про відкриття касаційного провадження
02 грудня 2024 року
м. Київ
справа №242зп-24/160
адміністративне провадження №К/990/44148/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року
у справі №242зп-24/160
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Державної служби геології та надр України
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило:
- вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборонити Державній службі геології та надр України приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії щодо анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640, виданого 31 грудня 2004 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 39376858).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заборонено Державній службі геології та надр України приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії щодо анулювання або зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3640, виданого 31 грудня 2004 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до набрання законної сили рішенням суду.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Державна служба геології та надр України (далі - скаржник, відповідач) 18 листопада 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанції ухвалено оскаржувані судові рішення з порушенням положень статей 150, 151 КАС України.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 13, 57 Кодексу України про надра, у зв'язку з уведенням в дію Указом Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у вигляді зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, за відсутності висновку Верховного Суду.
Скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову у зв'язку з можливим настанням істотних складнощів та неефективності поновлення порушених прав, за захистом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду.
Відповідач вважає, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17 та від 30 липня 2020 року у справі №640/15124/19.
Таким чином, відповідач вважає, доводи, на які посилається позивач у заяві, є лише припущенням і не можуть розглядатися як обставина, що потребує значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача.
Разом з тим відповідач наводить висновок Верхового Суду, викладений у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №280/5917/22, у якому зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності дій або бездіяльності, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що дії або бездіяльність явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, дії або бездіяльність відповідача справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі дії або бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Суд зазначає, що підстави вважати, що зазначені вище дії або бездіяльність відповідача мають очевидні ознаки протиправності та порушують права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 лютого 2024 року у справі №600/3430/23-а, зазначено, що саме по собі посилання судів попередніх інстанцій на практику Верховного Суду щодо правомірності вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження розпоряджень податкового органу про анулювання ліцензії не може свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення у кожній аналогічній справі, оскільки у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на касаційне оскарження судових рішень, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, з метою з'ясування правильності застосування судами апеляційної інстанції положень статей 13, 57 Кодексу України про надра, дотримання положень статей 150, 151 КАС України та перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №280/5917/22, від 14 лютого 2024 року у справі №600/3430/23-а.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №242зп-24/160 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотронівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України про забезпечення позову до подання позовної заяви.
2. Витребувати із Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №242зп-24/160.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа