Справа № 204/7079/24
Провадження № 3/204/2586/24
19 серпня 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Василенко В.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №067894 від 15 липня 2024 року, 14 липня 2024 року о 23 год. 02 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив фізичне насильство, відносно своєї сестри ОСОБА_2 , яке вбачалось в ударі в область шиї кулаком. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що дійсно між ним та його сестрою був конфлікт, однак він не вчиняв домашнього насильства та не бив сестру.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності, перевіривши їх на належність, допустимість, достатність та достовірність приходжу до наступного висновку.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Проте, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду не надано.
Працівниками поліції оформлено матеріали адміністративної справи лише на поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , а тому встановити вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, неможливо.
Якість копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА №390795 та серії АА №390796, не дозволяє встановити коли їх було винесено та за яких обставин.
Рапорт працівника поліції від 15.07.2024, є по суті свідченням службової особи та не може вважатись об'єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за громадським порядком. Крім того, вказаний рапорт щодо виявлення факту адміністративного правопорушення був складений зі слів ОСОБА_2 про вчинення щодо неї домашнього насильства.
Інших доказів, зокрема пояснень свідків, відеозаписів з бодікамер, працівниками поліції до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення долучено не було.
Крім того, як було встановлено із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 067894 від 15 липня 2024 року, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, посадовою особою не була розкрита об'єктивна сторона правопорушення, а саме не зазначено, чи була завдана діями ОСОБА_1 шкода психологічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, та чи могла така шкода бути завдана його діями потерпілій, а також не зазначено мету та мотив вчинення адміністративного правопорушення останнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд (суддя) законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національної судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
За ч. 2 ст. 251 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Звинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, провадження в справі за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.7, 247, 251, 256, 266, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя В.А. Василенко