Справа № 513/962/24
Провадження № 2/513/894/24
Саратський районний суд Одеської області
03 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" в особі представника - адвоката Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
13 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі -ТОВ "Діджи Фінанс") через свого представника - адвоката Романенка М.Е. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, який обґрунтовує таким.
23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" (далі ТОВ "Слон Кредит") та ОСОБА_1 укладено договір кредитування № 782460, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 30 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом.
28 серпня 2023 року між ТОВ "Слон Кредит" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено Договір факторингу № 2808-23, відповідно до умов якого ТОВ "Слон Кредит" відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 .
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Заборгованість за кредитом становить 73 223,08 грн, з яких: 29 275,87 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43 947,21 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн і витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29 серпня 2024 року призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача подав суду клопотання, в якому просив про розгляд справи за відсутності представника позивача, в позовній заяві зазначив, що проти заочного розгляду справи заперечень не має.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судового виклику рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , який повернуто з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та через оголошення на сайті Судової влади України. Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч.8 ст.128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують її відзив не надала, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що 23 грудня 2022 року між ТОВ "Слон Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 37 500,00 грн, на строк 1096 днів до 23 грудня 2024 року, з орієнтовною реальною річною процентною ставкою на дату укладення договору складає 190,22% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 111 833,87 грн.
Згідно з п. 1.5. договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.
Пунктом 2.1. передбачено, що кошт кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 30 000,00 грн за реквізитами платіжної картки або іншої картки, реквізити якої надані споживачем товариству у будь-який спосіб; 7 500,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5 Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору кредиту нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п. 1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором.
Пунктом 3.2. договору кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Платіжне доручення № 13703 від 23 грудня 2021 року свідчить, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Слон кредит» грошові кошти у сумі 30 000,00 грн.
28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 782460 від 23 грудня 2021 року на суму 73 223,08 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 275,87 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 43 947,21 грн, згідно з Витягом з Додатку до Договору факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року.
З досудової вимоги від 15 листопада 2023 року № 3223520623-АВ, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що відповідачу було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 782460 від 23 грудня 2021 року та запропоновано в термін до 30 грудня 2023 року сплатити заборгованість за кредитом на банківські реквізити ТОВ «Діджи Фінанс» та вказано, що у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості ТОВ «Діджи Фінанс» буде змушене звернутися до суду.
Відповідач не подала доказів, які б підтвердили виконання нею умов договору кредиту, станом на дату визначення позивачем суми заборгованості та станом на дату ухвалення рішення.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем взятих зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 11 грудня 2023 року, укладеного ТОВ "Діджи Фінанс" з Адвокатським бюро "Анастасії Міньковської"; Додаткову угоду № 003223520623 від 27 червня 2024 року до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року; копію свідоцтва про зайняття адвокатської діяльністю серії КС №11306/10; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським Бюро "Анастасії Міньковської", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" щодо стягнення кредитної заборгованості, а саме: правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів «Діджи Фінанс» - 2 250,00 грн (1,5 год); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв'язку з розглядом справи, позивач - 3 000,00 грн (3 год); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750,00 грн (1 год), загалом 6 000,00 грн; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27 червня 2024 року, погоджений Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «Діджи Фінанс».
Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 4422,40 грн, з яких: 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 73 223,08грн, а також 4 422,40 грн судових витрат.
Отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Міняйлівка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 782460 від 23 грудня 2021 року у розмірі 73 223,08 грн (сімдесят три тисячі двісті двадцять три грн 08к.), з яких: заборгованість за тілом кредиту 29 275,87 грн; заборгованості за відсотками 43 947,21 грн, а також 4 422,40 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять дві грн. 40 к., з яких: 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн витрат на правничу допомогу) судових витрат.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03 грудня 2024 року.
Суддя В. С. Миргород