Справа№751/9830/24
Провадження №1-кп/751/379/24
04 грудня 2024 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023275440001129 від 26.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Славгород Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, працюючи кожен на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони (чергова зміна № 3) державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», маючи кожен спеціальне звання «молодший сержант внутрішньої служби», були відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронного органу, у зв'язку з чим постійно здійснювали функцію представника влади.
24.07.2023 у період часу з 19 години 15 хвилин до 19 години 17 хвилин ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, будучи працівниками правоохоронного органу, перебуваючи у громадському людному місці - на вулиці біля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого на АДРЕСА_3 , у присутності сторонніх та невідомих їм людей, діючи спільно з єдиним прямим умислом, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в ігноруванні та зневажливому ставленні до існуючих правил поведінки та співжиття у суспільстві, з метою самоствердження за рахунок фізичного насильства над іншими людьми, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, яке проявилося у безпричинному фізичному насильстві над іншими особами, скориставшись своєю фізичною та кількісною перевагою та відсутністю опору їх діям, усвідомлюючи, що вони являються працівниками правоохоронного органу, і проявляючи завдяки своєму службовому положенню зверхність над іншими людьми, умисно безпричинно почали проявляти невиправдану агресію та застосовувати насильство стосовно невідомих їм людей, вчиняючи хуліганство за наступних обставин.
Так, 24.07.2023 близько 19 години 15 хвилин ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, перебуваючи на вулиці біля приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого на АДРЕСА_3 , підійшли до незнайомого їм раніше ОСОБА_5 . При цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, без будь-якої причини та загрози з боку ОСОБА_5 , наблизившись до останнього, зненацька здійснив сильний поштовх правою рукою в праве плече останнього, від чого він ледь втримавши рівновагу, щоб не впасти, відступив назад. Після цього особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, тримаючи руки зжатими в кулаки, наблизився впритул до ОСОБА_5 , змушуючи його ще відступити назад та притиснутися до дерев'яного паркану. Одразу після цього ОСОБА_3 , котрий весь час знаходився поряд, без будь-яких причин та видимих для нього загроз з боку ОСОБА_5 , умисно, з метою заподіяння фізичного насильства чоловіку та завдання йому побоїв, наніс йому 4 удари правою рукою, зажатою в кулак, та 2 удари коліном своєї правої ноги, попадаючи по різним частинам тіла ОСОБА_5 (тулубу, ногам та голові), після, відступивши на один крок від ОСОБА_5 , наніс йому ще один удар правою ногою по голові, від чого потерпілий відчував сильний фізичний біль.
При цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, під час нанесення побоїв ОСОБА_5 постійно знаходився поруч із ОСОБА_3 , спостерігав за спричиненням фізичного насильства потерпілому, не зупиняв протиправні дії ОСОБА_3 , а навпаки своєю безпосередньою присутністю утверджував у ОСОБА_3 відчуття безкарності та правильності його протиправних дій, а також перебував поряд з метою унеможливлення припинення побиття потерпілого ОСОБА_5 з боку інших осіб.
Одразу після цього ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, близько 19 години 16 хвилин, підійшовши до вхідних розсувних дверей магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого на АДРЕСА_3 , безпричинно почали чіплятися до невстановленого в ході досудового розслідування чоловіка. При цьому ОСОБА_3 умисно без будь-яких причин та явних для нього загроз наніс лівою рукою, затиснутою в кулак, один удар у праву частину обличчя невстановленого чоловіка, після чого особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, підтримуючи протиправні дії ОСОБА_3 , умисно правою рукою, затиснутою в кулак, наніс один удар в праву частину щелепи невстановленому чоловіку, від чого останній упав, вдарившись об тверду бетонну поверхню.
Після цього ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, продовжуючи свою протиправну діяльність, спрямовану на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, відійшли до автомобільної стоянки, котра розташована біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на АДРЕСА_3 , де близько 19 години 17 хвилин почали безпідставно образливо чіплятися до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При цьому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, умисно без будь-яких причин та явних для нього загроз наніс один ковзний удар правою рукою, стиснутою в кулак, по обличчю потерпілого ОСОБА_8 , котрий одночасно прийшовся йому в ліве плече, від чого останній відчув сильний фізичний біль. Після чого особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, намагався ще ударити кулаками потерпілого, здійснюючи прицільні викиди рук, затиснуті в кулаки, у бік ОСОБА_8 , однак останній зміг ухилитися від ударів. У свою чергу ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, ставши в бійцівську стійку, намагався заподіяти удари руками, затиснутими в кулаки, ОСОБА_7 , однак не зміг заподіяти йому побої через припинення їх протиправної діяльності військовослужбовцем Збройних Сил України ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, визнав повністю, у ході допиту в судовому засіданні повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті та інкриміновані йому фактичні обставини. Показав, що дійсно заподіяння насильства потерпілим з його боку носило безпідставний та неспровокований характер. Надалі заподіяну шкоду потерпілому ОСОБА_5 відшкодував. Щодо другого потерпілого ОСОБА_6 вчиняв заходи щодо відшкодування шкоди, однак не зміг із ним досягти домовленості. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати та призначити покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі.
Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, з урахуванням думки учасників судового провадження, переконавшись у добровільності визнання інкримінованих обставин, вірному розумінні ним суті обвинувачення та юридичних наслідків відмови від оспорювання інкримінованих у кримінальному провадженні обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались докази щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорювались.
У судовому засіданні було встановлено, що зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність своїх позицій та усвідомлюють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Заслухавши обвинуваченого та дослідивши характеризуючи матеріали, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, а його дії кваліфікуються за ч. 2 ст. 296 КК України.
Призначаючи покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення на стадії досудового розслідування, про що суду було повідомлено стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження, та усунення заподіяної шкоди потерпілому ОСОБА_5 . При цьому, на переконання суду, поведінка обвинуваченого в судовому процесі та його посткримінальна поведінка на стадії досудового розслідування дозволяє з сутнісної точки зору розцінювати його каяття саме як щире.
Крім того, з урахуванням положень ч. 2 ст. 66 КПК України суд вважає за можливе в межах даного кримінального провадження визнати пом'якшуючою обставиною молодий вік обвинуваченого станом на момент вчинення кримінального правопорушення, та як наслідок - відсутність у нього значного життєвого досвіду.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 67 КК України, стороною обвинувачення не наведено та судом не встановлено.
Суд також враховує, що обвинувачений неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, за попереднім місцем проходження служби характеризується задовільно (з урахуванням окремих зауважень), раніше не судимий, за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався. Суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності, однак такі порушення були пов'язані із порушенням окремих правил дорожнього руху та значної суспільної шкоди не зумовили, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про вчинення раніше обвинуваченим будь-яких правопорушень, пов'язаних із порушенням громадського порядку або з вчиненням насильства.
Враховуючи вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки скоєного, особу обвинуваченого, зокрема його відношення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання, домірне скоєному кримінальному правопорушенню, у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 296 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, які є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого.
Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України саме таке покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, та з урахуванням встановлених обставин справи та обставин, що характеризують особу обвинуваченого, суд доходить висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.
Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Клопотань про обрання запобіжних заходів до вступу вироку у законну силу до суду не надходило. З огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників кримінального провадження, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
Ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання у вигляді обмеження волі з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на ОСОБА_3 передбачені ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Суддя ОСОБА_1