03.12.2024
Справа № 642/7433/24
Провадження № 1-кп/642/752/24
03 грудня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024220830000040, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця, перебуваючого на посаді механіка 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, -
Наказом командиру військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2024 № 118 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду механіка 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, у період з 20.08.2024 по 25.08.2024, точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, поблизу н.п. Мирноград Донецької області, точне місце в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на придбання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знайшов у місці проведення бойових дій корпус ручної гранати РГД-5 із підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, які став зберігати при собі у своєму рюкзаку.
26.08.2024 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, маючи при собі рюкзак, в якому знаходився корпус гранати РГД-5 та підривач до ручних гранат типу УЗРГМ, перебуваючи у відпустці, автобусом прибув з Донецької області до автостанції «Привокзальна» у м. Харків, зайшов до станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен» доїхав до станції «Студентська» КП «Харківський метрополітен», де у вестибюлі вищевказаної станції метро злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена співробітниками поліції.
26.08.2024 у період часу з 14 годин 58 хвилин до 16 години 04 хвилини під час огляду місця події, у кімнаті поліції на станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен» за адресою: м.Харків, майдан Привокзальний, 2-М, на території Холодногірського району м. Харкова, співробітниками ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області було виявлено та вилучено корпус ручної гранати РГД-5 із підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, які ОСОБА_4 зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
Згідно проведеної судової експертизи, надані на дослідження предмети є: корпусом ручної гранати РГД-5, промислового способу виготовлення. В окремому стані (без засобів підриву) до категорії бойових припасів не належить. Підривач типу УЗРГМ до ручних гранат промислового способу виготовлення, є вибуховим пристроєм, до категорії бойових припасів не належить. У своїй сукупності (штатному з'єднанні) корпус ручної гранати РГД-5 з підривачем типу УЗРГМ утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, яка відноситься до категорії боєприпасів.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, солдат ОСОБА_4 під час несення служби у військовій частині НОМЕР_1 корпус ручної гранати РГД-5, підривач типу УЗРГМ до ручних гранат не отримував.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в пред'явленому йому обвинуваченні свою провину визнав повністю, щиро покаявся у скоєнні кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та пояснив, що дійсно перебуваючи на бойовій позиції за місцем несення служби, поблизу населеного пункту Мирноград Донецької області, знайшов ручну гранату РГД-5 із підривачем , які став зберігати при собі. Він поклав гранату із підривачем до свого рюкзаку та 26.08.2024, перебуваючи у відпустці, автобусом прибув з Донецької області до автостанції «Привокзальна» у м. Харкові, де зайшов до станції метро «Вокзальна» КП «Харківський метрополітен» та доїхав до станції «Студентська», у вестибюлі якої був зупинений співробітниками поліції, які в подальшому, в цей же день під час огляду, в кімнаті поліції у присутності понятих в його рюкзаку виявили та вилучили ручну гранату із підривачем.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів кримінального провадження.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив незаконне носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем мешкання та служби, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно правової позиції Конституційного Суду України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі та застосувати до обвинуваченого вимоги ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом випробувального строку не скоїть нового правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, зобов'язавши засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, оскільки, на думку суду, саме таке покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо без ізоляції останнього від суспільства, так як ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання та служби, також обвинувачений зобов'язався в подальшому дотримуватись бездоганної поведінки, враховуючи те, що будь-яких наслідків від злочину не наступило, крім того, прямої (дійсної) шкоди внаслідок вчинення злочину завдано не було, відсутність обтяжуючих вину обставин.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. ст.96-1, 96-2 КПК України.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Крім того, пунктом 3 частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.
Разом з тим, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан на 30 діб, який в подальшому був продовжений (останній раз 28.10.2024 року строком на 90 діб).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №186-р від 26.02.2022 року, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ №225-р від 16.03.2022 року, вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.
У разі коли майно, визначене в абзаці першому цього пункту, не було передано в установленому порядку, таке майно передається відповідній обласній військовій адміністрації за місцем його знаходження після погодження із зазначеними в цьому пункті державними органами.
Таким чином, враховуючи введення з 24.02.2022 року воєнного стану на території України, необхідність забезпечення потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки, відсічі збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки, державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також, що чинним законодавством передбачено можливість передачі конфіскованого майна, що перейшло у власність держави, Збройним Силам України, суд вважає, що знищення вилученої у ОСОБА_4 гранати із підривачем є недоцільним, а підлягає конфіскації у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням по справі експертиз матеріалів, речовин та виробів Харківським НДКЦ № СЕ - 19/121-24/25017-Д від 03.09.2024 в розмірі 4543 грн. 68 коп. та № СЕ - 19/121-24/25143-ВТХ від 04.09.2024 в розмірі 3786 грн. 40 коп, а всього в розмірі 8330 грн. 08 коп., необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч. 4 ст. 76 КК України здійснення нагляду за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 .
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню не обирався.
Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.08.2024 про накладення арешту на майно - скасувати.
На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, вилучені речові докази, а саме: корпус ручної гранати «РГД-5», підривач (запал) до ручної гранати типу УЗРГМ, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області (квитанція № 21 від 12.09.2024) - передати у власність держави в особі Міністерства оборони України.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням по справі судових експертиз матеріалів, речовин та виробів Харківським НДКЦ № СЕ - 19/121-24/25017-Д від 03.09.2024 в розмірі 4543 грн. 68 коп. та вибухо-технічної експертизи № СЕ - 19/121-24/25143-ВТХ від 04.09.2024 в розмірі 3786 грн. 40 коп, а всього в розмірі 8330 грн. 08 коп.
Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1