Справа № 182/1472/23
Провадження № 2/0182/98/2024
Іменем України
28.11.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства -
ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства.
В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що у 2013 році він познайомився з ОСОБА_3 , з якою почали спільно проживати та вести спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 , реєстрація народження якого була проведена на підставі її заяви. Починаючи з 2013 року по 2016 рік вони спільно проживали в м.Києві. А через деякий час, за запрошенням друзів, поїхали до Криму, де проживали в м.Судак. Починаючи з серпня 2016 року, ОСОБА_3 забрала свого сина та поїхала до м.Нікополя Дніпропетровської області, де проживала у своєї матері ОСОБА_2 - відповідачки по справі. Навесні 2017 року він також повернувся до міста Нікополя, де поселився до ОСОБА_3 , яка мешкала у своєї матері. Однак, з часом відносини погіршились і вони припинили спільне проживання. 08 жовтня 2018 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 і над малолітнім було призначено опікуном відповідачку по справі. З часу ухвалення рішення по справі він декілька разів відвідував сина, який проживав з бабусею, але вона всіляко намагалась перешкоджати спілкуванню, аргументуючи, що він не є батьком дитини. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що він себе вважає батьком дитини, змушений звернутись до суду з даним позовом та просить ухвалити рішення, яким визнати його батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, при цьому, на адресу суду від нього надійшла заява, в якій просить суд розгляд справи проводити за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає (а.с.41, 56).
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, при цьому, на адресу суду надала заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за своєї відсутності (а.с.57). Окрім цього, відповідачка своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, скористалася та надала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне.
Так, її донька та позивач по справі спільно проживали та коли народився ОСОБА_4 , вони навмисно не зареєстрували та не внесли відомості про батьківство, оскільки мали фінансовий інтерес. За час спільного проживання позивач постійно бив її покійну доньку та знущався над нею. Окрім цього, не може з впевненістю сказати, що онук Вадим, дійсно, є сином позивача, оскільки її донька вела вільний образ життя. Таким чином, просить суд врахувати даний відзив, а також зазначає, що підстав заперечувати щодо позову у неї немає, як і не має підстав визнавати вимоги позивача (а.с.30-31).
Представник відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув.
Дослідивши письмові докази по справі, давши їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ст.121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленого ст.ст.122 та 125 цього Кодексу.
За змістом ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народися ОСОБА_5 , про що свідчить актовий запис № 3443, складений 22 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві (а.с.14). Як вбачається з матеріалів справи, відомості про батька в актовий запис про народження дитини було зазначено на підставі ч.1 ст.135 СК України (за заявою матері).
Згідно з ч.3 ст.12 та ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до вимог ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року по даній справі було призначено судово-генетичну експертизу (а.с.43). Згідно з висновком експерта № 493-МГ від 01 лютого 2024 року, ОСОБА_1 , дійсно, є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, і за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 % (а.с.48-52).
Таким чином, беручи до уваги експертний висновок, у суду не викликає сумнівів той факт, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.125, 126, 128, 134 СК України, ст.ст.12, 13, 18, 76, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), внести зміни в Книгу реєстрації народжень, про народження дитини, актовий запис №3443 від 22 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, записавши в графі батько « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство Україна».
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал