Справа№ 953/9966/24
н/п 3/953/2935/24
"04" грудня 2024 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомо, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15.10.2024 (серія ЕПР1 № 151136), 15.10.2024 о 12:45:15 год в м. Харків по вул. Барабашова, буд. 10Б, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Alkotest Drager 6820 або проходження в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ водій ОСОБА_1 відмовився.
Дії водія ОСОБА_1 , особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковані як порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), вчинення правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання (11.11.2024 та 04.12.2024) повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була належним чином повідомленою, зокрема відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України було надіслано повістки за адресою зафіксованою в протоколі, в тому числі й СМС повідомлення через додаток «Viber» з відміткою "Доставлено".
Також суд враховує, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд справи буде здійснювати Київський районний суд м. Харкова, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов'язковою.
У рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням наведеного, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов'язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи належне повідомлення особи про дату судового засідання, відсутність клопотань, що перешкоджають розгляду та обмеженістю строку розгляду справи
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Дослідивши надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив наступне.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2 - 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 6 - 8 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (п. 1-11 розділу ІІ Інструкції).
Суд враховує, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , його відмова від проходження огляду підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15.10.2024 (серія ЕПР1 № 151136).
Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами:
- відомостями, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.10.2024 (серія ЕПР1 № 151136) (а.с. 1);
- даними відеозапису з бодікамери 470770, 473181, відеореєстратора 70mai, які міститься на CD-диску (на відеозаписі, інспектор поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність підозри щодо перебування особи у стані алкогольного сп'яніння та про необхідність проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння; зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння; процес оформлення протоколу про адміністративне правопорушення) (а.с. 2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 4);
- рапортами інспекторів поліції (а.с. 6, 7);
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), та підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та п.6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року акцентував увагу на тому, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів несе потенційні ризики спричинення серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Отже, санкція даної правової норми є безальтернативною і не передбачає дискреційних повноважень судді щодо обрання виду, розміру і строку адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню щодо винної особи. Відтак обставини, зазначені у ч.1 ст.33КУпАП, зокрема характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, на вид і міру стягнення за цією частиною статті не впливають.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія (а.с. 3). і керував транспортним засобом, не маючи цього документа, у зв'язку з чим постановою уповноваженої службової особи органу Національної поліції його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с. 7).
Проте відсутність в особи посвідчення водія не перешкоджає застосуванню щодо неї покарання (стягнення) у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду, сформульовану у постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23).
У цій постанові Об'єднана палата виснувала, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Як зазначив Касаційний кримінальний суд, унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому Об'єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у цьому разі набуває особливого значення.
Отже, суд вправі, а в окремих випадках зобов'язаний застосувати відповідне покарання (стягнення) незалежно від того, чи мала особа на момент вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Як зазначено у Законі України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 605,60 грн судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 25, 33, 130, 279, 283, 284 КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч, 00) грн (отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: оплата штрафу за постановою суду по протоколу про адміністративне правопорушення від 15.10.2024 (серія ЕПР1 № 151136) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у дохід держави в розмірі 605,60 (шістсот п'ять, 60) грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова «судовий збір», Київський районний суд м. Харків код ЄДРПОУ суду: 02893746).
Відповідно до частини 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.М. Дяченко