Справа № 183/10303/24
№ 1-кп/183/1868/24
02 грудня 2024 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041350001007 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, громадянина України, немаючого інвалідності, з повною середньою освітою, навчається у Дніпровському індустріально - педагогічному фаховому коледжі за ОПС «Фаховий молодший бакалавр» по спеціальності « НОМЕР_1 Професійна освіта» спеціалізація «Транспорт» на ІІ курсі, непрацюючого, неодруженого, немаючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
обвинуваченого за ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
В обґрунтуванні якого зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу, станом на теперішній час не відпали та є наявні.
Продовження застосування до ОСОБА_3 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому обвинувачується останній, наявність у цій справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків можливо лише при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 . Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та низки тяжких злочинів, найтяжче покарання за які, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від суду, що перешкоджатиме судовому розгляду в межах розумних строків.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що свідок ОСОБА_6 мешкає в одному населеному пункті з обвинуваченим ОСОБА_3 , та свідок ще не допитаний безпосередньо судом, отже, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене ОСОБА_3 судом у разі визнання його винним за результатом судового розгляду, останній перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідка та змусити його змінити свої показання або відмовитись від них з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , який обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, а також у збуті особливо небезпечної психотропної речовини перебуваючи на волі, може продовжити вказану злочинну діяльність, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працює, неодружений, законних джерел доходів не має, на утриманні малолітніх дітей не має, внаслідок чого стійкі соціальні зв'язки в нього відсутні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 314, 315, 376 КПК України, суд
У зв'язку з тим, що складання ухвали суду вимагає значного часу, суд вважає за необхідне обмежитись складанням і оголошенням її резолютивної частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, суд
Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 30 січня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу у вигляді 80 (вісімдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1