Справа № 308/15692/24
27 листопада 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Бедьо В.І.,
за участі секретаря судових засідань Молдован Д.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Німець Олена Михайлівна до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
07.08.2010 року, ОСОБА_1 (надалі - Позивач), уклала шлюб з ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), який зареестрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07.08.2010 року зроблено актовий запис №309, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .
Від шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження: серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що в Книзі реєстрації народжень 13 груня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за №1494. Подружні стосунки між батьками не склались, тому уже деякий час вони з Відповідачем припинили фактично проживати однією сім?єю, а наразі, перебувають у процесі розірвання шлюбу. Дитина проживає разом із Позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини з червня 2024 року, хоча до того утримував та платив аліменти в розміні 800 євро на місяць. Тому склалися обставини, які шкодять інтересам дитини. Звертаю увагу суду, що угода про сплату аліментів між сторонами не укладалась. Тому, з метою захисту прав дитини на належне утримання з боку батька, який проживає окремо, позивач звертається до суду із заявою про стягнення аліментів.
Враховуючи необхідні витрати на утримання дитини, повноцінне харчування та фізичний розвиток, лікування, поїздки до батька за кордон та інше, вважаю, що розмір аліментів повинен бути встановлений в твердій грошовій сумі в розмірі 12 000,00 грн. (дванадцяти тисяч гривень) на дитину, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає що позов підлягає задоволенню з таких підставах.
07.08.2010 року, ОСОБА_1 (надалі - Позивач), уклала шлюб з ОСОБА_2 (надалі - Відповідач), який зареестрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07.08.2010 року зроблено актовий запис №309, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження: серії НОМЕР_2 . Сімейне життя у позивача з відповідачем не склалося, втрачено всі фізичні та духовні зв'язки.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Статтею 24 Сімейного кодексу України встановлено , що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється в наслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Статтею 110 Сімейного Кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Приписами ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України встановлено , що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позивач скористався даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу - є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя, та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином суд вважає, що сім'я сторін розпалась, та поновити її на теперішній час не має можливості.
Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 8ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ст.180СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст.141СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч.1 ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7ЗУ«Про державний бюджет України на 2024 рік » визначено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для дітей віком від 6 до 18 років: 3196 гривень.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 0712.2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», №31111/04, § 54).
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків.
Враховуючи наведені вище обставини, керуючись принципом розумності і справедливості, враховуючи обставини передбачені ст.182 СК України, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання в розмірі 4000 грн, на дитину щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму , для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення нею повноліття, оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та обов'язку обох батьків її утримувати та відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі, покриватиме частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Як вбачається із штампу вхідного листа позивач звернулася до суду із даним позовом 12.11.2024 року, тому на підставі ст. 191 СК України аліменти слід стягувати починаючи з 12.11.2024 року.
На підставі п.1 ч.1 ст.430ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати суми платежу аліментів за один місяць.
При цьому у відповідності до ст.141ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в користь держави судові витрати в розмірі 1211,20 гривень судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 197-200, 223, 133, 141-143, 247, 259-268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 105, 110, 112, 113, 114, 115. Сімейного Кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд,-
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 07.08.2010 року зроблено актовий запис № 309.
???Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тис.) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку.
Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
Міськрайонного суду В.І.Бедьо