гСправа № 187/2139/24 Провадження №1-кп/0187/168/24
04 грудня 2024 року смт. Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в смт. Петриківка у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду угоду про визнання винуватості від 22.11.2024 року у кримінальному провадженні № 12024042250000030 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Авдіївка Донецької області, громадянина України, не одруженого, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовозобов'язаний, відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано відстрочку до 19.11.2031 року, раніше не судимий,-
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -
за участі сторін кримінального провадження обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_9 , прокурора ОСОБА_10 ,
01.11.2024 о 12 годині 15 хвилин ОСОБА_11 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме: у кімнаті 46 гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_3 , маючи мобільний телефон «РОСО» модель 22033QPG, ИМЕЙ І- НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2- НОМЕР_2 , використовуючи стільниковий оператор зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , вирішила самостійно провести оплату, через мобільний додаток «Приват24». Однак, через відсутність навиків у користуванні мобільним додатком «Приват 24», який завантажений на її вищевказаному мобільному телефоні, за допомогою якого можна здійснити оплату або перевід грошових коштів, при введенні три рази невірного паролю до мобільного додатку «Приват24», додаток автоматично заблокувався. В подальшому, ОСОБА_11 , прийшла до кімнати № 58 у вказаному гуртожитку, в якій на той час мешкав раніше її знайомий, ОСОБА_3 , та звернулась до останнього за допомогою, з метою розблокування мобільного додатку «Приват24».
У подальшому, ОСОБА_3 погодився виконати зазначене прохання ОСОБА_11 . Після чого, тримаючи у своїх руках вищевказаний мобільний телефон потерпілої, завантажив та встановив на нього мобільний додаток "Приват 24", який діє на підставі банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011, авторські права на який належать АТ КБ «ПриватБанк», використовуючи вказаний мобільний додаток, ОСОБА_3 незаконно, протиправно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, маючи повний доступ до банківського рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), здійснив несанкціонований вхід до особистого кабінету останньої шляхом введення самостійно вигаданого ним паролю до входу. Після чого, ОСОБА_3 , шляхом використання вказаного мобільного додатку, здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім'я ОСОБА_11 в АТ КБ «ПриватБанк» на картковий рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ім'я співмешканки ОСОБА_12 в АТ КБ «ПриватБанк», в результаті чого таким чином викрав кошти, які належали ОСОБА_11 .
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Крім того, 01.11.2024 близько 12 години 37 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_4 , діючи на досягнення злочинного результату, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір, спрямований на особисте збагачення, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, введеного 24.02.2022 на підставі Указу Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації, на території України введено воєнний стан, а також те, що у подальшому, відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 № 49/2024, строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 листопада 2024 року продовжено строком на 90 діб, маючи повний доступ до особистого кабінету, зареєстрованого у мобільному додатку «Приват24» на ім'я ОСОБА_11 , таємно шляхом здійснення переказу грошових коштів на загальну суму 28 000 грн. з банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 потерпілої на банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , яка належить його співмешканці ОСОБА_12 здійснив крадіжку коштів потерпілої ОСОБА_11 .
Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_3 , розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_11 матеріального збитку в сумі 28000 гривень.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану.
22.11.2024 року між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_9 було укладено угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов: підозрюваний ОСОБА_3 , у порядку ч.2 ст. 469 КПК України щодо укладання угоди про визнання винуватості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Крім того ОСОБА_3 раніше в силу ст.. 89 КК України не судимий, активно сприяв у забезпечені швидкого досудового розслідування, щиро розкаявся у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завданий збиток потерпілій, має на утриманні неповнолітніх дітей, зобов'язується:
1)беззастережно визнати в повному обсязі у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;
2)сприяти в забезпеченні виконання завдання кримінального правопорушення щодо швидкого, повного та неупередженого судового розгляду кримінального провадження в суді.
Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;
-за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки;
-ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладання обов'язків на підставі ст. 76 КК України.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз'яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений зрозумів роз'ясненні судом права, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_3 узгоджену в угоді міру покарання.
Потерпіла ОСОБА_11 в підготовче судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Крім того надала заяву, відповідно до якої остання не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 .
Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_3 узгоджену в угоді міру покарання.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди (ч. 4 ст. 469 КПК України).
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 названого Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а за ч. 1 ст. 361 є кримінальним проступком.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_9 і призначення ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням на мінімальний строк, передбачений ст.75 КК України, та встановленням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки на думку суду, призначення такого покарання матиме належний виховний вплив на обвинуваченого та буде сприяти його виправленню, призведе до позитивних змін в його особистості та формуванню у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 314, 374, 394, 471, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 22 листопада 2024 року між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024042250000030 від 18.11.2024 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;
-за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно статті 76 частини 1 пунктів 1, 2, частини 3 пункту 2 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк рахувати з часу проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1