Справа № 523/17235/23
Провадження №2/523/1403/24
"27" листопада 2024 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Березніченко В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу № 523/17235/23 за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (скорочена назва АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.02.2019 року у розмірі 74698 грн 68 коп., яка станом на 01.08.2023 рік складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 74698 грн 68 коп., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 04.02.2019 року, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Порушення відповідачем зобов'язань по вказаному договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ «Універсал Банк» до суду із відповідним позовом.
29.11.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив про те, що з позовними вимогами він не погоджується, адже з жовтня 2015 року він знаходився на частковому утриманні своїх батьків - пенсіонерів у зв'язку із захворюванням. В подальшому, йому було діагностовано ще декілька захворювань, що унеможливлює його працевлаштування. Крім того, він має зобов'язання щодо сплати аліментів, та в цьому йому також допомагає його родина. У зв'язку із фізичною неможливістю влаштуватися на роботу та суттєвим погіршенням стану здоров'я, він не має можливості виплатити заборгованість, а тому просив суд відтермінувати його боргу перед банком до закінчення воєнного стану в Україні, а також реструктуризувати його борг.
22.12.2023 року представником позивача АТ «Універсал Банк» до суду було подано відповідь на відзив в якому представник зазначив про те, що ОСОБА_1 підписавши Анкету-заяву 04.02.2019 року підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг (згідно вимог чинного законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку (затверджені Протоколом №1 від 09.01.2019 р., набули чинності з 11.01.2019 р., які діяли на момент підписання Анкети-заяви). Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі Боржнику та не потребують додаткового тлумачення. Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту записана процентна ставка, пеня, комісія (пункт Тарифи). Договір є обов'язковим для виконання. Відповідно до розділу “Порядок внесення змін до Договору» Умов та правил, сторони погодили порядок внесення змін до Договору. Але Боржник не звертався до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжував користуватись карткою, а отже з ними погодився.
Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку, баланс складає (мінус) - 14 698,68 грн. Себто заборгованість складає 74 698,68 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 60 000.00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - 14 698,68 грн.
Відповідач частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці, всього за весь час користування карткою Боржником було проведено поповнень карткового рахунку на суму 339 048,84 грн. За весь час користування карткою Боржником було проведено витрат по картці на суму 413 747,52 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 74 698,68 грн. (413 747,52 грн. - 339 048,84 грн. = 74 698.68 грн.).
Із деталізованої виписки про рух коштів по картці, Відповідачем були оформлені 5 заяв послуги «Переведення витрати у розстрочку» на загальну суму 11 444,92 грн.
Переведення витрати у розстрочку - послуга, за якою Банк надає Клієнту Кредит з метою здійснення платежу на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов'язується повернути суму Кредиту та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Ще, Відповідачем були оформлені 3 заяви послуги «Покупка частинами» на загальну суму 16 111,90 грн.
Покупка частинами - послуга, за якою Банк надає вам кредит з метою придбання Товару в магазинах Партнера на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов'язується повернути суму Кредиту та сплатити відсотки у складі Щомісячних платежів.
Отже, відповідно до цієї обставини заборгованість за тілом кредиту змінювалась.
У зв'язку з тим, що кошти на погашення послуг відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала, адже сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, тому що банк надав кошти у користування, а вже клієнт їх виплачує відповідно до договору. Всі поповнення використовувалися Відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна.
Поповнення які проводив Відповідач, свідчать про те, що Відповідач усвідомлював, що винен Банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету, будь-яких заяв або клопотань до суду, станом на час розгляду справи, не подавав.
Суд зазначає, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, можливість вирішення спору у даному судовому засіданні, надання судом більш ніж достатньо часу відповідачу для формування правової позиції по справі, у тому числі і для звернення за правовою допомогою, подачу відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновків про розгляд справи за відсутності сторін, за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини, а також відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 04.02.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 04.02.2019 року. Відповідно до умов, Відповідачу надано кредит у гривні, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
У заяві позичальника строк повернення кредиту не зазначено.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019р. у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.4 ст.263 ЦПК України), сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимог кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Позивач виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору, однак відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого станом на 01.08.2023р. у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 74698,68 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за надання кредиту (тіло кредиту) 74698,68 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 60 000.00 грн., та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - 14 698,68 грн.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Обґрунтовуючи даний розмір заборгованості банк посилався на те, що Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Також відповідно позовної заяви, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Судом встановлено про те, що в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 04.02.2019 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. У вказаній Анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Відповідно до витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Клієнт, уклавши Договір, шляхом підписання Анкети-заяви, підтверджує, що: Клієнт до укладання ним Договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та орієнтованої загальної вартості кредиту тощо, як це вимагає законодавство про споживче кредитування, та отримав відповідні документи від Банку і погоджується з ними.
У той же час, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та, частково погашаючи заборгованість за кредитом, фактично визнавав факт отримання ним кредитних коштів.
Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надав.
Банком наданий розрахунок заборгованості станом на 01.08.2023 р., відповідно до якого загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 74698,68 грн.
Суд враховує, що відповідач наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростував, хоча суд неодноразово відкладав розгляд справи за його клопотаннями. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач не заперечував проти суті позову, лише просив відстрочити сплату боргу.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Із аналізу прийнятої Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) постанови від 3 липня 2019 року, висновки якої щодо застосування відповідних норм права в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню, встановлено, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених раніше у рішеннях Верховного Суду України, та орієнтувала судову практику у справах, де банк звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором, укладеним шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на те, що на підставі норм матеріального права, які застосовуються до стандартної (типової) форми кредитного договору, не підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами та застосуванню відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
При визначенні суми заборгованості, суд виходив із Виписки по картці, яку суд вважає належним та допустимим доказом по даній справі, із врахуванням висновків Верховного Суду викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі №464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц, постанові від 20.10.2020р. по справі № 456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20), які враховуються судом, на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України.
На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 74 698,68 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому задовольняє позов в цій частині.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив суд відстрочити сплату боргу до закінчення воєнного стану в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За правилами, закріпленими у ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Зі змісту ч.3 ст. 435 ЦПК України вбачається, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України закріплено норму, згідно якої, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан.
За результатами тлумачення положень, зафіксованих у ст. 435 ЦПК України. Можна зробити висновок, що розстрочка - це надання боржникові права здійснювати виконання судового рішення частинами і в строки, встановлені судом.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 та від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочення боргу, суд враховує стан здоров'я відповідача ОСОБА_1 , разом із тим суд також враховує, що відповідач не конкретизував, яким саме чином, якими частинами, а також за який проміжок часу він має реальну можливість сплатити за судовим рішенням суму стягнутої із нього заборгованості, не надав доказів свого матеріального стану.
В свою чергу, введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.
Також суд зазначає, що справа перебуває у провадженні суду більше року, однак ОСОБА_1 , заявляючи про відстрочення судового рішення, не вчинив жодних дій, крім подачі заяв про відкладення розгляду справи, з метою підтвердження реальності свого наміру на погашення заборгованості, та можливості дієвого виконання рішення суду у майбутньому.
За вказаних обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку суми боргу слід відмовити, у зв'язку із його необґрунтованістю.
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно положень, закріплених у ст.435 ЦПК України, він має право після ухвалення рішення суду звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.
Суд також вважає за доцільне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
При таких обставинах, позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19) суму заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.02.2019 року у розмірі - 74698 (сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн, 68 коп., яка складається з загального залишку заборгованості за надання кредиту (тіло кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2684,00грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 02.12.2024р.
Суддя: К.О. Далеко