Справа №: 385/1532/24 Провадження № 3/385/858/24
03.12.2024 року м. Гайворон
Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М. В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського районного відділу поліції в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, зареєстрованої та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 269165 від 30.09.2024 ОСОБА_1 29.09.2024 о 20 год 00 хв в АДРЕСА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме залишила своїх синів одних в квартирі, що могло спричинити шкоду життю чи здоров'ю останніх, чим порушила вимоги ст. 150 СК України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону здоров'я», вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, будучи належно повідомленою про місце та час проведення судового розгляду.
Зважаючи на викладене, судом вирішено провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , що не суперечить правовим приписам ч. 2 ст. 268 КУпАП..
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 184 КУпАП виходячи з наступного.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за надано наступні докази: рапорт від 30.09.2024 за яким 30.09.2024 о 08:05 до ВП № 1 м. Гайворон зателефонувала ОСОБА_4 та повідомила, що в неї зникають каструлі, та бажає щоб приїхали відповідні служби оскільки вважає, що сусідка недоглядає за дітьми, заяву ОСОБА_4 та повідомила, що просить прийняти міри до сусідки ОСОБА_1 , оскільки така зловживає спиртними напоями та вважає, що сусідка не доглядає за дітьми залишаючи їх вдома самих; пояснення ОСОБА_4 згідно якого вона просить прийняти міри до сусідки ОСОБА_1 , оскільки така зловживає спиртними напоями з іншими своїми гостями та вважає, що сусідка не доглядає за дітьми, копію паспорту ОСОБА_1 та копії свідоцтв про народження дітей.
Дослідивши обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, долучені докази, суд доходить такого висновку.
Ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Дана норма є банкетною, тобто в ній закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права.
В фабулі протоколу вказане посилання на положення ст. 150 СК України та ст. 8, 12 Закону України «Про охорону здоров'я», від виконання яких, згідно протоколу, ухилилась ОСОБА_1 .
Ст. 150 СК України встановлює, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Стаття 8 Закону України «Про охорону здоров'я» встанговлює державний захист права на охорону здоров'я, а стаття 12 - встановлює, що охорона здоров'я - пріоритетний напрям державної діяльності. Тобто дані положення не регламентують обов'язки батьків щодо дітей.
Слід вказати, що дослідивши наведені докази суд констатує, що такі не доводять фату вчинення інкримінованого ОСОБА_5 правопорушення.
Зокрема письмове пояснення та заява ОСОБА_6 не містять відомостей про дату, час, тобто факту залишення дітей без нагляду ОСОБА_5 , в таких викладено лише загальні припущення заявниці.
Протокол та рапорт, без підтвердження іншими, належними та допустимими доказами, не можуть буди самостійними доказами вчинення правопорушення, що випливає з сталої практики ВС.
Копія паспорту та свідоцтв про народження не доказами вчинення будь якого правопорушення.
Крім того суд звертає увагу на те, що в протоколі про вчинення правопорушення не зазначено на який період часу ОСОБА_1 залишала без нагляду дітей, а лише зазначено, що діти залишились без нагляду 29.09.2024 о 20:00 год, в підтвердження чого не додано жодного доказу.
Відповідно цього недостатньо для обвинувачення матері у свідомому невиконанні своїх батьківських обов'язків.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, частиною першою статті 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями частини третьої статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У рішенні в справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі належить закрити відповідно до пункту 1 статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.
Керуючись статями 283, 284 КУпАП,
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Гайворонський районний суд Кіровоградської області.
Суддя : М. В. ВЕНГРИН
Дата документа 03.12.2024