справа № 619/9480/24
провадження № 2-а/619/44/24
Рішення
іменем України
03 грудня 2024 року,
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 619/9480/24,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції,
вимоги позивача: про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
представник відповідача: Ільченко Є.С.
Виклад позиції позивача за заперечень відповідача.
ОСОБА_1 20.11.2024 звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 3495423 від 17.11.2024. У обґрунтування позову зазначено, що 17.11.2024 року її було зупинено (про що вона дізналась з тексту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності) інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 , який під час зупинки не представився і не повідомив причину зупинки, не провів безперервний запис спілкування на бодікамеру, як передбачено вимогами Наказу 1026 МВС України. На прохання інспектора повідомити її данні, вона надала в телефоні данні із застосунку «Дія», після чого співробітники поліції у місті Харкові по вул. Клочківська 259Б склали на неї постанову про притягнення до адмінвідповідальності за порушення правил проїзду на заборонений жовтий сигнал світлофора і визначили покарання у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Під час розгляду справи не надали їй можливість реалізації її конституційного права на правничу допомогу, у якому було відмовлено, про що свідчить текст підписаної оскаржуваної постанови. Позивачу було зачитано її право на правничу допомогу адвоката, однак на її клопотання про залучення до розгляду справи адвоката їй було відмовлено, так само як і відмовлено у відкладенні розгляду справи на іншу дату. Потім вона просила надати їй безоплатну правничу допомогу як інваліду 2 групи, також було відмовлено у реалізації її конституційного права на правничу допомогу, передбаченого ст. 59 Конституції України.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 17.11.2024 близько 13:36 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 244, екіпажом управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції виявлено рух транспортного засобу SKODA OCTAVIA з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій якого, здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що об'єктивно вказувало на ознаки вчинення в діях водія порушення пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Зазначені дії водія об'єктивно були юридичною підставою для реалізації поліцейських заходів, встановлених діючим законодавством. За наявності обставин, зазначених в частині першій статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції подано вимогу про зупинку водію вищезазначеного транспортного засобу. Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявилась: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Лютенком Русланом Андрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3495432 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Вся подія була зафіксована на нагрудну камеру поліцейського. Право позивачки на правову допомогу не було порушено, оскільки працівники поліції жодними своїми діями не перешкоджали їй отримати правову допомогу, однак остання вимагала саме у поліцейських надання їй безоплатної правової допомоги. Позивачці в повному обсязі роз'яснені її права, що зафіксовано на відео, вона не бажала переносу розгляду справи, а продовжувала вимагати від працівників поліції безоплатної вторинної правової допомоги. Як убачається зі змісту відеозапису жодними діями працівників поліції позивач не був обмежений в реалізації його прав, в т.ч. і на правову допомогу.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Ільченко Є.С. у судове засідання не з'явилася, надіславши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності.
Частиною 3 статті 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.12.2024.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 3495432 від 17.11.2024, винесеної інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 , 17.11.2024 о 13:36 год за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 244, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA OCTAVIA А7 НОМЕР_1 , проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3.ґ. ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, за що останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн (а.с. 17).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Як передбачено ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено (ч.3 ст.286 КАС України).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом частин першої-третьої ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У відповідності до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 8.1 ПДР установлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.7.3. "ґ" ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно з п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "STOP", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Приписами п. 8.11 ПДР встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 "STOP" він повинен керуватися сигналами кожного світлофора (п.16.8 ПДР).
За змістом оскаржуваної постанови, 17.11.2024 о 13:36 за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 244, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ SKODA OCTAVIA А7 НОМЕР_1 проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 ґ Правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаною вище постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3495432 від 17.11.2024, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
На підтвердження правомірності оскарженої постанови до матеріалів справи також надано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію, яка мала місце 17.11.2024 о 13 год 36 хв, на яких відображено, що водій автомобіля SKODA OCTAVIA білого кольору перетнув горизонтальну дорожню розмітку «стоп лінія», виїхавши таким чином на перехрестя на жовтий сигнал світлофора та завершив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофора.
Відповідно до дослідженого відеозапису, водію повідомлена причина зупинки, під час розгляду справи надано можливість надати пояснення, роз'яснено права.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечив йому можливість скористатися правовою допомогою.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1363 від 28 грудня 2011 року «Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» та відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», в якій визначено категорії осіб яким відповідно до цього Закону та інших Законів України надано право на безоплатну вторинну правову допомогу, вказаними нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку співробітників поліції викликати особі яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ адвоката (захисника).
Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що працівник поліції якимось чином перешкоджав позивачці у користуванні своїми правами, у тому числі, не обмежував у праві отримувати правову допомогу.
В контексті спірних правовідносин право на юридичну допомогу не є абсолютним, його реалізація вимагає вчинення певних дій з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки чинне адміністративне процесуальне законодавство не визначає обов'язковість участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права в розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії.
Водночас, законодавець не обмежує вказану особу в способі отримання юридичної допомоги, як то особиста участь представника, консультація за допомогою телефону або іншого технічного засобу тощо. До того ж, ОСОБА_1 сама являється адвокатом (свідоцтво № 3798, видане 25.06.2009 Київською міською КДКА).
Враховуючи викладене, суд зазначає про доведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачкою інкримінованого їй адміністративного правопорушення та, як наслідок, про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Отже, постанова відповідача прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
На думку суду позивачкою ОСОБА_1 не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Натомість відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, підтверджено правомірності своїх дій/рішень належними доказами.
Оскільки позивачка являється інвалідом ІІ групи, судови витрати залишаються за рахунок держави.
Керуючись ст. 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Учасникам справи надіслати копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін, їх місцезнаходження, проживання чи перебування:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя І. М. Нечипоренко