, що діти повинні не тільки фактично проживати разом з ним, адже до цього моменту він їх виховував, жодних проблем не виникало, позивач як батько знає всі їх звички і потреби, ставиться до них із батьківським порозумінням та терпінням, однак документально юридично його права як батька дитини не захищені.
В судовому засіданні ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав та просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому. Проти винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 280 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з'явився, подав до суду висновок з якого вбачається за доцільне позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На даний час малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком ОСОБА_1 , тобто діти на самостійному утриманні та самостійному вихованні батька без участі матері або будь-якої іншої особи яка її має право (зобов'язана) замінити.
Відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, жодного разу не відвідувала дитину, ніяким чином не піклуються про неї, матеріально не підтримує, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавляться станом здоров'я, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, вбачається за доцільне позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що мати дітей ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" п.16 роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, в принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У даному випадку слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, її утримання визначені Сімейним кодексом України та Законом України «Про охорону дитинства».
Так, відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України визначені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
В судовому засіданні судом достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тобто неповнолітніх дітей віком до 18 років.
Згідно з частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 14, 18 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує таке питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини. При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення статті 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Декларацією прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, в принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню, матеріальному забезпеченню своєї дитини, тому її необхідно позбавити батьківських прав.
На підставі наведеного та керуючись 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-284, 367, 430 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 СК України, Постановою ПВСУ № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав",
вирішив:
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Юрій ГЕЦКО